м. Вінниця
30 березня 2026 р. Справа № 120/11977/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року адміністративний позов задоволено. Зокрема, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року та здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023.
До суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, що мотивована невиконанням рішенням суду.
Так, ухвалою суду від 17.12.2025 року відповідача зобов'язано подати звіт про виконання цього рішення суду.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано світ про виконання рішення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026, вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Альчуку М.П..
Розглянувши вказаний звіт та додані до нього матеріали, суд зауважує таке.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (ч. 1 ст. 382-3 КАС України).
Суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем було здійснено визначений судом перерахунок.
Так, 10.08.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотання на надання дозволу на виконання вказаного рішення суду. 16.01.2026 року військовій частині НОМЕР_1 було надано дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 року №723/147/2/147пс на виконання.
Виплата, які належить ОСОБА_1 на виконання судового рішення здійснюють за КЕКВ 2800. При цьому, як видно із довідки від 01.03.2026 року, у військовій частині НОМЕР_1 по КПКВ 2101020, КЕКВ 2800 кошти відсутні.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п.п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі окремого керівника військової частини.
Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення в цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування військової частини НОМЕР_1 , яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень - спрямовує до ІНФОРМАЦІЯ_1 запити на отримання додаткового фінансування.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду зі звітом, відповідач позбавлений можливості виконати судове рішення в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
В даному випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.
Суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов'язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану.
Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов'язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/2389/24 від 28.11.2025 року.
В даному випадку відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення, а тому поданий звіт слід прийняти.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Прийняти поданий військовою частиною НОМЕР_1 звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року у справі №120/11977/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович