Провадження № 22-ц/803/2832/26 Справа № 202/9991/24 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
31 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Халаджи О.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Шоста державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ващенко Олександр Вікторович,
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року,-
12.08.2024 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Шоста державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою.
В якому просить суд, визнати відумерлою спадщину, що складається з 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати її у власність територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року позов задоволено.
Визнано спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відумерлою.
Визнано за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . (тип майна: домоволодіння; реєстраційний номер: 22916884).
09.12.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ващенко Олександр Вікторовичнадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, суд помилково дійшов висновку про відсутність спадкоємців, ігноруючи статус ОСОБА_1 як спадкоємця четвертої черги (ст. 1264 ЦК: особи, які проживали зі спадкодавцем більше 5 років). Попереднє рішення (справа № 202/13304/23) могло не враховувати всі докази, а преюдиціальність не поширюється на нові обставини.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с.51-52).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 23 травня 1973 року, виданого виконкомом міської ради, ОСОБА_2 належала 1/2 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 15.10.2004.
23 листопада 2004 року до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги звернулася ОСОБА_3 , яка зазначила, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю з 1967 року по день його смерті. На підставі її заяви була заведена спадкова справа №1018/2004.
З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що також з заявою про прийняття спадщини 16 березня 2005 року звернувся ОСОБА_4 , який зазначив, що помер його брат ОСОБА_2 та все спадкове майно, що залишилося після його смерті він приймає.
04 квітня 2005 року з заявою про прийняття спадщини звернулася відповідач ОСОБА_1 , яка зазначила, що приймає спадкове майно за заповідальним розпорядженням.
16 травня 2005 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Подушко Н.А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на 67 % грошового вкладу в ЗАТ КБ «ПриватБанк».
22 липня 2005 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Бабиніну О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на 33 % грошового вкладу в ЗАТ КБ «ПриватБанк».
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Згідно з витягом зі спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.
Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 17 березня 2021 року відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 . Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом мотивована відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини позивача зі спадкодавцем.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року у справі №202/7493/21 ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_3 , треті особи - Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом у зв'язку з неналежністю відповідача. При цьому відзначено, що інших висновків щодо обставин справи суд не робить.
Вказаним рішенням суду встановлено, та не підлягає доказування, у відповідності до ч.5 ст.82 ЦПК України, що ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2024 по справі № 202/13304/23, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом на1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Вказаним рішенням встановлено, та, у відповідності до ч.5 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню те, що ОСОБА_1 не є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .
Таким чином, оскільки брат ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і спадкова справа після смерті його смерті не заводилася, тобто спадкоємців після смерті ОСОБА_4 судом не встановлено, а ОСОБА_1 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , то судом встановлено, що спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має.
У справі, яка розглядається, суд виходить із того, що ДМР є особою, інтерес якої полягає у реалізації положень статті 1277 ЦК України та переході спірної квартири у власність територіальної громади.
За встановлених фактичних обставин справи, тобто ураховуючи відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , належна йому на праві власності на час відкриття спадщини частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі положень статті 1277 ЦК України повинна перейти у власність територіальної громади міста Дніпра, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. (ст. 1258 ЦК України)
Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою.
Враховуючи обставини, встановлені в ході розгляду судової справи
№202/13304/23, законні спадкоємці після смерті ОСОБА_2 за заповітом та за законом відсутні.
Таким чином, у Дніпровської міської ради наявні правові підстави, передбачені положеннями статті 1277 ЦК України, для визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_2 , оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після її смерті будь-хто не оформив, рішення суду про встановлення юридичних фактів відносно померлого відсутні, а відтак відповідач не є тією особою, яка має право на спадкування спірного майна.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ващенко Олександр Вікторович залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 31.03.2026 року.
Судді: