Іменем України
30 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/1862/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Лихачова Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Лихачова Романа Борисовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день звернення із позовною заявою, відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошового забезпечення з 26.02.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2023 року; виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця березень 2018 року, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078; додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025; виплати грошової компенсації за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022- 2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби; грошової компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби; одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 зазначають, що відповідно до довідки - розрахунку індексації грошового забезпечення від 13.10.2025 №1212 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2024 - з урахування базового місяця грудень 2023, з 01.01.2025 - з урахуванням базового місяця січень 2025. Вважають, що базовий місяць базовий місяць грудень 2023, січень 2025 визначені вірно.
Щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025, зазначають, що за результатами наданих позивачем документів, останній проходив лікування з хворобами, які не мають жодного відношення до поранення, травми або каліцтва, які отримані під час захисту Батьківщини.
Щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошову компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, зазначають, що згідно наказу начальника загону від 13.07.2025 №714-ОС «Про особовий склад», позивачу визначено до виплати грошова компенсацію за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошова компенсація за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди. Відповідно до розрахункового листа за липень 2025 року, який позивач отримав при розрахунку при звільненні та проставив особистий підпис та картки грошового забезпечення за 2025 рік позивачу в липні 2025 року виплачена компенсація невикористаної щорічної відпустки за 2022, 2023,2024, 2025 роки у розмірі 73628,10 грн. із розрахунку 78 днів та додаткової відпустки за 2024, 2025 роки у розмірі 26430,60 грн. із розрахунку 28 днів.
Щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби зазначають, що згідно наказу начальника загону від 13.07.2025 №714-ОС «Про особовий склад» здійснено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% за повних 21 місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Відповідно до розрахункового листа за липень 2025 року, який позивач отримав при розрахунку при звільненні та проставив особистий підпис стає зрозумілим, що відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 41911,38 грн. Дана виплата також, відображена у картці грошового забезпечення за 2025 рік.
Ухвалою суду від 29.09.2025 справу прийнято до провадження. Розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 27.11.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
Ухвалою суду від 26.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, судом встановлено наступні фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 26.02.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 28.02.2023; з 01.03.2023 по 02.05.2023: з 28.07.2023 по 31.07.2023; з 01.09.2023 по 06.09.2023; з 17.09.2023 по 04.10.2023; з 20.10.2023 по 29.10.2023; з 01.12.2023 по 11.12.2023; з 20.12.2023 по 31.12.2023; з 14.05.2025 по 09.06.2025; з 29.06.2025 по 30.06.2025; з 01.07.2025 по 02.07.2025 безпосередньо брав участь в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії рф проти України в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №08/4366 від 05.08.2025. 08.04.2024 позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що посадові оклади, оклади за військове звання, щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення за вказаний позивачем період нараховуються відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, що визначався шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 даної постанови.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.
Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2102,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" - 2270,00 грн., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - 2481,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" - 2684,00 гр
Отже, редакція законів України про державний бюджет 2020, 2021, 2022, 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.
Суд зауважує, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення за період з 26.02.2023 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, діяв протиправно.
Відтак, похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 26.02.2023 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів також підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині щодо перерахунку грошового забезпечення, отриманого за період служби з 20.05.2023 включно не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (далі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач.
Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 30.06.2025 у справі № 280/8083/24, від 30.06.2025 у справі № 460/3942/24, від 02.07.2025 у справі № 240/29489/23, від 03.07.2025 у справі № 360/152/24.
В указаних постановах Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Окремо варто зауважити, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У постанові від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», набрало законної сили після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 за наслідками перегляду вказаного рішення суду, отже Постанова №481 вважається такою що втратила чинність саме з цієї дати.
Як наслідок, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент спірних правовідносин (з 20.05.2023) відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24.
Зважаючи на викладене, порушень при обрахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 20.05.2023 включно судом не встановлено, оскільки з 20.05.2023 грошове забезпечення військовослужбовцям здійснювалось з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762 гривні, а не станом на 01 січня відповідного календарного року, як помилково вказує позивач, тому позовні вимоги в цій частині безпідставні та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025 року, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, суд зазначає таке.
Відповідно до довідки - розрахунку індексації грошового забезпечення від 13.10.2025 №1212 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2024 - з урахування базового місяця грудень 2023 року, з 01.01.2025 - з урахуванням базового місяця січень 2025 року.
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 (надалі за текстом - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно визначення, наведеного в абзаці 2 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі за текстом - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Стаття 4 Закону №1282-ХІІ визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію згаданого Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21).
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19).
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №206/4411/16-а).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць».
Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Так, для прикладу, в абз.1 п.5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Абзац 3 п.10-1, п.10-2 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Тобто до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у п.45 постанови від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.
09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013).
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
Пункт 2 Постанови №1013 вніс зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
За змістом пункту 6 Постанови №1013 такий акт застосовується з 01.12.2015.
Отже, Постанова №1013 з 01.12.2015 підвищила посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 згаданої постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.
Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже грудень 2015 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.58 постанови від 21.03.2023 року у справі №620/7687/21, п.62 постанови від 22.03.2023 року у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами.
Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов'язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п.п.5, 10-2 Порядку, окремими положеннями яких установлено таке:
у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;
обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;
для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз викладених положень п.п.5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Зокрема, суд враховує, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п.5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до п.п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.72 постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами.
Як було вказано вище, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
При цьому, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).
Суд встановив, що з 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення доходу у цілях нарахування індексації військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку з прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача, а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У свою чергу, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), врегульовано абз.абз.3, 4 та 6 п.5 Порядку №1078: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 р. становив 101,1%, в квітні 2018 р. становив 100,8%, в травні 2018 р. - 100,0%, в червні 2018 р. - 100,0%, в липні 2018 р. - 99,3%, в серпні 2018 р. - 100,0%, в вересні 2018 р. - 101,9%, в жовтні 2018 р. - 101,7%.
Отже, величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого п.1-1 Порядку №1078 порогу індексації у 103%.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 року у справі №400/4491/20.
Як встановив суд, за час проходження служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 за період 2024-2025 роки вбачається, що за окремі періоди індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачувалась за період з 01.01.2024 - з урахування базового місяця грудень 2023, з 01.01.2025 - з урахуванням базового місяця січень 2025.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застережень щодо зупинення нарахування та виплати у 2024 році індексації грошових доходів населення не містить.
Отже, із січня 2024 року роботодавці знову зобов'язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в порядку та спосіб, визначені Порядком №1078.
Зважаючи на це, у позивача виникло право на виплату поточної індексації грошового забезпечення з з 01.01.2024 по 14.07.2025 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), однак така протиправно не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025 року, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 є протиправною.
Відтак позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, а також зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об'єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст.ст.2, 4 Закону №1282-XII та п.п.1-1, 2, 5, 10-2 Порядку №1078, суд вважає, що повноваження військової частини стосовно визначення березня 2018 року року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2025, не є дискреційними.
Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно, зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак, відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
У випадку позивача, законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача з 01.03.2018 - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101 відсоток (до 01.01.2016) чи 103 відсотки (після 01.01.2016).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20 та інших, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Аналогічне правозастосування міститься у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №300/5628/21, від 06.04.2023 року у справі №380/19089/21 та від 13.04.2023 року у справі №420/18162/21.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень, то порушене право позивача у спірному випадку підлягає відновленню шляхом прийняття рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 03.01.2020 по 30.07.2020, з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 11.02.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_4 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4445 в період з 12.05.2023 по 30.05.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до довідки ВЛК №216 від 30.05.2023 р, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Остеохондроз, спондильоз поперекового відділу хребта в стадії загострення із больовим, міотонічним L5- S1 - радикулоішемічним лівобічним синдромом, порушенням функції ходи та хребта. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3618/496 в період з 06.10.2023 по 18.10.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Інтрамедулярне утворення на рівні Тh 7. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія зі стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами. Кокцигодинія. Остеохондроз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. ГЕРХ з езофагітом ступеню В. Хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки. Хронічний внутрішній геморой ІІ-ІІІ ст. Сфінктероспазм.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №802 в період з 13.12.2023 по 19.12.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Інтрамедулярне утворення на рівні Тh 7. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія зі стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами. Кокцигодинія. Остеохондроз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. ГЕРХ з езофагітом ступеню В. Хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки. Хронічний внутрішній геморой ІІ-ІІІ ст. Сфінктероспазм.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №854/105 в період з 27.02.2024 по 14.03.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Негоспітальна двобічна вірусна полісегментарна пневмонія, у стадії розширення. ДН 0. Інтрамедулярне утворення на рівні Тh 7. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія зі стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами. Кокцигодинія. Остеохондроз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. ГЕРХ з езофагітом ступеню В. Хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки. Хронічний внутрішній геморой ІІ-ІІІ ст. Сфінктероспазм.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №384 в період з 15.03.2024 по 05.04.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Негоспітальна двобічна вірусна полісегментарна пневмонія, важкий перебіг в стандії неповного розширення, клінічна група 3, дихальна недостатність І ступеню. ГЕРХ, рефлюкс-езофагіт, хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії. Остеохондроз, спондилоартроз, вертеброгенна тороколюмбалгія. Хронічний внутрішній геморой. Сфінктероспазм.
Відповідно до довідки №2250 від 14.06.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.06.2024 по 14.06.2024.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №282 в період з 05.04.2024 по 25.04.2024 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Негоспітальна двобічна вірусна полісегментарна пневмонія, важкий перебіг в стандії неповного розширення, клінічна група 3, дихальна недостатність І ступеню. ГЕРХ, рефлюкс-езофагіт, хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії. Остеохондроз, спондилоартроз, вертеброгенна тороколюмбалгія. Хронічний внутрішній геморой. Сфінктероспазм. Гепатоз.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №14294 в період з 04.06.2024 по 14.06.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Змішаний, простий та слизово-гнійний хронічний бронхіт, бронхообструктивний синдром, загострення.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2624 в період з 18.07.2024 по 26.07.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Хронічний бронхіт, бронхообструктивний синдром, загострення. Бульозна емфізема. Емфізема центрилобулярна. ЛН І ст. Остеохондроз, сподилоартроз. ГЕРХ, рефлюкс-ефофагіт. Хронічний гастродуоденіт, стадія нестійкої ремісії. Стеноз печінки.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №СК-005165-2024 в
період з 27.08.2024 по 10.09.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК №5034 від 17.09.2024, діагноз та постанова ВЛК про причинний зав'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №СК-005586-2024 в період з 18.09.2024 по 26.11.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1578 в період з 03.12.2024 по 31.12.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: стан після VATS резекції правої легені, механічного та хімічного плевродезу (25.09.2024), вторинної хірургічної обробки ран з накладенням вторинних швів (01.11.2024), по причині бульозної хвороби легень, - у вигляді в'ялогранулюючих ран грудної клітки справа, з тимчасовим порушенням функцій.
Відповідно до виписного епікризу виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №791/51 в період з 24.02.2025 по 28.02.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК №1247 від 29.04.2025 р, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини.
30.06.2025 року ОСОБА_1 отримав посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни.
Відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №714-ОС від 13.07.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 08.07.2025 №701-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 14.07.2025.
Згідно частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Як визначено статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).
Згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Положення статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 (далі Постанова №168), якою на виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та "Про загальну мобілізацію" у пункті 1 було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З 19.07.2022 редакція п.1 Постанови №168 викладена наступним чином: "Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах."
Пунктом Постанови №168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На період дії воєнного стану військовослужбовці отримують додаткову винагороду до грошового забезпечення відповідно до Постанови №168 у сумі 30000,00 грн. та 100000,00 грн. (за час участі у безпосередніх бойових діях), а з 19.07.2022 - у сумі до 30000,00 грн. та 10000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
У разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії мають право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100 000,00 грн.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості випадків перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000,00 гривень винагорода.
Пунктом 2 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема, 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територія
Пунктом 17 розділу І Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.
Пунктом 2 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно з розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях та заходах); 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Згідно з пунктом 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Пунктом 7 Окремого доручення передбачено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), але не більше періоду дії воєнного стану.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм, суд доходить висновку про те, що підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників) та має виплачуватися військовослужбовцям, які у тому числі перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після важкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Згідно з положеннями пункту 259 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров'я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини - начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв'язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками - продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.
Відповідно до пункту 15 статті 116 Положення №1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Згідно з пунктом 6.35 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, (далі Положення №402) у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.
Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 21.5 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
Пунктом 21.7 вказаного Положення визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається, зокрема, у такому формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» або «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, додаткова винагорода згідно Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 в розмірі 100 000 грн. на місяць за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я не виплачувалася за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.
Таким чином, оскільки захворювання, яке виникло під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 та за постановою військово-лікарської комісії встановлено причинний зв'язок захворювання, як пов'язаного із захистом Батьківщини, що є належним доказом отримання захворювання під час безпосередньої участі позивача у бойових діях, тому на думку суду наявні підстави для виплати позивачеві додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, під час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.
Враховуючи те, що позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , отримав захворювання внаслідок участі в бойових діях, з 12.05.2023 по 28.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини, комісією ВЛК встановлено, що захворювання пов'язане із захистом Батьківщини, тому суд дійшов висновку, що позивач у справі має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. як пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, внаслідок такого захворювання. Відтак позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби; визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, суд зазначає таке.
Згідно наказу начальника загону від 13.07.2025 №714-ОС «Про особовий склад», позивачу визначено до виплати грошова компенсацію за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошова компенсація за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди. Відповідно до розрахункового листа за липень 2025 року, який позивач отримав при розрахунку при звільненні та проставив особистий підпис та картки грошового забезпечення за 2025 рік позивачу в липні 2025 року виплачена компенсація невикористаної щорічної відпустки за 2022, 2023,2024, 2025 роки у розмірі 73628,10 грн. із розрахунку 78 днів та додаткової відпустки за 2024, 2025 роки у розмірі 26430,60 грн. із розрахунку 28 днів.
Під час розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, додаткова винагорода передбачена постановою 168 не врахована.
Як вбачається з картки грошове забезпечення за 2025 рік позивачу в липні 2025 року виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 у розмірі 36666,67 грн. та в серпні 2025 виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 у розмірі 6451,61 грн.
Однак, додаткова винагорода, передбачена постановою 168 виплачена на підставі наказу начальника загону від 08.07.2025 №702-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за червень 2025 року, за 11 діб червня 2025, а саме за 01-09.06.2025 та за 29-30.06.2025. В серпні 2025, згідно наказу начальника загону від 08.08.2025 №814-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за липень 2025 року, позивачу виплачена додаткова винагорода за 2 доби липня 2025 року, а саме за період з 01-02.07.2025.
Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 14.07.2025, в свою чергу додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 нарахована згідно наказу начальника загону від 08.08.2025 №814- ОС, лише за 2 діб липня 2025, тобто за період з 01 по 02.07.2025.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу». За змістом частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 статті 2 вказаного Закону передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Аналогічні норми містяться в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Частиною 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Положення статей 9, 10-1 Закону № 2011-ХІІ дозволяє зробити висновок про те, що одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
Отже, законом розмір грошової компенсації за невикористані дні відпусток визначено у розмірі місячного грошового забезпечення. При цьому розмір місячного грошового забезпечення цим законом не визначений.
На час нарахування та виплати грошової компенсації невикористаної щорічної відпустки та грошової компенсації невикористаної відпустки як учаснику бойових дій діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також - Інструкція № 558), затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306, яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція 558).
Пунктом 2 Інструкції 558, передбачено, що «місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія)».
Пунктом 3 розділу І Інструкції № 558 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Оскільки розмір місячного грошового забезпечення Законом № 2011-ХІІ не встановлений, його визначення вказаною вище Інструкцією не суперечить акту вищої юридичної сили, тому приписи цієї Інструкції підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Підпунктом 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558 передбачено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Положення статі 10-1 Закону № 2011-ХІІ, підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558 дозволяє зробити висновок про те, що виплати здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби (компенсація щорічної основної або додаткової відпустки) та виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця на день виключення зі списків особового складу.
Іншими словами при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток необхідно вирахувати одноденний розмір грошового забезпечення, який розраховується шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення станом на день звільнення на 30 календарних днів: 28318,00 (місячне грошове забезпечення станом на день звільнення/30 днів=943,95 грн. (одноденний розмір місячного грошового забезпечення)*32 днів (кількість днів щорічної основної відпустки)= 73628,10 грн. 28318,00 (місячне грошове забезпечення станом на день звільнення/30 днів=943,95 грн. (одноденний розмір місячного грошового забезпечення)*28 днів (кількість днів щорічної додаткової відпустки)= 26430,60 грн.
14 липня 2025 року, в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивач не виконував заходи, передбачені Постановою 168.
В день/місяць виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (14 липня 2025 року) позивач не набув права та не отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою 168, відтак підстави для зарахування останньої відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, суд зазначає таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в ред. станом на день звільнення) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я; за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України); які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; 2) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: у зв'язку із закінченням строку контракту; за віком; у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв'язку із виявленням однієї з підстав
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Питання нарахування та виплати військовослужбовцям які призвані під час мобілізації одноразової грошової допомоги при звільненні врегульовано Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (далі - Порядок 460).
Відповідно до пункту 1 Порядку 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно наказу начальника загону від 13.07.2025 №714-ОС «Про особовий склад», зі змінами (в частині вислуги років) згідно наказу начальника загону від 07.09.2025 №926-ОС «Про особовий склад», позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв'язку із звільненням, з 14.07.2025. Вислуга років станом на 14 липня 2025 року становить: календарна: 03 роки 02 місяці 01 день; пільгова: 01 рік 01 місяць 06 днів; всього: 04 роки 03 місяці 07 днів.
Таким чином, на час виключення позивача з особового складу військової частини НОМЕР_1 вислуга років становить 04 роки 03 місяці 07 днів.
Згідно наказу начальника загону від 13.07.2025 №714-ОС «Про особовий склад» здійснено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% за повних 21 місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до розрахункового листа за липень 2025 року, який позивач отримав при розрахунку при звільненні та проставив особистий підпис стає зрозумілим, що відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 41911,38 грн. Дана виплата також, відображена у картці грошового забезпечення за 2025 рік.
Таким чином, при звільненні позивача - військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідач керувався вимогами чинного законодавства, відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.
Що стосується інших обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, то суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення Бендерський проти України, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог із словесним корегуванням.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а інших судових витрат ним не заявлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Лихачова Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов'язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова