Справа № 420/137/26
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складу головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 02.01.2026 (позов сформований в системі «Електронний суд» від 01.01.2026) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.09.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за віком), з 18.09.2025 року, включивши при цьому до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: з 21.10.1980 року по 04.06.1981 року; з 26.06.1981 року по 31.08.1981 року; з 01.09.1981 року по 18.07.1983 року; з 01.08.1983 року по 01.06.1994 року з 13.01.2006 року по 16.08.2006 року; з 18.10.2006 року по 26.06.2007 року; з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року; з 01.05.2010 року по 31.07.2012 року; з 01.08.2012 року по 15.01.2013 року; з 16.01.2013 року по 31.12.2025 року;
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненадання ОСОБА_1 допомоги в одержанні інформації/документів для призначення пенсії.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 18.09.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за призначенням пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особа, пенсійний вік якої станом на момент звернення становив 63 років та яка має страховий стаж, який перевищував 22 роки. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.09.2025 № 263040009721 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Відмову аргументовано тим, що відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.
У рішенні від 25.09.2025 вказано: «Страховий стаж заявниці становить 17 років 1 місяць і 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи на території Киргизької РСР з 21.10.1980 по 04.06.1981 та з 26.06.1981 по 31.08.1981 згідно трудової книжки від 11.11.1980 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період; період навчання на території Киргизької РСР з 01.09.1981 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період; період роботи на території Киргизької РСР з 01.08.1983 по 31.12.1991 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період; період роботи на території Республіки Киргизстан з 01.01.1992 по 01.06.1994 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_3 , у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Питання зарахування зазначених періодів роботи, набутих до 01.01.1992, буде вирішено у відповідності із абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1, затвердженого постановою № 562 (протягом 45 днів з дати надсилання запиту до іншої держави). Враховуючи зазначене вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 263040009721 від 25.09.2025 р. про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутністю страхового стажу 22 роки. За наявними документами заявниця має право на пенсійну виплату з 18.09.2027 року».
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 08.01.2026 постановлено позовну заяву залишити буз руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків позову шляхом, надання до суду документ про додаткову сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 192 грн.
12.01.2026 до суду від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/4263/25) на усунення недоліків визначений ухвалою судді від 08.01.2026 з наданням до суду квитанцію ID: 0161-4977-5908-2472 від 09.01.2026 про додаткову сплату судового збору у розмірі 192 грн.
Згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» судовий збір за квитанцією ID: 1629-2283-0367-5406 від 01.01.2026 у розмірі 1934,92 грн, а також за квитанцією ID: 0161-4977-5908-2472 від 09.01.2026 у розмірі 192 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвалою судді від 14.01.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_4 ).
28.01.2026 від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив (вх. №ЕС/10275/26), в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.09.2025 звернулась з заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058). За принципом «екстериторіальності» визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який уповноважено розглянути подану позивачем заяву.
Керуючись чинним законодавством та в результаті розгляду наданих документів до страхового стажу позивача не зараховано:
- періоди роботи на території Киргизської РСР з 21.10.1980 по 04.06.1981 та з 26.06.1981 по 31.08.1981 згідно трудової книжки від 11.11.1980 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період;
- період навчання на території Киргизської РСР з 01.09.1981 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 серії НОМЕР_2 ,оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період;
- період роботи на території Киргизської РСР з 01.08.1983 по 31.12.1991 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період;
- період роботи на території Республіці Киргизстан з 01.01.1992 по 01.06.1994 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_3 , у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
У відповідності із положеннями Порядку №1 та Порядку № 2, затверджених постановою № 562, до управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві скеровано лист про необхідність направлення запиту до Міністерств закордонних справ України з метою передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення цією країною пенсійних виплат за періоди роботи та періоду навчання на території Киргизської РСР: з 21.10.1980 по 04.06.1981, з 26.06.1981 по 31.08.1981, з 01.09.1981 по 18.07.1983 та з 01.08.1983 по 31.12.1991 та підтвердження права на зарахування до страхового стажу по законодавству Республіки Киргизстан періоду роботи з 01.01.1992 по 01.06.1994. Позивача повідомлено, що питання зарахування зазначених періодів роботи, набутих до 01.01.1992 буде вирішено у відповідності із абзацом 6 пункту 4 Порядку №1, затвердженого постановою № 562 (протягом 45 днів з дати надсилання запиту до іншої держави). Згідно з Порядком № 2 період роботи з 01.01.1992 по 01.06.1994 може бути враховано лише для визначення права на пенсію у разі підтвердження цього періоду країною, де його набуто, та легалізації в установленому порядку підтвердних документів. З урахування вищенаведеного виключається належне підтвердження страхового стажу, за поданими документами до заяви про призначення пенсії за віком. Враховуючи вищенаведене, вважаємо, що Головним управлінням правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу відносно Позивача спірного періоду роботи у зв'язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи.
28.01.2026 від представника відповідача ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив (вх. №ЕС/10342/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обґрунтованість рішення №263040009721 від 25.09.2025 ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії.
30.01.2026 від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов лист (вх. №11210/26) про долучення до матеріалів пенсійної справи.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, письмових пояснень, клопотань, заяв по справі, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , 18.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами якої прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 25.09.2025 №263040009721.
У вказаному рішення зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявниці 63 роки.
Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року становить від 22 до 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року становить від 15 до 24 років.
Страховий стаж заявниці становить 17 років 1 місяць 1 день.
Результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи на території Киргизської РСР з 21.10.1980 по 04.06.1981 та з 26.06.1981 по 31.08.1981 згідно трудової книжки від 11.11.1980 серії НОМЕР_5 , оскільки відсутні документи про неотримания в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період.
- період навчання на території Киргизської РСР з 01.09.1981 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період.
- період роботи на території Киргизської РСР з 01.08.1983 по 31.12.1991 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період.
- період роботи на території Республіці Киргизстан з 01.01.1992 по 01.06.1994 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_6 , у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
У відповідності із положеннями Порядку №1 та Порядку № 2 до управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві скеровано лист про необхідність направлення запиту до Міністерств закордонних справ України з метою передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення цією країною пенсійних виплат за періоди роботи та періоду навчання на території Киргизської РСР: з 21.10.1980 по 04.06.1981, з 26.06.1981 по 31.08.1981, з 01.09.1981 по 18.07.1983 та з 01.08.1983 по 31.12.1991 та підтвердження права на зарахування до страхового стажу по законодавству Республіки Киргизстан періоду роботи з 01.01.1992 по 01.06.1994.
Питання зарахування зазначених періодів роботи, набутих до 01.01.1992 буде вирішено у відповідності із абзацом 6 пункту 4 Порядку №1, затвердженого постановою № 562 (протягом 45 днів з дати надсилання запиту до іншої держави).
Згідно з Порядком № 2 період роботи з 01.01.1992 по 01.06.1994 може бути враховано лише для визначення права на пенсію у разі підтвердження цього періоду країною, де його набуто, та легалізації в установленому порядку підтвердних документів.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 263040009721 від 25.09.2025 р. (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутністю страхового стажу 22 роки.
Не погоджуючись із рішення ГУ ПФУ в Одеській області №263040009721 від 25.09.2025, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу правового регулювання положень частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 , 18.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані документи ОСОБА_2 від 18.09.2025 про призначення пенсії за віком, прийняло рішення за №263040009721 від 25.09.2025 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Страховий стаж позивача становить 17 років 1 місяць 1 день.
Спірним рішенням відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди
- роботи на території Киргизської РСР з 21.10.1980 по 04.06.1981 та з 26.06.1981 по 31.08.1981 згідно трудової книжки від 11.11.1980 серії НОМЕР_5 , оскільки відсутні документи про неотримания в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період.
- навчання на території Киргизської РСР з 01.09.1981 по 18.07.1983 згідно диплому від 18.07.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період.
- роботи на території Киргизської РСР з 01.08.1983 по 31.12.1991 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_3 , оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Киргизстан пенсійних виплат за зазначений період.
- роботи на території Республіці Киргизстан з 01.01.1992 по 01.06.1994 згідно трудової книжки від 12.08.1983 серії НОМЕР_6 , у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Судом встановлено відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 заповнену 11.11.1980 на ім'я ОСОБА_1 , встановлено наступні записи, зокрема:
- з 21.10.1980 по 04.06.1981 прийнята комплектувальницею 2 розряду (наказ №1310 від 17.10.1980); з 15.12.1980 переведена кладовщиком (наказ№2573 від 18.12.1980); з 04.06.1981 звільнена (наказ №473 від 04.06.1981);
- з 26.06.1981 по 21.09.1981 прийнята швачкою на дому ІІ розряду (наказ №55 від 29.06.1981 - наказ №78 від 21.09.1981).
Трудова книжка серії НОМЕР_3 заповнену 12.08.1983 на ім'я ОСОБА_1 , встановлено наступні записи, зокрема:
- з 01.08.1983 по 01.06.1994 на посаді кравця 5 розряду (наказ №66 від 01.08.1983 - наказ №21 від 01.06.1994).
Суд зазначає, що вказані записи у трудовій книжці є чіткими без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств номера і дати наказу про прийняття та звільнення з роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній» (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, на час заповнення трудових книжок позивача (11.11.1980 та 12.08.1983) діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Так, підставою для неврахування до пільгового стажу позивача періодів з 21.10.1980 по 04.06.1981, з 26.06.1991 по 31.08.1991, з 19.01.1981 по 18.07.1983, з 01.08.1983 по 31.12.1991 на території Республіки Киргизстан послугувало судження суб'єкта владних повноважень про відсутність заяви щодо неотримання пенсії за вказаний період роботи від Республіки Киргизстан та з 01.01.1992 по 01.06.1994 у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Сам факт офіційного працевлаштування позивача в періоди роботи з 21.10.1980 по 04.06.1981, з 26.06.1991 по 31.08.1991, з 19.01.1981 по 18.07.1983, з 01.08.1983 по 31.12.1991 підтверджується записами в трудовій книжці, то суб'єкт владних повноважень повинен був у межах спірних правовідносин діяти розумно та розсудливо і письмово запропонувати заявнику подати необхідні документи, зокрема і власне письмове звернення самого заявника про відсутність події призначення і отримання пенсії на території іншої Держави - Республіки Киргистан.
Отже, у даному конкретному випадку доводи суб'єкта владних повноважень про відсутність заяви про неотримання пенсії у Республіці Киргизстан як підстави у відмові у призначенні пенсії не можуть бути кваліфіковані судом у якості належної підстави вчинення правомірного управлінського волевиявлення.
Щодо зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 01.06.1994 у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд зазначає.
15.05.1992 року набула чинність Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода). Вказана Угода укладена між наступними державами-учасницями: Азербайджанська Республіка, російська федерація, республіка білорусь, Республіка Таджикистан, Республіка Вірменія, Туркменистан, Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан, Республіка Киргизстан, Україна, Республіка Молдова.
Відповідно до статті 1, 4, 5, 6, 11, 13 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Держави - учасниці Співдружності проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
29.11.2022 постановою Кабінету Міністрів України №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Постанова Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 набрала чинності 02.12.2022.
З огляду на зазначене, підтвердження та зарахування періоду роботи позивача в Республіці Казахстан в даному випадку здійснюється за правилами Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025 (далі - Порядок №562).
Відповідно до п.1-5 Порядку №562 цей Порядок визначає механізм підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі (за наявності) для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 Закону.
Періоди роботи осіб в іншій державі (за наявності), з якою укладено міжнародний договір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору.
Особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений частинами першою - третьою статті 26 Закону, додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи.
Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п'яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п'яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.
Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Після надходження до територіального органу Пенсійного фонду України підтвердних документів періоди роботи, зазначені в них, зараховуються до страхового стажу (стажу роботи) особи в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону.
У разі коли від іншої держави надійшла відповідь про підтвердження факту зарахування періодів роботи в такій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави, а особами, зазначеними в абзаці першому пункті 3 цього Порядку, не подано заяви про призначення пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України повідомляє особам про необхідність подання таких заяв.
Тож припинення участі однієї з договірних сторін в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до припинення участі України.
До того ж позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не ставиться у залежність від припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Окрім того, суд звертає увагу, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії пенсійним орган під час підтвердження роботи позивача в Республіці Казахстан керувався Порядком підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025 року.
В свою чергу цей Порядок визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
Суд зауважує, що позивач працювала в Республіці Казахстан, зокрема в період з 01.08.1983 по 01.06.1994 (з якого з 01.01.1992 по 01.06.1994), тобто після 01.01.1992, а отже на частину правовідносини з 01.01.1992 по 01.06.1994 не розповсюджується Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025.
Таким чином суд доходить висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 01.06.1994 із посиланням на Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.09.2025 №263040009721 протиправним та таким, що належить до скасування.
При цьому, суд звертає увагу, що вимоги позивача стосуються також зарахування трудової діяльності починаючи з 13.01.2006 по 16.08.2006, з 18.10.2006 по 26.06.2007, з 01.10.2009 по 30.04.2010, з 01.05.2010 по 31.07.2012, з 01.08.2012 по 15.01.2013, з 16.01.2013 по 31.12.2025, однак у спірному рішенні ГУ ПФУ в Одеській області відсутні відомості про зарахування чи відмову у зарахуванні, а тому вказані періоди трудової діяльності позивача не є спірними.
Беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.09.2025 №263040009721 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, та наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На думку суду, саме такий спосіб судового захисту слід застосувати виходячи з обставин справи.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненадання допомоги в одержанні інформації/документів для призначення пенсії.
Суд зазначає, що заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.09.2025 за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області за результатами якого було прийнято рішення №263040009721 від 25.09.2025, натомість судом не встановлено допущення ГУ ПФУ в м. Києві протиправної поведінки щодо позивача.
У спірному випадку заява позивача від 18.09.2025 про призначення пенсії містить інформацію, завірену підписом останньої про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, однак не містить відомостей про причини неможливості отримання документів, що підтверджують неотримання заявником пенсійних виплат в іншій державі.
На переконання суду зазначення в заяві коментованих відомостей свідчить про виконання позивачем вимог Порядку №562 в частині повідомлення про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №22-1).
Орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення (п.3.3.).
За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Тож у силу пункту 4 Порядку №562 у разі відсутності можливості здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього союзу рср, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього союзу рср.
При цьому, твердження позивача щодо протиправності дій в цій частині зводиться саме про ненадання інформації щодо необхідності звернення до компетентних органів для отримання відомостей та документів, які б підтверджували нездійснення іншою країною пенсійних виплат.
Однак, обов'язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.
З урахуванням викладеного позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню, з підстав її необґрунтованості.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1934,92 грн, що підтверджується квитанцією №1629-2283-0367-5406 від 01.01.2026 та додатково сплачений судовий збір у сумі 192,00 грн, що підтверджується квитанцією №0161-4977-5908-2472 від 09.01.2026.
Відтак, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1063,46 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.09.2025 №263040009721 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1063,46 грн.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385);
- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА