Рішення від 31.03.2026 по справі 466/10102/25

Справа № 466/10102/25

Провадження № 2/466/810/26

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 березня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.

секретаря судового засідання Вонсович Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 17731,50 грн., судові витрати в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9766045. На виконання умов кредитного договору, 23.05.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «Платежі Онлайн» з відміткою та додатком до нього.

17.12.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 17731,50 грн., яка складається з: 8250,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 9481,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору, у зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 07.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак у поданій позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримав, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується довідками про доставку SMS-повідомлень, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Судом встановлено, що 23.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9766045.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.6, 1.7 договору товариство (первісний кредитор) надало кредит на споживчі потреби у гривні, сума кредиту склала 7500,00 грн., комісія за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 750,00 грн., строк кредиту 360 днів, дата повернення кредиту 18.05.2025, стандартна процентна ставка 1,47 %.

Згідно з п. 2.8 договору, кошти надаються кредитором у безготівковій формі шляхом перерахування в сумі 7500,00 грн.. за реквізитами платіжної картки № 5457-08XX-XXXX-0191, які надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 10024.

Відповідач, підписавши договір кредитної лінії, прийняв на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором, зокрема, здійснювати погашення кредиту.

На виконання умов Кредитного договору, 23.05.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» на платіжну картку № 5457-08XX-XXXX-0191, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця.

Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, в розмірі 7500,00 грн., що підтверджується повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» з відміткою та додатком до нього.

17.12.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 00-9766045 від 23.05.2024.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують відступлення прав вимоги за кредитним договором № 00-9766045 від 23.05.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал»,

Згідно детального розрахунку сума заборгованості відповідача на момент відступлення права вимоги становить 17731,50 гривень.

У позовній заяві зазначається, що ця сума складається із 8250,00 грн. боргу за тілом кредиту та 9481,50 грн. боргу за несплаченими відсотками за користування кредитом.

З вказаним розрахунком суд погоджується частково.

Так, у позові обґрунтовується стягнення боргу за тілом кредиту в розмірі 8250,00 грн., в той час, як кредит надавався у сумі 7500,00 грн.

Обгрунтовуючи вказану різницю, представник позивача у поданій позовній заяві зазначає, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 750,00 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених п.3.4 цього договору. Тобто, як вказується у позовній заяві, позичальнику перераховується сума кредиту у розмірі 7500,00 грн., за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту.

Згідно умов договору від 23.05.2024, комісія за надання кредиту - це одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту. Плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою за надання кредиту є сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту), визначеного п.1.2. договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 750,00 грн., встановлена в п. 1.6 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Умови договору не містять положення про те, що комісія включена у тіло кредиту, оскільки відповідно до п. 1.2 договору, сума кредиту чітко визначена у розмірі 7500,00 гривень.

Крім того, із п.1.6. договору вбачається, що кредитодавцем нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту, що складає 750,00 грн., з чого слідує, що згідно даного договору комісія є додатковими витратами за договором, а тому не може бути включена до тіла кредиту.

Тобто, у випадку, коли комісія включається у тіло кредиту, у договорі повинна чітко визначатись сума кредиту як основна сума та комісія. В даному випадку сума кредиту становить 7500,00 грн., що дорівнює отриманому кредиту.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Договору щодо сплати відповідачем на користь позивача комісії за надання кредиту суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 750,00 гривень.

Щодо нарахування процентів, суд приходить до наступного висновку.

Згідно договору кредитної лінії № 00-9766045 від 23.05.2024 визначено, що проценти - це плата, яку здійснює позичальник за користування кредитом.

Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5 Договору).

Стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості проценти по кредиту нараховані за період з 23.05.2024 по 16.08.2024 (86 днів) із застосування фіксованої процентної ставки в розмірі 1,47% в день.

Судом встановлено, що умовами договору погоджено розмір фіксованої процентної ставки 1,47%, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Визначаючись із розміром заборгованості у частині процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір кредитної лінії № 00-9766045 від 23.05.2024 був укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії передбачений пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказані кредитні договори.

Таким чином, умова укладеного кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки понад у 1,0% на день в порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Заборгованість за відсотками за укладеним кредитним договором, слід розраховувати, виходячи з встановленої ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Отже, сума процентів за користування кредитом, становить 6450,00 грн. (7500,00 грн. х 1% х 86 днів), обчислених в межах строку кредитування.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 00-9766045 від 23.05.2024, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7500,00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 6450,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 17731,50 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1905,79 гривень (13950,00*2422,40/17731,50).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до заяви додано: договір про надання правової допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; додаткову угоду №7 від 07.04.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025; Додаток №1 до вищевказаного договору - протокол погодження вартості послуг за договором; акт прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025, відповідно до якого Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надало, а клієнт ТОВ «Юніт Капітал» прийняв правову допомогу на суму 7000,00 гривень.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7000,00 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би витратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №00-9766045 від 23.05.2024 у розмірі 13950 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 1905 (одна тисяча дев'ятсот п'ять) грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місце знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено та підписано 31.03.2026.

Суддя І.В.Торська

Попередній документ
135291044
Наступний документ
135291046
Інформація про рішення:
№ рішення: 135291045
№ справи: 466/10102/25
Дата рішення: 31.03.2026
Дата публікації: 02.04.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд м. Львова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (31.03.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 30.10.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
01.12.2025 11:10 Шевченківський районний суд м.Львова
26.01.2026 11:10 Шевченківський районний суд м.Львова
04.03.2026 10:40 Шевченківський районний суд м.Львова
31.03.2026 15:40 Шевченківський районний суд м.Львова