Справа № 420/1308/26
31 березня 2026 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, 81, Київ 50, 04050) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації", у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр проба ції» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 10 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 10 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 26.01.2026 року позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 16.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у порядку ст.262 КАС України.
Ухвалою суду від 24.03.2026 року адміністративний позов в частині позовних вимог з 20.07.2022 року по 10.10.2022 року залишено без руху після відкриття провадження, надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
Залишаючи позов без руху після відкриття провадження, суд виходив з наступного.
Ч.1 ст.233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Так, Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, Верховний Суд наголосив, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023.
Постановою від 27.06.2023 № 651 Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, період з 01.07.2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає обмеження строку звернення до суду трьохмісячним строком.
В свою чергу, частиною 2 статті 233 КЗпП України, в редакції чинній станом на теперішній час, передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже до вказаних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду.
Згідно з матеріалами справи позивачку звільнено з військової служби наказом від 10.10.2022 року, проте з позовом позивачка звернулась до суду 20.01.2026 року.
В заяві про поновлення строку звернення до суду поданої разом з позовом відсутні посилання на обставини, які можуть бути визнані судом поважними щодо причин пропуску строку звернення до суду.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог з 20.07.2022 року по 10.10.2022 року.
На виконання ухвали позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення.
В обґрунтування поданої заяви позивачем вказано, що останнім не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів 29 січня 2020 року по 10 жовтня 2022 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 29 січня 2020 року по 10 жовтня 2022 року. При цьому, позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення.
Лише після отримання відповіді на адвокатський запит 24.11.2025 року позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до положень Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 та Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 р. № 280 , разі звільнення військовослужбовця з військової служби, з ним повинні провести розрахунок всіх належних до виплати сум та видати грошовий атестат, в якому, зокрема, зазначається інформація про виплачені військовослужбовцю за час проходження служби основні та додаткові види грошового забезпечення, виплачену індексацію, залишок непогашеного нарахування; виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань, суми виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби та інші види грошового забезпечення, не передбачені формою грошового атестата. Позивачка не заперечує отримання нею грошового атестату та розрахунку при звільненні.
Будучи з 10.10.2022 року виключеним зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідно до наказу наказом Державної установи "Центр пробації" та звернувшись до суду 20.01.2026 року з позовними вимогами, які охоплюють період з 19.07.2022 р. по 10.10.2022 року позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду.
Між тим, саме три місяця надається особі звільненої зі служби на вирішення питань щодо розрахунку при звільненні.
Проте позивачка звернулась до відповідача через адвоката за спливом трьох років.
Посилання позивачці на те, що вона не мала підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки такими є лише ті, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Інших причин поважності пропуску строку звернення до суду позивачка не наводить.
Позивачка посилається на те, що лише після отримання 24.11.2025 року повідомлення відповідача, яким надано відомості про виплачене грошове забезпечення, вона дізналась про порушення своїх прав.
Проте таки доводи є неспроможними. Посилання на отримання позивачем 24.11.2025 року на його заяву повідомлення відповідача не спростовує факт пропущення позивачем строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24 вказав, що направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2025 року у справі №990/20/25 зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем та відсутність підстав для поновлення цього строку.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. У той же час заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч.3-4 ст.123 цього Кодексу.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд по цій справі дійшов висновку про відсутність у позивача поважних причин пропуску строку до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо періоду з 20.07.2022 року по 10.10.2022 року.
Таким чином, позов в цій частині повинен бути залишений без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
При цьому, суд вважає необхідним продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо періоду з 29.01.2020 року по 19.07.2022 року.
Керуючись ст.122, 123, 161, 240, 248 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, 81, Київ 50, 04050) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду в частині позовних вимог щодо періоду з 20.07.2022 року по 10.10.2022 року.
Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо періоду з 29.01.2020 року по 19.07.2022 року.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва