Справа № 420/5625/25
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 21.02.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Господарського суду Одеської області щодо винесення наказу від 21 січня 2025 року №14-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік» в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі старшого судового розпорядника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 з 01.01.2025р. по 09.01.2025 року у розмірі 14 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 07 років та з 10.01.2025р. в розмірі 16 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 08 років (п.15 наказу від 21 січня 2025 року №14-к) та скасувати його у цій частині;
2. Зобов'язати Господарський суд Одеської області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є працівником Господарського суду Одеської області. Наказом Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 №129-к «Про призначення ОСОБА_1 » на посаду старшого судового розпорядника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду до дня визначення переможця за результатами конкурсного відбору, але не пізніше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану з посадовим окладом згідного штатного розпису. Згідно наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 №129-к «Про призначення ОСОБА_1 » старшому судовому розпоряднику відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду з 30 червня 2023 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 18 відсотків посадового окладу, як такого, стаж державної служби якого становить 06 років 05 місяць 21 днів. Не погоджуючись з вищезазначеним наказом мною було подано адміністративний позов до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії де в подальшому було присвоєно номер №420/16933/24. Наказом Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 №129-к «Про призначення ОСОБА_1 » старшому судовому розпоряднику відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду з 30 червня 2023 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 18 відсотків посадового окладу, як такого, стаж державної служби якого становить 06 років 05 місяць 21 днів. Наказом Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 №204-к «Про перерахування надбавки за вислугу років ОСОБА_1 », скасовано пп. 32 п. 1 наказу керівника апарату Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 №25-к «Про перерахунок надбавки за вислугу років на 2024 рік»; наказ керівника апарату Господарського суду Одеської області від 30.06.2024 №129-к «Про встановлення надбавки за вислугу років». Фінансово-економічному відділу здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі, з урахуванням раніше виплачених сум та податків, старшого судового розпорядника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби: - з 01.01.2024 по 09.01.2024 включно в розмірі 18 відсотків посадового окладу; - з 10.10.2024 по 17.10.2024 включно в розмірі 21 відсотків посадового окладу. 01 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, абзацом двадцять сьомим пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено зупинити на 2025 рік дію: частини першої статті 52 Закону України «Про державну службу» в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, та абзацом третім пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. На виконання вимог Закон України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, наказом Господарського суду Одеської області від 21 січня 2025 року № 14-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік» на підставі пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» мені було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 01.01.2025 по 09.01.2025) у розмірі 14 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 07 років та (з 10.01.2025) в розмірі 16 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 08 років. Тобто, при розрахунку надбавки відповідачем були застосовані приписи абзацу 3 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ, у якому зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Керівником апарату Господарського суду Одеської області при винесені наказу від 21 січня 2025 року № 14-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік» нічого не вказано стосовно наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 №129-к «Про встановлення надбавки за вислугу років», яким було встановлено ОСОБА_1 надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 18 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 06 років та який станом на теперішній час є: не зупинений, не скасований та підлягає обов'язковому виконанню. Вважаючи, що внаслідок таких протиправних дій були порушені його права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
26 лютого 2025 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дії та скасувати рішення - залишено без руху.
03.03.2025 до суду від позивача надійшла заява (вхід. №ЕС/19550/25) на усунення недоліків визначених в ухвалі суду від 26.02.2025.
06.03.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.03.2025 від представника відповідача Господарського суду Одеської області надійшов відзив (вх. №ЕС/25334/25) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог зазначивши, що абзацом 2 пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Абзац 3 цього пункту зазначає, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 2025 рік зупинено дію частини першої статті 52 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, а саме зупинено нарахування надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. На виконання ст. 52 Закону України «Про державну службу», згідно наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 №129-к «Про призначення ОСОБА_1 » старшому судовому розпоряднику відділу контролю організаційного забезпечення діяльності суду з 30 червня 2023 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 18 відсотків посадового окладу, як такого, стаж державної служби якого становить 06 років 05 місяць 21 днів.
Не погоджуючись з наказом №25-к «Про перерахування надбавки за вислугу років на 2024 рік», позивачем було його оскаржено до адміністративного суду.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/16933/24.від 10.09.2024, яке набрало законної сили 17.10.2024 та відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, наказом Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 №204-к «Про перерахування надбавки за вислугу років ОСОБА_1 », скасовано пп. 32 п. 1 наказу керівника апарату Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 №25-к «Про перерахунок надбавки за вислугу років на 2024 рік». Фінансово-економічном відділом здійснено перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі, з урахуванням раніше виплачених сум та податків, старшого судового розпорядника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби:
- з 01.01.2024 по 09.01.2024 включно в розмірі 18 відсотків посадового окладу;
- з 10.10.2024 по 17.10.2024 включно в розмірі 21 відсотків посадового окладу.
Разом з тим, скасований наказ від 04.12.2024 №204-к «Про перерахування надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » встановлював нарахування надбавки за вислугу років лише на 2024 рік та стосувався лише виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/16933/24 від 10.09.2024. Оскільки на 2025 рік встановлено інші умови нарахування надбавки за вислугу років державним службовцям, суд при винесенні наказу про нарахування надбавки за вислугу років керується новим Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
На виконання вимог зазначеного Закону, наказом Господарського суду Одеської області від 21 січня 2025 року № 14-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік» на підставі пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» ОСОБА_1 було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 01.01.2025р. по 09.01.2025 року) у розмірі 14 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 07 років та (з 10.01.2025р.) в розмірі 16 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 08 років.
Щодо тверджень позивача про те, що наказ Господарського суду Одеської області від 21 січня 2025 року № 14-к «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік» не відповідає чинному законодавству, зазначаємо наступне. Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України не передбачає обов'язку в кожному новому наказі щодо нарахування надбавок вказувати про скасування попередніх наказів. Відповідно до правозастосовної практики та норм діловодства, кожен новий наказ, що встановлює порядок нарахування надбавок на наступний бюджетний період, автоматично замінює собою попередні накази з аналогічного питання. Додатково слід зазначити, що згідно з розділом XVIII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, наказ оформлюється на відповідному бланку, має бути зареєстрований у системі АСДС та підписаний уповноваженою особою. Усі ці вимоги були дотримані під час прийняття наказу № 14-к. Таким чином, формальні процедурні вимоги щодо видання цього наказу виконані повною мірою. Отже, прийняття наказу № 14-к не потребувало окремого пункту про скасування попередніх наказів, оскільки він встановлює новий порядок виплат на 2025 рік відповідно до чинного законодавства та адміністративної практики.
19.03.2025 до суду від представника відповідача Господарського суду Одеської області - Баюш Діани Валеріївни надійшла заява (вхід. №ЕС/25271/25), в якому просить зупинити провадження у справі №420/5625/25 до ухвалення рішення Верховним Судом у зразковій справі №240/7215/24.
Судом було встановлено, що порівняльний аналіз учасників справи, а також предмету та підстав позову в адміністративних справах №240/7215/24 та №420/5625/25 свідчить про те, що остання відповідає ознакам типової справи, визначеним у зразковій адміністративній справі №240/7215/24.
Ухвалою суду від 21.03.2025 постановлено провадження в адміністративній справі №420/5625/25 зупинити на підставі п.9 ч.2 ст.236 КАС України до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/7215/24.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що 19.02.2026 рішення Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №240/7215/24 набрало законної сили.
Відповідно до ст. 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Ухвалою суду від 23.03.2026 постановлено поновити провадження у справі №420/5625/25 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , з 30 червня 2023 року призначений на посаду старшого судового розпорядника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду, що підтверджується наказом Господарського суду Одеської області №129-к від 08 червня 2023 року.
У пункті 2 вказаного Наказу, зазначено залишити ОСОБА_1 7 ранг державних службовців в межах посади державної служби категорії «В».
У пункті 3 вказаного Наказу, встановлено ОСОБА_1 з 30.06.2023 надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 18 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби, якого становить 06 років 05 місяців 21 день.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі №420/16933/24 зобов'язано Господарський суд Одеської області здійснити з 01.01.2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із врахуванням раніше виплачених сум.
Наказом Господарського суду Одеської області №204-к від 21.10.2024 про перерахування надбавки за вислугу ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/16933/24 від 10.09.2024, яке набрало законної сили 17.10.2024 та відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Вказаним наказом наказано, касувати пп. 32 п. 1 наказу керівника апарату Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 №25-к «Про перерахунок надбавки за вислугу років на 2024 рік»; наказ керівника апарату Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 №26-к «Про встановлення надбавки за вислугу років».
Фінансово-економічному відділу здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі, з урахуванням раніше виплачених сум та податків, старшому судовому розпоряднику відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби:
- з 01.01.2024 по 09.01.2024 включно в розмірі 18 відсотків посадового окладу;
- з 10.01.2024 по 17.10.2024 включно в розмірі 21 відсотка посадового окладу.
Встановити старшому судовому розпоряднику відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 з 18.10.2024 31.12.2024 включно надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 21 відсотка посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 07 років.
Наказом Господарського суду Одеської області №14-к від 21 січня 2025 року про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік, встановлено з 01.01.2025 на 2025 рік надбавку за вислугу років на державній службі державним службовцям апарату Господарського суду Одеської області, зокрема п. 15 встановити на 2025 рік старшому судовому розпоряднику відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_1 за вислугу років на державній службі:
- з 01.01.2025 по 09.01.2025 в розмірі 14 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 07 років;
- з 10.01.2025 в розмірі 16 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить понад 08 років.
Позивач не погоджуючись із наказом №14-к від 21 січня 2025 року відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус державного службовця та коло його основних прав, гарантій і обов'язків визначено у Законі України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У статті 1 цього Закону визначено поняття «державний службовець», яким є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи (частина перша статті 50 Закону № 889-VIII).
Згідно із частиною другою статті 50 Закону № 889-VIII заробітна плата державного службовця складається, зокрема, з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).
Тож заробітна плата державного службовця має обов'язкову (сталу) складову, яка є фіксованою виплатою та, по суті, основною винагородою за виконання посадових обов'язків, а також факультативну (необов'язкову) складову, яка залежить від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, є винагородою за ініціативну роботу, своєчасне і якісне виконання завдань, виконання додаткового обсягу завдань.
Надбавка за вислугу років є складовою обов'язкової частини заробітної плати державного службовця та згідно із частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII обумовлена досягненням особою певного стажу державної служби.
Розмір такої надбавки за приписами частини першої статті 52 Закону № 889-VIII визначається на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Як було встановлено судом ОСОБА_1 наказом №204-к від 21.10.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/16933/24 від 10.09.2024, яке набрало законної сили 17.10.2024 та відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII Господарський судом Одеської області, здійснено перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби: з 01.01.2024 по 09.01.2024 включно в розмірі 18 відсотків посадового окладу; з 10.01.2024 по 17.10.2024 включно в розмірі 21 відсотка посадового окладу.
Водночас 01 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX), у пункті 11 розділу «Прикінцеві положення» якого законодавець визначив, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України «Про державну службу».
Згідно з пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:
1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;
2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Набрання чинності Законом № 4059-ІХ (зокрема, пунктом 13 його розділу «Прикінцеві положення») сприяло формуванню в позивача враження, що з 01 січня 2025 року питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві.
Таку «колізію» позивач пропонував вирішити за принципом lex specialis derogat generali, тобто на користь спеціальної норми, якою, на її переконання, в цій ситуації є приписи Закону № 889-VIII (про державну службу).
У правовій доктрині розрізняють різні види конкуренції правових норм: та, що пов'язана з колізією норм у законодавстві, й та, що не пов'язана з такою колізією. Тобто категорія конкуренції різних правових норм є більш загальним поняттям.
Колізія (від лат. сollisio - зіткнення) у законодавстві - це різновид юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одній і ті самі суспільні відносини.
За наявності колізії зміст однієї норми права повністю чи частково заперечує зміст іншої, що призводить до ситуації, за якої правовідносини по-різному регулюються окремими нормами. Серед колізій у законодавстві розрізняють, зокрема, темпоральну (залежно від часу прийняття правової норми), ієрархічну (залежно від юридичної сили документа, в якому визначена відповідна норма) та змістову (між загальними і спеціальними нормами права) колізії.
Інший різновид конкуренції правових норм - та, що не пов'язана з колізією в законодавстві, - виникає тоді, коли норми права прямо не суперечать одна одній. Тобто така конкуренція правових норм має місце в ситуації, коли на врегулювання одного і того ж аспекту суспільних відносин претендують одночасно дві або більше правові норми, які за своїм змістом не суперечать одна одній, мають тісний взаємний зв'язок і залежність.
У цій справі, пізніше прийнятим Законом № 4059-ІХ визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
До того ж у цьому Законі визначено, що норми раніше прийнятого Закону № 889-VIII про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.
З наведеного логічно випливає, що норми Закону № 889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються.
Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону № 4059-ІХ, яка чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин.
Щодо конкуренції правових норм, яка не пов'язана з колізією у законодавстві, то варто зазначити, що вона існує, втім, вирішуючи її, знову ж таки потрібно враховувати те, що частина перша статті 52 Закону № 889-VIII з 01 січня 2025 року з огляду на пряму вказівку в пункті 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-ІХ не застосовується на період чинності останнього. Тобто дія однієї конкуруючої норми фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні відносини.
Тож визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01 січня 2025 року врегульоване винятково Законом № 4059-ІХ, а ситуації, за якої одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, не спостерігається.
Регулювання спірних суспільних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років.
Крім того, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, полягає в обов'язковому дотриманні та виконанні правових норм усіма суб'єктами. Суть цього принципу також вимагає, аби держава встановлювала зрозумілі, несуперечливі, чіткі правила та приписи, які мають неухильно виконуватися.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання нормативно-правового акта чи його окремих приписів неконституційними такі приписи зберігають чинність і є обов'язковими для всіх суб'єктів правовідносин, зокрема й для органів державної влади та їх посадових осіб.
Тож відповідно до такої фундаментальної засади, як правовладдя (верховенство права), складовою якої є принцип правової визначеності, жоден орган державної влади не звільняється від обов'язку дотримуватися закону, який зберігає чинність до його скасування або зміни в установленому конституційним порядком способі.
Велика Палата Верховного Суду також наголошувала, що законодавець формує єдину систему законодавства у сфері публічних правовідносин, в якій презюмується конституційність кожного схваленого парламентом закону до моменту спростування цієї презумпції рішенням Конституційного Суду України.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала в постанові від 11 грудня 2025 року в справі № 990/244/23.
Отже, у Господарського суду Одеської області не було підстав не застосовувати приписи пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX під час визначення позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі.
Тобто протягом всього 2025 року приписи наведеної норми права були чинними, неконституційними не визнавалися, у зв'язку із чим підлягали неухильному дотриманню як з боку працівників - державних службовців, так і з боку органів державної влади - розпорядників бюджетних коштів.
Крім того, суд наголошує, що саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов'язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.
Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 прийшла до висновку, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Суд звертає увагу, що правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 по справі № 240/7215/24 стосувався пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
Однак, пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX є ідентичними та стосуються одних і тих самих правовідносин, а тому суд дійшов висновку, що правовий висновок Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 по справі № 240/7215/24 є застосовним в цій справі.
Зміни, введені законодавцем, щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі не були довільними та свавільними, адже зазначені зміни були елементами такого тривалого процесу, як реформа оплати праці державних службовців, яка заздалегідь оголошена державою та поступово нею впроваджена. Ці зміни носили системний характер і зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, тому ці зміни мали зрозумілу легітимну мету - підвищення рівня незалежності та фінансової забезпеченості певної категорії державних службовців, покращення статусу державного службовця загалом.
Щодо справедливості (загальної рівності), то ідею законодавця, втілену у згаданих змінах, суд розуміє як запровадження ним більш рівного підходу до оплати праці державних службовців, а саме тих державних службовців, які тільки працевлаштувалися на посаду державної служби, та тих, які мають набагато більший стаж державної служби.
Такий елемент права, як його доцільність відображає суспільну та індивідуальну мету. Відповідно доцільність зміни оплати праці державних службовців полягає у залученні молодих спеціалістів до державної служби та підвищенні гарантій їхньої незалежності. Остаточною метою запроваджених змін є підвищення матеріальної забезпеченості державних службовців та престижності їхніх посад.
Правова визначеність як елемент цінностей права полягає у чіткості, визначеності, зрозумілості й передбачуваності закону та має розумітися як засада забезпечення справедливості. Правова визначеність є вимогою до права задля втілення його суспільної та індивідуальної мети як прояву доцільності та досягнення загальної рівності як прояву справедливості. У цьому контексті суд враховує чіткість та зрозумілість регулювання відносин у питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років, а також його передбачуваність, що простежується в запланованості запровадження змін в оплаті праці державних службовців, прогнозованість та послідовність дій законодавця у впровадженні згаданої реформи.
Додатково у цьому аспекті потрібно згадати, що в межах реформи оплати праці державних службовців статтю 52 Закону № 889-VIII було викладено в новій редакції, а саме в редакції Закону України від 11 березня 2015 року № 4282-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад», який набрав чинності 01 квітня 2025 року. Частина перша згаданої статті визначає, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Отже, законодавець фактично імплементував приписи, які були ним раніше визначені в підпункті 2 пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX, у частину першу статті 52 Закону № 889-VIII, що є проявом послідовності дій законодавця у впровадженні реформи оплати праці державних службовців.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивача як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ в частині установлення позивачу надбавки за вислугу років, відповідач діяв на підставі та відповідно до приписів пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та з урахуванням проведення судом класифікації посад державної служби.
З урахуванням вищенаведених висновків суду, оскаржувані дії Господарського суду Одеської області є правомірними.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Господарський суд Одеської області (65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, код ЄДРПОУ 03499997).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.