30 березня 2026 року м. Київ справа №640/19855/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Держвуглепостач» до Офісу великих платників податків ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про результати розгляду скарги,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Держвуглепостач» з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимоги від 09.06.2020 №Ю-50-10, рішення про результати розгляду скарги від 23.07.2020 №23568/6/99-00-06-03-01-06.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач не погоджується із вимогою про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на тих підставах, що до загальної суми боргу включено суму зазначену у вимозі від 13.05.2020 № Ю-50-10, яка є відкликаною у зв'язку із зарахуванням коштів в рахунок боргу, а інша частина боргу сплачена підприємством відповідними платіжними дорученнями, таким чином позивач доводить відсутність в нього боргу з ЄСВ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року, справу розподілено судді Кочановій П.В.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року прийнято справу до провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Офіс великих платників податків ДПС надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивачем самостійно обчислено суму зобов'язань в податкових деклараціях, проте не сплачено, у зв'язку із чим у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску, з огляду на що контролюючим органом було сформовано та направлено останньому вимогу про сплату боргу (недоїмки). З огляду на наявність податкового боргу у позивача Офіс ВПП переконує, що правомірно сформував вимогу, та наполягає на відсутності підстав для задоволення позову.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року замінено відповідача у справі, а саме: Офіс великих платників податків ДПС, його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145); залучено до участі у справі №640/19855/20 другим відповідачем Головне управління ДПС ум. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Центральне міжрегіональне управління по роботі з ВПП 02.0.2024 надало суду клопотання, в якому зазначило про необхідність визначити відповідачем у справі Головне управління ДПС у м. Києві, з огляду на те, що позивач з 03.01.2021 перебуває на податковому обліку саме у ГУ ДПС у м. Києві.
Головне управління ДПС у м. Києві правом надати відзив або пояснення по суті спору не скористалось.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, державне підприємство «Держвуглепостач» код ЄДРПОУ 40225511, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, зареєстровано у якості юридичної особи з 20.01.2016, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.06.2020 внесено запис № 10000000543460; основний вид економічної діяльності, згідно КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 39), перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
26 червня 2020 року на адресу ДП «Держвуглепостач» надійшла вимога № Ю-50-10 від 09.06.2020 про сплату боргу (недоїмки), якою, на підставі даних інформаційної системи доходів і зборів, та, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимагається сплата боргу з ЄСВ в розмірі 700 637,01 грн., сформована Офісом великих платників податків.
ДП «Держвуглепостач» не погодилось із вказаною вимогою, оскаржив її до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 23.07.2020 № 23568/6/99-00-06-03-01-06 Скаргу підприємства залишено без задоволення, а вимогу № Ю-50-10 від 09.06.2020 про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін.
Вважаючи вимогу № Ю-50-10 від 09.06.2020 та Рішення ДПС України протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
У статті 1 цього Закону наведено визначення окремих термінів, що вживаються у законі, серед яких:
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI);
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI);
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI);
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).
В силу положень ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI).
Згідно з п.1, п.4 ч.2 ст.6 Закону України № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (ч.5 ст.7 Закону № 2464-VІ).
У відповідності до ч.5 ст.8Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про Результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Судом встановлено, що Офісом великих платників податків 13.05.2020 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 550 055,00 грн. (а.с. 6).
При цьому, позивач зазначає, що сплата ЄСВ відбулась з розрахункового рахунку відокремленого підрозділу «Управління контролю якості та збагачення вугілля» ДП «Держвуглепостач» наступними платіжними дорученнями:
№ 260 від 07.02.2020 на суму 6750,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ на розрах. при звільненні за лютий 2020 без ПДВ;
№ 2697 від 26.02.2020 на суму 250,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ із лікарняних за січень 2020 без ПДВ;
№ 272 від 27.02.2020 на суму 268900,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ із заробітної плати за лютий 2020 без ПДВ;
№ 2759 від 04.03.2020 на суму 2455,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ із заробітної плати за березень 2020 без ПДВ;
№ 2781 від 0.03.2020 на суму 1400,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ з лікарняних за лютий 2020 без ПДВ;
№ 2815 від 16.03.2020 на суму 103000,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ із заробітної плати за І половину березня 2020 без ПДВ;
№ 2818 від 16.03.2020 на суму 1800,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ з лікарняних за лютий 2020 без ПДВ;
№ 2854 від 30.03.2020 на суму 164500,00 грн., призначення платежу: *101;4022551; ЄСВ із заробітної плати за ІІ половину березня 2020 без ПДВ.
Дані платіжні документи були прийняті банком до виконання та платежі проведено в ті самі або наступні дні, що підтверджується відмітками банку на таких платіжних дорученнях (а.с. 16-25).
Таким чином загальна сума перерахувань за період з 07.02.2020 по 30.03.2020 склала 550055,00 грн.
Крім цього, відповідно листа від 19.06.2020 вих.№ 0618/06 ДП «Держвуглепостач» повідомило Офіс ВПП ДПС України, загальна суму перерахувань на рахунок № НОМЕР_1 за період з 01.05.2020 по 22.05.2020 склала 258250,00 грн., яка була здійсненна платіжними дорученнями № 35 від 19.05.2020 на суму 152000,00 грн. та № 56 від 22.05.2020 на суму 106250,00 грн. проводилась з розрахункових рахунків відокремленого підрозділу «Управління контролю якості та збагачення вугілля» ДП «Держвуглепостач», у зв'язку із блокуванням розрахункових рахунків ДП «Держвуглепостач», тому підприємство просило контролюючий орган врахувати ці платежі в рахунок оплати ЄСВ по картці ДП «Держвуглепостач» (код ЄДРПОУ: 40225511) (а.с. 15).
Разом із цим, в матеріалах справи міститься лист ДПС України від 21.08.2019, наданий у відповідь Офісу ВПП на його звернення від 03.06.2019 вих.№ 3557/8/28-10-17-18, в якому ДФС України, серед іншого, зазначено, що, враховуючи діючі (станом на час надання відповіді, та, одночасно, діючі, станом на виникнення спірних правовідносин) приписи законодавства, у разі, якщо відокремлений підрозділ діє на підставі Положення та Статуту підприємства, водночас не є юридичною особою, та представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах Положення і Статуту підприємства то сплата єдиного внеску відокремленим підрозділом можлива за підприємство (а.с. 30-32).
У відповідності до частин четвертої-п'ятої ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Згідно з пунктом 2.1 Положення №122, єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.
Відповідно до розділу II Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, відокремлені підрозділи обліковуються як страхувальники з урахуванням таких особливостей:
- у разі отримання повідомлення від державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про створення відокремленого підрозділу юридичної особи такий новостворений підрозділ обліковується з приміткою «Неплатник»;
- у разі прийняття юридичною особою рішення про виділення відокремленого підрозділу на окремий баланс та перехід до самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення контролюючий орган за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. У зазначеному випадку на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується як платник єдиного внеску;
- якщо юридичною особою прийнято рішення про реорганізацію відокремленого підрозділу - страхувальника в такий підрозділ, який не має обов'язків чи повноважень щодо ведення окремого балансу та самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами, юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення контролюючий орган за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У цьому випадку за умови відсутності заборгованості на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується з приміткою «Неплатник»;
- наявність у відокремленого підрозділу окремого балансу, самостійного ведення розрахунків з оплати праці із застрахованими особами може бути встановлена контролюючим органом під час проведення перевірки платника єдиного внеску, при опрацюванні його звітності.
Тобто, відокремлений підрозділ, не маючи статусу юридичної особи та окремого балансу, не береться на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням, а нараховування, утримання і сплату (перерахування) єдиного внеску за такий підрозділ здійснює централізовано з рахунку головне підприємство - юридична особа за місцем його реєстрації.
В матеріалах справи міститься Наказ № 19 від 16.01.2016 «Про створення державного підприємства «Держвуглепостач», Статут ДП «Держвуглепостач», виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 33-39), а також Наказ № 40 від 31.10.2017 «Про затвердження Положення про ВП «Управління з контролю якості та збагачення вугілля» ДП «Держвуглепостач» (а.с. 40), а також затвердження Положення про відокремлений підрозділ «Управління з контролю якості та збагачення вугілля» ДП «Держвуглепостач» (а.с. 41-44).
Зі змісту розд. 3, 6, 8, Положення про вбачається, що підрозділ Управління з контролю якості та збагачення вугілля» не є юридичною особою і діє на підставі цього Положення в межах повноважень, наданих ДП «Держвуглепостач»; підрозділ використовує надане йому Підприємством майно, яке є державною власністю, для здійснення господарської діяльності на праві оперативного управління; доходи, отримані в результаті господарської діяльності Підрозділу, після сплати податків та інших обов'язкових платежів належать Підприємству; використання коштів Підрозділом здійснюється у порядку, визначеному Підприємством відповідно до затверджених ним фінансових планів/кошторисів витрат; Підрозділ володіє, користується та розпоряджається майном, яке за ним закріплене, в межах делегованих йому Підприємством повноважень; Підрозділ здійснює функції відповідно до цього Положення та законодавства України; Підрозділ має окремий баланс, веде бухгалтерський облік результатів фінансово-господарської діяльності з подальшим включенням показників у фінансовий звіт підприємства, Підрозділ здійснює поточний, оперативний, статистичний, бухгалтерський та податковий облік результатів своєї діяльності, надає необхідну інформацію, статистичну та податкову у встановленому законодавством порядку (а.с. 41-44).
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо перерахування сум єдиного внеску одночасно при виплаті заробітної плати працівникам філіалу з поточного рахунку філіалу, який не є страхувальником, на казначейський рахунок контролюючого органу за місцем обліку головного підприємства не суперечить нормам чинного законодавства, та свідчать про виконання позивачем свого обов'язку по сплаті нарахованих сум єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі.
При цьому, суд виходить з того, що, оскільки філія позивача не зареєстрована в якості окремого платника єдиного внеску, то будь - яку дію, в тому числі і сплату зобов'язань зі сплати внеску, філія виконує від імені юридичної особи - платника внеску, оскільки філія не є юридичною особою.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувану вимогу було прийнято безпідставно, у зв'язку з чим вимоги про її скасування підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду скарги від 23.07.2020 №23568/6/99-00-06-03-01-06 суд зазначає наступне.
Згідно пунктів 56.1 - 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з п. 56.1 та п. 56.2 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Пунктом 56.10 статті 56 ПК України встановлено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до п. 56.17 статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
В межах спірних правовідносин, рішення ДПС України про результати розгляду скаргу не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.
Тобто, оскаржуване рішення лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесене раніше комісією ГУ ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації податкової накладної, яке в свою чергу не є предметом розгляду даної справи та якому суд не надає оцінку.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України суд дійшов висновку, що рішення про розгляд скарги, не порушує права платника податків.
Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасуванні рішення № 19713/6/99-00-06-03-01-06 від 22.06.2020 за результатами розгляду скарги від 20.05.2020 № 0525/06 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 № Ю-50-10 та залишення в цій частині позовних вимог без задоволення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/10853/17 та у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням частини задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12611,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, який є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС, оскільки саме формування спірної вимоги першим відповідачем призвело до виникнення спірних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Державного підприємства «Держвуглепостач» до Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС ум. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про результати розгляду скарги - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.06.2020 № Ю-50-10.
В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145, адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3) на користь Державного підприємства «Держвуглепостач » (код ЄДРПОУ 40225511, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір у розмірі 12611 (дванадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 56 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 30 березня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.