П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 504/5128/24
Головуючий в 1 інстанції: Барвенко В. К.
Час і місце ухвалення: смт. Доброслав
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Потомському А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Доброславського районного суду Одеської області від 10 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови №АВ00001824 від 21.10.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, постанови №АВ00002536 від 08.11.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00001824 від 21.10.2024 року, винесену відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн - та закрити справу про адміністративне правопорушення за цією постановою;
скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00002536 від 08.11.2024 року, винесену відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн - та закрити справу про адміністративне правопорушення за цією постановою;
стягнути на свою користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що у дні вчинення адміністративних правопорушень вантажний сідловий тягач «MAN TGX 28.440», д.н.з НОМЕР_1 , та напівпричіп-контейнеровоз «CARNEHL CCS/MHS» д.н.з НОМЕР_2 , у її володінні та користуванні не перебували, оскільки перебували у володінні та користуванні фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 .
Отже, належним користувачем сідлового тягача «MAN TGX 28.440», д.н.з НОМЕР_1 , та напівпричіпа-контейнеровоза «CARNEHL CCS/MHS» д.н.з НОМЕР_2 , на момент фіксації вчинення адміністративних правопорушення є уповноважена особа ФОП ОСОБА_2 .
Зазначено, що в оскаржуваних постановах зазначено щодо 5 ( п'яти) фактично зафіксованих осей транспортного засобу, а сідловий тягач MAN TGX 28.440, д.н.з НОМЕР_1 має спарені колеса лише на другій осі.
Разом з цим, за даними інформаційних файлів фіксації подій вбачається, що на момент габаритно-вагового контролю зафіксовано рух транспортного засобу з усіма опущеними осями (всього 6 осей), тобто факту піднятої осі не зафіксовано.
Таким чином, при розрахунках не враховано наявність усіх шести осей сідлового тягача з напівпричепом, та не враховано наявність спарених коліс сідлового тягача на третій осі.
Отже, на думку позивачки, при накладенні на неї штрафів за перевищення нормативно допустимих габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, відповідач не керувався вимогами пп.в) п. 22.5 ПДР щодо таких габаритно-вагових параметрів в частині приписів щодо навантаження на здвоєні та строєні осі при спарених колесах транспортного засобу в тому числі встановлених для контейнеровозів.
Рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 10 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови №АВ00001824 від 21.10.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, постанови №АВ00002536 від 08.11.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанови винесеними із порушенням чинних Підсумовуючи вище викладене, вважаю норм законодавства, без всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Із вказаною постанови не можливо встановити наявність/відсутність дійсного перевищення нормативних параметрів навантаження на одинарну вісь, оскільки органом державної влади зафіксовано не вірну кількість осей транспортного засобу, та, відповідно, не вірно розраховано навантаження на одинарну вісь, оскільки загальна кількість осей - складає 6 шт., з яких 2-3 осі та 4-5 осі являються здвоєними. В той же час, відповідно до змісту Постанов, кількість зафіксованих вісей - 5 шт. В ході розгляду справи, відповідачем акцентувалася увагу про наявність обладнання транспортного засобу «MAN TGX 28.440», д.н.з. НОМЕР_1 , підйомною віссю. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували вказану обставину до матеріалів справи не додано.
Вказує, що автоматичні пункти фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не відповідають вимогам Порядку № 1174 від 27 грудня 2019 року, а відтак складені постанови підлягають скасуванню в повному обсязі.
Наявні метадані, на підставі яких винесені постанови, не містять в собі найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніка, інформації про смугу руху та напрямок руху зважуваного транспортного засобу. Таким чином постанови винесені із порушенням вимог, визначених Порядком № 1174 від 27 грудня 2019 року, відтак не відображає ознаки складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП.
30.03.2026 року на адресу суду від представника позивача Петруніної В. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_3 як представник позивача у визначений судом час та дату приймає участь у іншій судовій справі, а саме № 519/748/24 в якій представляє інтереси позивача ОСОБА_4 , розгляд якої здійснюється Доброславським районного суду Одеської області.
Так, відповідно до вимог законодавства, обов'язок доведення поважності причин неявки покладається на особу, яка заявляє клопотання.
Вивчивши доводи клопотання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки представником не надано відповідних доказів (документальних підтверджень) зайнятості в іншому судовому процесі.
Сама ж по собі заява про участь в іншому процесі без надання копії повістки, ухвали або витягу з графіку засідань іншого суду не є доказом поважності причин для відкладення розгляду справи, а відкладення розгляду за відсутності вагомих підстав призведе до порушення розумних строків та може сприяти затягуванню розгляду справи.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача 21.10.2024 року ухвалено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00001824, відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Підставою стало те, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 19,061% (2.192тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.
Судом також встановлено, що посадовими особами відповідача 08.11.2024 року ухвалено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00002536, відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Підставою стало те, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 25,270% (2.906 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.
Не погоджуючись з вищезазначеними постановами, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а оскаржувані постанови про накладення адміністративних стягнень є правомірними.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Так, згідно положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.
За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює та визначає Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до статті 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
У відповідності до пункту 1.3 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" закріплено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В свою чергу, у пункті 3 наведених Правил унормовано, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.
Пунктом 22.1 розділу 22 "Перевезення вантажу" ПДР встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів, зокрема, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон для автомобільних доріг державного значення.
При цьому допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, статтею 132-1 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність.
Так частиною другою статті 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -тягне за собою накладення штрафу в розмірі:
п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно;
однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%;
двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%;
трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Дослідивши матеріали справи, а саме постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії №АВ00001824 від 21.10.2024 року та №АВ00002536 від 08.11.2024 рокуколегією суддів встановлено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 19,061% (2.192тон) (постанова від 21.10.2024 року) та на 25,270% (2.906 тон) (постанова від 08.11.2024 року), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.
Згідно постанови серії №АВ00001824 від 21.10.2024 р., фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса -2 вісь; в; між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 6630 мм, 3-4: 1310 мм., 4-5:1410 мм., навантаження на вісь 1 - 3350 кг, 2 -16300 кг, 3 - 4700кг, 4 - 4900 кг., 5-4900 кг.; загальна маса 34150 кг.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного загальна навантаження на одиночну вісь -13692 кг.
Згідно постанови серії №АВ00002536 від 08.11.2024 р., фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса -2 вісь; відстань; між вісями 1-2: 3540 мм, 2-3: 6610 мм, 3-4: 1300 мм; 4-5: 1390 мм, навантаження на вісь 1 - 3150 кг, 2 -17150 кг, 3 - 7600 кг, 4 - 8550 кг.; 5-8700 кг., загальна маса 45250 кг.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу навантаження на одиночну вісь-14406 кг.
Так, позивач у позові вказував, що у постановах зазначені відомості лише щодо вантажного сідлового тягача, однак, з фотофіксації вбачається, що вантажний сідловий тягач рухався у комплекті зі спеціалізованим напівпричепом, н/пр контейнеровозом, то колегія суддів зазначає, що нормативно-правовими актами не передбачено зазначення у постанові про адміністративне правопорушення даних щодо марки, моделі, реєстраційного номеру причепу.
Водночас, у спірній постанові міститься штрих код за посиланням якого можна, зокрема, побачити момент вчинення правопорушення.
До того ж, колегія суддів вважає, що вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху стосуються обмежень по загальній масі та/або по окремій масі кожної осі транспортного засобу та не ставляться у залежність від наявності чи відсутності причепу/напівпричепу, оскільки останній приводиться у рух за допомогою тягача.
Отже, відсутність у постанові інформації про напівпричіп, його номерний знак не є ключовими для доведення порушення, оскільки технічні засоби, які використовуються для автоматичної фіксації порушень, визначають загальну масу транспортного засобу, включаючи напівпричіп, та параметри навантаження на осі. Ці дані є достатніми для встановлення факту перевищення нормативних вагових параметрів.
Щодо відомостей зазначених в оскаржуваній постанові то колегія суддів вважає, що вона містить всі необхідні дані.
Так, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2019р.
Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512.
Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Згідно п.2 Розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Таким чином, враховуючи, що сформована системою в автоматичному режимі постанова виноситься без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512, а також враховуючи, що ні Порядком №1174, а ні Інструкцією №512 не передбачено перед винесенням постанови складення будь-яких інших матеріалів (актів, довідок зважування тощо), можливість перевірити правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП виникає у уповноваженої на те особи, в тому числі суду, на підставі дослідження інформації від автоматичних пунктів, яка передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Дослідивши наявну в матеріалах справи інформаційну картку габаритно-вагового контролю стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, а також безпосередньо зміст спірних постанов колегія суддів доходить висновку, що з них являється за можливе встановити метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174.
Процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/ коригувати або змінювати зміст такої постанови - є неможливим.
В спірних постановах по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.
Колегія суддів доходить висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.
Між тим, Інструкція №512, не містить імперативної вимоги щодо необхідності зазначення в постанові всього обсягу інформації.
Фіксація адміністративних правопорушень була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту ваго-габаритного контролю за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 51, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, зав. № WIM51, свідоцтва про повірку № 04/4339 до 24.10.2024 року, № 1672 до 24.11.2024 року та WIM 8, WAGA-WIM35, зав. № 2, свідоцтва про повірку № 04/4381 до 07/11.2024 року, № 11468 до 07.11.2024 року/
Апелянт зазначає, що відповідно до Постанови АВ № 00002536 від 08 листопада 2024 року, зазначено номер свідоцтва про повірку № 04/4339 строк дії якого звершився 24 жовтня 2024, тобто є таким, що не пройшов повірку, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки в постанові також вказано чинне свідоцтво про повірку № 1672. В свою чергу, формальні недоліки при складанні постанови не можуть бути підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності, якщо факт правопорушення підтверджено належними доказами".
Крім того, WIM-комплекси відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що прямо вказано у п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94. За цим Регламентом, засоби вимірювальної техніки, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь, можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли вони відповідають вимогам Регламенту. Таким чином, щодо WIM-комплексів як приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь застосовується презумпція відповідності засобів вимірювальної техніки.. Така презумпція є вимогою застосування європейських гармонізованих стандартів або вітчизняних ДСТУ.
Також, колегія суддів звертає увагу, що інформація, яка формує об'єктивну сторону порушення, міститься не лише в постанові, але й підтверджується інформаційними файлами та даними фотофіксації
Отже, порушення, за яке позивача постановами притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів, які пройшли повірку у встановленому законодавством порядку та мали також діючі сертифікати.
Щодо суті вчинених правопорушеннь, то колегія суддів зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за перевищення нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України, а саме перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу.
Апелянт вказує, що загальна кількість осей - складає 6 шт., з яких 2-3 осі та 4-5 осі являються здвоєними. В той же час, відповідно до змісту Постанов, кількість зафіксованих вісей - 5 шт..
З даного приводу колегія суддів зазначає, що постанови містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортного засобу MAN TGX 28.440», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом у русі в момент зважування.
З фотографії №3 яка доступна за посиланням а також відео, зображено зазначений тягач з напівпричепом з їх правого боку (фото) та з лівого боку (відео) з яких вбачається, що у момент проїзду вагового комплексу на дорожньому полотні стоять три колеса , а не чотири, а отже на момент проїзду ваговим комплексом транспортний засіб рухається з піднятою віссю.
В свою чергу, з відео чітко прослідковується, можливість тягача MAN TGX 28.440 підіймати одну вісь, і дана обставина не спростовується сторонами.
Крім цього, вказане підтверджується і визначеними відстанями між осями.
Так, відповідно до постанови АВ 00001824 відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 6630 мм.
Відповідно до постанови АВ 00002536 відстань між вісями 1-2: 3540 мм, 2-3: 6610 мм.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що для вагового контролю ключовим є не паперова характеристика, а фактичний розподіл навантаження на дорожнє покриття в момент проїзду через ваги.
Згідно з нормами ПДР та методиками зважування, навантаження вимірюється на ті осі, які фізично контактують із дорогою. Якщо датчики зафіксували тиск лише від двох одиничних осей, система законно класифікує їх рух сідлового тягача на двох одиничних осях та рух напівпричепу зі строєною віссю.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятого ним рішення, доведено рух транспортного засобу з напівпричіпом, із перевищенням нормативних параметрів, визначених п.22.5 ПДР України, за що спірними постановами ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанови прийняті правомірно та скасуванню не підлягають, з підстав викладених вище.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків першої інстанції не спростовують, усім доводам надано належну правову оцінку в мотивувальній частині рішення, а тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 313, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Доброславського районного суду Одеської області від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2026 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова