30 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2133/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №340/2133/25 (головуючий суддя першої інстанції - Науменко В.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №340/2133/25 позовні вимоги задоволено частково. визнано протиправною бездіяльність Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяв від 01.03.2024 року та від 30.10.2024 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та зобов'язано Маловисківську міську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області на найближчій сесії повторно розглянути заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.03.2024 року та від 30.10.2024 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, загальною площею 1,1739га, ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти відповідне рішення з у рахуванням правових висновків суду. В іншій частині позову відмовлено.
30.05.2025 року представник позивача подав до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн..
Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №340/2133/25 заяву задоволено.
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 8000 гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує на необґрунтованість розміру стягнутої суми на правничу допомогу, її неспівмірність із складністю справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи:
- копія ордеру на надання правової допомоги;
- копія договору про надання правничої допомоги №б/н від 10.03.2025 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Проніним Ю.О., згідно додатку 1 до якого міститься перелік послуг та їх фіксована вартість на загальну суму 8000,00 грн.;
- копія додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 10.03.2025 року, за яким згідно п. 3 клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 8000,00 грн.;
- копія акту прийому-передачі виконаних робіт №1 від 28.05.2025 року, за яким вартість виконаних робіт становить 8000,00 грн.;
- рахунок-фактура №28/05 від 28.05.2025 року на оплату 8000,00 грн.;
- платіжна інструкція №280 від 09.06.2025 року про сплату 8000,00 грн..
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги б/н від 10.03.2025 року та додаткової угоди №1 від 10.03.2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв виконані роботи/надані послуги (професійну правничу допомогу) відповідно до вказаного договору.
Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що вказана категорія справ є типовою, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.
Підготовка процесуальних документів (заяви, клопотання), ознайомлення з матеріалами справи, складення є однією послугою зі складання позову.
Подання до суду першої інстанції позовної заяви з додатками, тим більш через систему «Електронний суд», не є взагалі правовою допомогою.
Також представником позивача не зазначено та не обґрунтовано кількість часу, який витрачено на кожну вказану послугу, враховуючи типовість та зрозумілість предмету спору.
З огляду на вказане, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Крім того, апеляційним судом враховано, що заявлені позовні вимоги задоволено судом частково.
Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, які визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., так і витрати, визначені судом першої інстанції в додатковому рішенні в розмірі 8000,00 гривень, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат у даній справі є 4000,00 грн. з відповідача.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №340/2133/25 задовольнити частково.
Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №340/2133/25 змінити.
В абзаці другому резолютивної частини рішення слова та цифри «8000 гривень 00 коп.» замінити словами та цифрами « 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.».
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко