29 серпня 2025 рокуСправа №160/18277/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 24.05.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року у справі №160/15460/23;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 24.05.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року у справі №160/15460/23.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця січень 2008 року у позивача виникло на підставі судового рішення, яке було ухвалено вже після його виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 та зарахування до іншої військової частини.
Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 04.02.2008 по 21.12.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу №582 від 27.09.2021 року позивача назначено на посаду до іншої бригади цього самого Повітряного Командування.
Згідно витягу з наказу (по особовому складу) від 22.12.2021 року №269 зараховано до
списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
У період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу не у повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року по справі №160/15460/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.
24.05.2025 року на виконання вказаного рішення суду відповідачем виплачено на користь позивача індексацію її грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у загальній сумі 81 631,48 грн. із одночасним утримання військового збору 5%.
Не погоджуючись із невиплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
При вирішені спору суд виходить із того, що за правилами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Так, відповідно до п.2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 5 Порядку №159 визначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі: сума індексації грошових доходів громадян.
Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів індексації грошового забезпечення та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку Військової частини) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі індексації грошового забезпечення) провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, положення статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів (зокрема, індексації грошового забезпечення) у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Суд звертає увагу, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Тривала відсутність виплати індексації грошового забезпечення сталася у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.
Суд вважає відсутніми підстави вважати, що дохід (індексація грошового забезпечення) своєчасно не отриманий позивачем з його власної вини, оскільки за отриманням індексації грошового забезпечення позивач вимушений був звертатися до суду через невиплату відповідачем такої індексації й тільки на виконання рішення суду позивачу виплачена індексація грошового забезпечення (дохід) з порушенням строків виплати.
Враховуючи наведені норми права та застосовуючи у спірних відносинах вказані правові висновки Верховного Суду, суд зазначає, що відповідач порушив строки виплати позивачеві індексації грошового забезпечення, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, а тому останній набув права на виплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ» та Порядку №159.
Таким чином, оскільки відповідачем проведено позивачеві перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року на виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року по справі №160/15460/23 - 24.05.2025 року, у зв'язку із чим порушено строки виплати грошового забезпечення позивача, відповідач зобов'язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період в якому позивачеві нараховано, але невиплачено грошове забезпечення, а саме: з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
З огляду на той факт, що позивачеві компенсація втрати частини доходів в день виплати заборгованості по грошовому забезпеченню не виплачена, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з чим, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що за подання даного позову судовий збір сплаті не підлягає, розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 24.05.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року у справі №160/15460/23.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 24.05.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року у справі №160/15460/23.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська