30 березня 2026 року м. Київ справа №320/12931/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частик НОМЕР_1 про результати службового розслідування щодо притягнення до дисциплінарні відповідальності старшого солдата ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення «догана», а також притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 10 800 000,00 гривень 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.09.2024 року отримавши команду приведення МВГ в готовність №1 був вдягнений і пішов прогрівати автомобіль, та сам сів за кермо, щоб швидше дістатися до стартової позиції і почати виконувати завдання по охороні відведеного сектору оборони повітряного простору. Разом з старшим солдатом ОСОБА_2 вирушили на стартову позицію поблизу н.п. Блискавиця, рухаючись по дорозі, на одному з поворотів був засліплений зустрічною машиною в результаті чого не справився з керуванням автомобіля та здійснив наїзд на правий бордюр в результаті чого машину кинуло в кювет лівої сторони дороги звідки зміг вирулити на праву сторону дороги де і зіткнувся на узбіччі з деревом. Після цього старший солдат ОСОБА_2 зробив доповідь черговому БКП 9 зрб та викликав швидку допомогу. Разом з тим, зазначає, що оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є необґрунтований, оскільки відповідач провів службове розслідування без з'ясування всіх обставин та зібрання всіх доказів.
Крім того, позивач наголосив, що йому не було повідомлено про початок службового розслідування так само як і не було доведено тієї обставини, що відповідачем було прийнято щодо нього наказ про притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Окрім цього, з Актом службового розслідування позивача також не було ознайомлено та повідомлено, що є грубим порушенням.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися, жодних заяв чи клопотань до суду не надали.
Разом з тим, до суду відповідачем було подано матеріали службового розслідування.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2024 №514, заступником командира 3 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 з озброєння майором ОСОБА_3 було проведено службове розслідування по факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди 22.09.2024 під час переміщення на стартову позицію та травмування особового складу З зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
В ході розслідування було встановлено, що 22.09.2024, близько 00 год 25 хв., старший солдат ОСОБА_1 , керуючи технічно справним виробом ІНФОРМАЦІЯ_1 військовий номер НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_1 не маючи посвідчення водія, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагував на її зміну, а тому під час руху по заокругленню проїзної частини, не врахував дорожню обстановку, та не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив зіткнення автомобіля з деревом. Огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці скоєння ДТП не проводився.
Згідно з Акту службового розслідування (без дати), було встановлено наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №119 від 29.03.2022 старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду розвідника зенітного взводу 9 зенітної ракетної батареї 3 зенітного ракетного дивізіону.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 138 від 30.04.2023 старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оператора 2 зенітного ракетного взводу 9 зенітної ракетної батареї 3 зенітного ракетного дивізіону.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 69 віл 29.03.2023 старшого солдата ОСОБА_2 призначено на посаду солдата резерву запасної батареї.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 313 від 17.10.2023 старшого солдата ОСОБА_2 призначено на посаду старшого оператора 1 зенітного ракетного взводу 9 зенітної ракетної батареї з зенітного ракетного дивізіону.
Відповідно до абз. 6 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців покладається обов?язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Згідно рапорту підполковника ОСОБА_4 вх. № 3858/00C від 22.09.2024, 22.09.2024 року близько 00 год. 38 хв, командир 9 зенітної ракетної батареї 3 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_5 отримав доповідь від старшого солдата ОСОБА_2 , що під час переміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 військовий номер НОМЕР_2 з району очікування на стартову позицію для виконання готовності №1 старший солдат ОСОБА_1 втратив керування в повороті внаслідок чого з?їхав на узбіччя що призвело до зіткнення з деревом. На місце ДТП відразу була викликана швидка допомога та поліція в ході чого старшин солдат ОСОБА_2 (з забоями та рваними ранами ніг), та старший солдат ОСОБА_1 (у важкому стані з внутрішньою кровотечою) були госпіталізовані до Бучанської міської лікарні. Наявність алкоголю в крові військовослужбовців на місці не встановлювався.
З відібраних пояснень старшого солдата ОСОБА_1 стало відомо, що 22.09.2024 року отримавши команду приведення МВГ в готовність №1 був вдягнений і пішов прогрівати автомобіль, та сам сів за кермо, щоб швидше дістатися до стартової позиції і почати виконувати завдання по охороні відведеного сектору оборони повітряного простору. Разом з старшим солдатом ОСОБА_2 вирушили на стартову позицію поблизу н.п. Блискавиця, рухаючись по дорозі, на одному з поворотів був засліплений зустрічною машиною в результаті чого не справився з керуванням автомобіля та здійснив наїзд на правий бордюр в результаті чого машину кинуло в кювет лівої сторони дороги звідки зміг вирулити на праву сторону дороги де і зіткнувся на узбіччі з деревом. Після цього старший солдат ОСОБА_2 зробив доповідь черговому БКП 9 зрб та викликав швидку допомогу.
3 відібраних пояснень старшого солдата ОСОБА_2 стало відомо, що 22.09.2024 року о 00 год. 25 хв., команду приведення МВГ в готовність №1 отримали старший солдат ОСОБА_1 та пішов прогрівати автомобіль. Підійшовши до БМ помітив, що старший солдат ОСОБА_1 знаходиться за кермом автомобіля та готовий вирушати на стартову позицію хоча сам був призначений водієм БМ. Про відсутність посвідчення водія у старшого солдата ОСОБА_1 було не відомо, тому сів на місце оператора та виїхали в напрямку стартової позиції поблизу н.п. Блискавиця. Рухаючись по дорозі старший солдат ОСОБА_1 не справився з керуванням автомобіля та здійснив зіткнення з деревом. Близько 00 год. 38 хв здійснив доповідь про дорожньо-транспортну пригоду та викликав швидку допомогу, після чого був госпіталізований до Бучанської міської лікарні, старший солдат ОСОБА_1 залишився на місці ДТП.
3 відібраних пояснень командира 9 зенітної ракетної батареї капітана ОСОБА_5 стало відомо, що про факт ДТП дізнався від ІНФОРМАЦІЯ_3 зрбатр о 00:40 22.09.204, після чого доповів командиру 3 зенітного ракетного дивізіону підполковнику ОСОБА_6 , та з його дозволу вирушив з командиром транспортного відділення штаб сержантом ОСОБА_7 на місце ДТП. Прибувши на місце події о 01:40 22.09.2024, було виявлено, що старший солдат ОСОБА_2 вже був госпіталізований каретою швидкої допомоги до найближчого медичного закладу, старший солдат ОСОБА_1 знаходився на місці ДТП, якому відразу було викликано швидку допомогу, та пошкоджена від лобового зіткнення з деревом ІНФОРМАЦІЯ_4» в/н НОМЕР_2 з/н НОМЕР_4 / НОМЕР_5 . Зі слів старшого солдата ОСОБА_1 саме він керував БМ, всупереч тому, що своїм рішенням визначив та доведено до екіпажу те, що за відсутністю штатного водія, його обов?язки виконує старший солдат ОСОБА_2 , а обов?язки оператора виконує старший солдат ОСОБА_1 .. Про відсутність посвідчення водія у старшого солдата ОСОБА_1 було не відомо. По прибуттю швидкої допомоги старшого солдата ОСОБА_1 відразу госпіталізували. На місці ДТП залишились капітан ОСОБА_5 та штаб сержант ОСОБА_7 , для комунікації з поліцією, доповідей про стан справ постраждалих командиру 3 зрдн підполковнику ОСОБА_6 , та очікування автомобіля для евакуації БМ з місця ДТП до базового табору 9 зрбатр.
3 відібраних пояснень чергового БКП 9 зрб головного сержанта ОСОБА_8 стало відомо, що Виконуючи команду від ОЧКП «готовність №1» отримав доповідь від старшого солдата ОСОБА_2 про те, що екіпаж МВГ потрапив в ДТП, відразу зробив доповідь командиру 9 зенітної ракетної батареї капітану ОСОБА_5 , та продовжив ведення бойової роботи. Командир батареї зробив доповідь командиру 3 зрдн підполковнику ОСОБА_6 та вирушив на місце скоєння ДТП разом з командиром транспортного відділення штаб сержантом ОСОБА_7 .. За наказом командира 9 зенітної ракетної батареї капітана ОСОБА_9 з базового табору вирушив старший бойовий медик 9 зро старший сержант
ОСОБА_10 ході службового розслідування було встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності. Наявність шкоди виражена у пошкодженні військового майна, а саме: виріб ІНФОРМАЦІЯ_4» на базі шасі ІНФОРМАЦІЯ_2 з/н НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ( НОМЕР_2 ), збитки завдані державі на суму 10 800 000, 00 грн (Десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок).
За результатом службового розслідування було прийнято наказ від 21.11.2024 №737 «Про результати службового розслідування» яким було наказано наступне:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. ???Відповідно абзацу 1 пункту 1 Статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності та стягнути кошти в розмірі 10 800 000, 00 грн (Десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок) старшого оператора 2 зенітного ракетного взводу 9 зенітної ракетної батареї 3 зенітного ракетного дивізіону старшого солдата ОСОБА_1 згідно чинного законодавства.
3. За порушення вимог статей абз. 2, 3, 5, 6, 7. ст. 11, ст. 16 та ст. 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абз. 2, 6, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на старшого оператора 2 зенітного ракетного взводу 9 зенітної ракетної батареї З зенітного ракетного дивізіону старшого солдата ОСОБА_1 згідно п. «б» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».
4. За порушення вимог статей абз. 4, 8. ст. 11, ст. 16. Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абз. 6, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на старшого оператора | зенітного ракетного взводу 9 зенітної ракетної батареї 3 зенітного ракетного дивізіону старшого солдата ОСОБА_2 згідно п. «б» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти дисциплінарне стягнення «ДОГАНА»…
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказу в оскаржуваній частині, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано - Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» , «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Преамбулою та статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом, зокрема, правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).
Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно із статтями 4, 5 Статуту внутрішньої служби, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1 та другою статті 6 Статуту внутрішньої служби визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Абзацами 2, 3, 5, 11, 12 статті 11 Статуту внутрішньої служби визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як визначено у статті 26 вказаного Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
За змістом статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом:
- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів;
- формування правової культури військовослужбовців;
- умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
- зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
- підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
- чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
- бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
- додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
- не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Суд зазначає, що інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту:
- однорідність фактичного змісту;
- юридична єдність (комплексність) норм;
- законодавча відособленість.
Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.
Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов'язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.
В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб'єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.
Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.
У зв'язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно із статтями 83, 87 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку № 608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів). Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Порядок проведення службового розслідування визначений у розділі III (пункти з 1 по 14).
Так, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Згідно із пунктами 1, 3 розділу IV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
- дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
- виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
- розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
- знати підстави проведення службового розслідування;
- бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
- відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
- давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
- порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
- висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
- ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За змістом розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктами 1, 2, 3, 5 розділу VI Порядку №608 передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на порушення порядку проведення службового розслідування, що виразилось у неповідомленні його про підстави проведення службового розслідування, позбавленні прав надавати докази, заявляти клопотання про витребування та долучення нових документів, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування тощо.
Дослідивши вказані доводи, а також матеріали справи, суд встановив, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про проведення службового розслідування відносно нього. В матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування або повідомлення позивача про проведення службового розслідування в інший спосіб.
Таким чином, враховуючи, що позивач не був повідомлений про проведення службового розслідування відносно нього, відтак він були позбавлений усіх основоположних прав передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608, таких як: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Крім того, у відповідача була реальна можливість повідомити позивача про проведення щодо нього службового розслідування, оскільки у розпорядженні військової частини була інформація про персональні дані останнього, зокрема його домашня адреса, номер мобільного телефону, відомості про місце подальшого проходження служби позивача та інформація, що позивач перебуває на лікуванні тощо.
Відтак, службове розслідування відбулося без вивчення доводів осіб, яких воно безпосередньо стосувалось, та без всебічної, повної і об'єктивної перевірки обставин, які законом мали бути врахованими, адже висновки акту службового розслідування ґрунтуються виключно на поясненнях військовослужбовців, що є підлеглими відповідача, що у свою чергу свідчить про однобокість та необ'єктивність проведеного службового розслідування.
Перевіряючи вплив зазначених порушень на законність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, згідно з якою ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Допущені відповідачем порушення процедури проведення службового розслідування не є формальними, адже позбавили позивача можливості надавати докази щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій, що могло істотно вплинути на результати службового розслідування та вплинути на повноту висновків, отриманих за результатами такого розслідування.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні переконливі докази ознайомлення позивача із наказом про результати службового розслідування, що порушує право останнього на належний захист своїх прав та інтересів та позбавляє можливості оскаржити прийняте щодо нього рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Оцінюючи встановлені обставини справи, суд дійшов до переконання про суттєвий характер відповідних процедурних порушень під час проведення службового розслідування, зокрема щодо неповідомлення позивача про призначення та про результати службового розслідування, що мало вплив на права та обов'язки позивача.
Крім того, суд звертає увагу, що оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах при прийнятті оскаржуваних рішень в частині притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності не повно з'ясував обставини події настання збитків.
Суд наголошує, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень у порядку ч.2 ст.77 КАС України не доведено, що у завданні збитків саме у визначеному в Акті службового розслідування розмірі з урахуванням перелічених вище факторів існує вина позивача саме у формі умислу (а не необережності).
Відповідачем також не доведено необхідність застосування саме такого виду матеріальної відповідальності, як повна матеріальна відповідальність у розмірі 10 800 000 грн. 00 коп. (десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок)..
Таким чином, суд дійшов до висновку про недотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування стосовно позивачів та порядку оформлення результатів такого службового розслідування, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування пунктів 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.11.2024 №737 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» та до матеріальної відповідальності у розмірі 10 800 000 грн. 00 коп. (десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок)..
Разом з тим, суд наголошує, що в межах даної адміністративної справи судом надана оцінка виключно процедурним аспектам прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та встановлено невідповідність останнього критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення судових витрат, їх розподіл не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнання протиправним та скасування пунктів 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.11.2024 №737 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» та до матеріальної відповідальності у розмірі 10 800 000 грн. 00 коп. (десять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.