про повернення позовної заяви
м. Вінниця
31 березня 2026 р. Справа № 120/2535/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницького відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницького відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог ст. 160 КАС України та встановлено 10-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків.
Представник позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, подала до суду заяву про усунення недоліків позову.
Однак, суддя зауважує, що вимоги ухвали суду так і залишились не виконаними.із огляду на таке.
Суддею вже було зауважено, що відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Водночас, ст. 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, згідно з п. 1 ч. 2 вказаної статті позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Таким чином, для звернення до суду із позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, крім оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій, статтею 287 КАС України визначено спеціальний строк, що становить 10 днів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
За змістом ухвали суду про залишення позову без розгляду вже встановлено, що з прохальної частини позовної заяви позивач оскаржує відмову відповідача закінчити виконавче провадження №78987863 від 03.09.2025, якою накладено арешт на майно позивача, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, в розмірі 1397188,43 грн.
Тобто, на звернення до суду із вказаними позовними вимогами розповсюджуються приписи статті 287 КАС України, а відтак строк звернення із даним позовом становить 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, представник позивача самостійно вказує в позовній заяві, що 03.09.2025 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №78987863 від 03.09.2025 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3517-0232У від 05.08.2025 в розмірі 1269888,57 грн.
Зазначає, що у подальшому, в період з 03.09.2025 по 04.09.2025 у рамках виконавчого провадження №78987863 начальником відділу Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Штельмахом Дмитром Вікторовичем було прийнято ряд постанов, що негативно впливають на фінансовий стан позивачки та фактично унеможливлюють ведення нею підприємницької діяльності.
Після цього, як вказує позивач, не погодившись з вищезазначеною вимогою оскаржив її до Вінницького окружного адміністративного суду шляхом подання адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3517-0232У від 05.08.2025 в розмірі 1269888,57 грн.
Разом із тим, представник позивача зазначає, що строк звернення до суду із позовом не порушено, оскільки позивач оскаржує саме лист начальника виконавчої служби, яким було відмовлено в закінченні виконавчого провадження та знятті арешту з майна та коштів боржника від 09.02.2026.
Так, оскільки такий лист представником позивача було отримано поштовим зв'язком 16.02.2026, десятиденний строк подання позову до суду представник позивача обчислює з дати 16.02.2026, що на переконання представника позивача дає право на звернення із позовом до суду у строк до 26.02.2026.
В той час, суддя в ухвалі про залишення позову без руху зазначив, що оскільки позов до суду поданий 26.02.2026, такий є з порушенням 10-ти денного строку звернення до суду.
Згідно вищевказаного, суддя зазначив, що про існування постанов у рамках виконавчого провадження №78987863 від 03.09.2025 позивачу фактично стало відомо раніше 16.02.2026.
Доводи про те, що представник позивача звернувся із відповідною заявою до відповідача не свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду, а лише свідчать про те, що позивач почала вчиняти відповідні дії з метою захисту своїх прав та інтересів.
У заяві про усунення недоліків позову, представник позивача зазначає, що позивачці 16.01.2026 стало відомо про фактичне відкликання ГУ ДПС у Вінницькій області своєї вимоги про сплату боргу.
Після цього, 23.01.2026, персдтавником позивача було подано начальну Вінницького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельнциького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України клопотання, у якому просив закічнити виконавче провадження та зняти арешт з майна та коштів позивача.
Наголошує, що на думку представника позивача, протиправні дії органу державної виконавчої служби в даному випадку полягають не в прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадженнята постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника, а саме у відмові закінчити виконавче провадження і зняти арешт з коштів і майна позивача, з урахуванням нових обставин, що викладені у клопотанні від 23.01.2026.
Так, зазначає, що лише після отримання 16.02.2026 листа начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09.02.2026, позивачу стало відомо про порушення своїх прав.
Наголошує, що лише з 16.02.2026 необхідно обраховувати строк на звернення до суду із позовом.
Суддя в силу вище викладеного зазначає, що як уже було роз'яснено позивачу в ухвалі суду про залишення позову без руху, що лист, від 09.02.2026, на який наголошує представник позивача було отримано поштовим зв'язком 16.02.2026. Однак, доказів отримання такого саме 16.02.2026 (копія конверту/відмітки поштового зв'язку) до суду представник позивач не надає, що унеможливлює реальне з'ясування судом дати, коли позивач дійсно дізналась про порушення свого права.
Таким чином, позивачем в заяві про усунення недоліків не доведено обставин, які б дійсно свідчили про отримання позивачкою такого листа 16.02.2026, що фактично є невиконанням вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Слід також наголосити, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Окремо суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Сторона, яка задіяна у судовому розгляді справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Адже розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання вимог КАС, не передбачений положеннями процесуального законодавства. Позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений судом спосіб, чого, однак, не зробив.
Отже, рішення про повернення позовної заяви зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви.
Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвал суду залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницького відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович