Рішення від 27.03.2026 по справі 670/815/25

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/815/25

Провадження № 2/670/55/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором позики № 75575538 від 08.05.2021 в розмірі 4980,00 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 укладено договір позики №75575538, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 470,00 грн строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису BV6gYbbELx, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавцем ідентифіковано, позичальник/відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори для підписання договорів, а саме підпис BV6gYbbELx - 08.05.2021 10:06:00, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Позикодавець на виконання договору позики №75575538 від 08.05.2021 передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1 470,00 грн за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес». Наведене підтверджується електронною платіжною інструкцією №db1bd4a7-af98-4e16-a729-726cba0461a7 від 08.05.2021, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Листом №27/10/25-11351 від 27.10.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №db1bd4a7-af98-4e16-a729-726cba0461a7 перераховано кошти на виконання умов договору позики №75575538.

Довідкою № КД-000066238/ТНПП від 23.10.2025 ТОВ «ФК Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 08.05.2021 року, сума 1470,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу db1bd4a7-af98-4e16-a729-726cba0461a7. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

У договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

26.10.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали договір факторингу №2610 від 26.10.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75575538 від 08.05.2021.

03.04.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75575538 від 08.05.2021.

Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами - не виконала ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором позики №75575538 на підставі договору факторингу. Відтак сума заборгованості ОСОБА_2 за договором позики станом на дату подання позовної заяви складає складає 4 980,00 грн, яка складається з: 1 470,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 510,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Рух справи в суді та позиція сторін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Голуба О.Є.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит до Єдиного держаного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Згідно відповіді № 2076510 від 02.12.2025 за вказаними параметрами особу не знайдено.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності 03.12.2025 здійснив письмовий запит до Віньковецької селищної ради щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 16.12.2025. Згідно відповіді Дашковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.12.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 15.01.2026 о 16 годині. Також даною ухвалою за клопотанням представника позивача постановлено витребувати в АТ КБ «Приватбанк» інформацію на підтвердження перерахування коштів та успішне їх зарахування на рахунок ОСОБА_4

15.01.2026 судове засідання відкладено на 14 годину 11.02.2026 у зв'язку із відпусткою судді.

Ухвалою суду від 11.02.2026 постановлено повторно витребувати в АТ КБ «Приватбанк» докази на підтвердження перерахування коштів та успішне їх зарахування на рахунок ОСОБА_4 .

Витребувані документи надійшли до суду 09.03.2026.

Судом також здійснено запит до Управління державної міграційної служби у Хмельницькій області на підтвердження зміни прізвища відповідача.

Відповідь на запит надійшла до суду 10.03.2026.

Відповідач змінила прізвище у зв'язку із одруженням на ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру Віньковецької ТГ та відповіддю УДМС України в Хмельницькій області від 10.03.2026.

Представник позивача Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з'явилася, 13.03.2026 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення судом поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Клопотань до суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Ухвалою суду від 27.03.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 08.05.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 було укладено договір позики №75575538, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 1 470,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована) (а.с.15).

Відповідно п. 3 Договору позики сторони передбачили, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Умовами договору передбачено, що дата надання позики - 08.05.2021, дата повернення позики - 07.06.2021, процентна ставка (базова) в день 1,99 %, знижена процентна ставка 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%, орієнтовна загальна вартість позики 1474,41 грн (пункт 2) (а.с.15).

Договір позики № 75575538 від 08.05.2021 підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) BV6gYbbELx, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.15).

Відповідно до п. 4.2. договору позики №75575538, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування (а.с. 18-28).

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою.

Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Згідно з довідкою про ідентифікацію відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 75575538 від 08.05.2021, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Одноразовий ідентифікатор: BV6gYbbELx. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 08.05.2021 о 10:06:00. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

На виконання умов договору позики ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 08 травня 2021 року перерахувало ОСОБА_2 1 470,00 грн що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», платіжною інструкцією від 08 травня 2021 року, випискою АТ КБ «Приватбанк» по банківському рахунку відповідача.

Згідно листа №27/10/25-11351 від 27.10.2025, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтверджено що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №db1bd4a7-af98-4e16-a729-726cba0461a7 (а.с.17) перераховано кошти на виконання умов договору позики №75575538 (а.с.16).

Згідно довідки № КД-000066238/ТНПП від 23.10.2025 ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК « ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 08.05.2021, сума 1 470,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу db1bd4a7-af98-4e16-a729-726cba0461a7 (а.с.16).

З виписки АТ КБ «Приватбанк» вбачається що на ім'я ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а також підтверджено зарахування на даний картковий рахунок 08.05.2021 коштів в сумі 1470,00 грн (а.с. 110-112).

Відповідачка ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики № 75575538 від 08.05.2021 не виконала, у зв'язку з чим її заборгованість за вказаним договором складає 4980,00 грн, яка складається з: 1 470,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 510,00 грн - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором позики № 75575538 від 08.05.2021 за період з 08.05.2021 по 19.11.2025 (а.с.6-8).

26 жовтня 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (фактор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (клієнт) уклали договір факторингу № 2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75575538 від 08.05.2021, укладеному з відповідачем (а.с.28-33).

Згідно із витягом з реєстру прав вимог № 2 від 26 жовтня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло прав вимоги до боржниці ОСОБА_2 на суму 4 980,36 грн (а.с.34).

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (фактор) та ТОВ ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (клієнт) підписано акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 року - грудень 2022 року в електронному вигляді за договором факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року (а.с.36).

03 квітня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (фактор) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (клієнт) укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відступило на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права грошової вимоги за договором позики №75575538 від 08.05.2021, укладеному між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 (а.с.37-41).

Згідно п.5.2. зазначеного вище договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього договору.

03 квітня 2023 року між ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (фактор) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (клієнт) підписано акт прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованості в електронному вигляді за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року (а.с.42).

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 4 980,36 грн, з яких: 1 470,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 510,36 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.43-44).

Отже, наведеними вище належними доказами підтверджено укладення кредитного договору та переказ коштів в сумі 1470,00 грн на рахунок, що належить ОСОБА_2 , шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, а також перехід права вимоги до позивача.

Беручи до уваги зазначене, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальницею взятих на себе зобов'язань перед первісним кредитором та позивачем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що відповідач змінила прізвище у зв'язку із одруженням, а отже належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру Віньковецької ТГ (а.с.59) та відповіддю УДМС України в Хмельницькій області від 10.03.2026 (а.с.116).

Застосоване судом законодавство.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021 року, № 732/670/19 від 09.09.2020 року, № 404/502/18 від 23.03.2020 року, № 127/33824/19 від 07.10.2020 року, № 561/77/19 від 16.12.2020.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Отже, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частинами 1 і 2 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що кредитний договір №7 5575538 від 08.05.2021 підписаний ОСОБА_1 , за допомогою одноразового ідентифікатора BV6gYbbELx, є укладеним, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Підписавши вказаний договір, відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Суд також зазначає, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції (ресурс Кредитодавця), проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту є технічно неможливим, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсними.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 1470,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо строку, умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки, однак відповідач порушила свої зобов'язання, заборгованість за договором не погасила.

Відповідно до п. 4.2. договору позики №75575538, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Таким чином, підписанням договору позики позичальниця підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Кредитодавець свої зобов'язання за договором позики №75575538 від 08.05.2021 виконав в повному обсязі, зокрема передав відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 1 470,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджується електронною платіжною інструкцією №db1bd4a7-af98-4e16-a729-726cba0461a7 від 08.05.2021, довідкою № КД-000066238/ТНПП від 23.10.2025 та випискою по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім'я відповідача ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк». У цих документах зазначено дату видачі, суму, номер договору та номер платіжної картки. Цей номер платіжної картки відповідає номеру платіжної картки, яку зазначила відповідач в кредитному договорі.

Отже, відповідач свого зобов'язання за договором кредиту не виконала. Наявність та обґрунтованість заборгованості відповідачем не спростовано, відзив нею не подано.

Як було встановлено судом, 26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладений договір факторингу № 2610 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало (відступило) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за плату права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» прийняло належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Наведене стверджується також Реєстром прав вимог до Договору факторингу №26.10.2021, з якого вбачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

03 квітня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (фактор) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (клієнт) укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відступило на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права грошової вимоги за договором позики №75575538 від 08.05.2021, укладеному між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_4 . Наведене стверджується також Реєстром прав вимог від 03.04.2023, з якого вбачається, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що відповідач виконала свої зобов'язання за договором позики №75575538 від 08.05.2021 перед первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» або перед новим кредитором ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Крім того, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.

Даний висновок викладено у постанові КЦС Верховного Суду України від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.

Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із відповідачем ОСОБА_1 , а тому з останньої на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики №75575538 від 08.05.2021 у розмірі 4 980,00 грн, з яких: 1 470,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 3 510,00 грн заборгованість за процентами.

Судові витрати у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ОТП БАНК» від 25.11.2025 року (а.с. 5).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, на підтвердження судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано копію договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року (а.с.45-47), копію витягу з акта №3-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 06.10.2025, де у переліку боржників зазначена ОСОБА_2 , за надані послуги клієнт сплачує адвокату 4500,00 грн (а.с.49), копію акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року (а.с.49-50), копію ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1287257 від 03 вересня 2025 року на представництво ОСОБА_6 інтересів ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в усіх судових установах (а.с.51), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018 (а.с.52), копію платіжної інструкції АТ «ОТП Банк» № 579939275.1 від 15.10.2025 (а.с.51).

Суд приймає до уваги те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Також Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні з повідомлення сторін, без відзиву та заперечень відповідача.

Отже, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з невеликою кількістю доказів та без участі в судових засіданнях.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 2500,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та ціни позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 205, 207, 512, 514, 516, 525-527, 530, 626-629, 638-639, 1048-1049, 1056-1, 1077, 1081 ЦК України, ст.2, 4, 12, 13, 76, 80-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280-289, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 4 980,00 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень 00 копійок) заборгованості за договором позики №75575538 від 08.05.2021.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Є. Голуб

Попередній документ
135291115
Наступний документ
135291117
Інформація про рішення:
№ рішення: 135291116
№ справи: 670/815/25
Дата рішення: 27.03.2026
Дата публікації: 02.04.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Віньковецький районний суд Хмельницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (27.03.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено повністю
Дата надходження: 01.12.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за договором позики № 75575538 від 08.05.2021 року
Розклад засідань:
15.01.2026 16:00 Віньковецький районний суд Хмельницької області
11.02.2026 14:00 Віньковецький районний суд Хмельницької області
27.02.2026 14:00 Віньковецький районний суд Хмельницької області
27.03.2026 11:00 Віньковецький районний суд Хмельницької області