Справа № 463/11950/25
Провадження № 2/463/613/26
судового засідання
31 березня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Онацька Володимира Вячеславовича про відвід судді Грицка Романа Романовича та заяву про самовідвід головуючого судді від розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в провадженні судді Личаківського районного суду м.Львова Грицка Р.Р. перебуває цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
31 березня 2026 року представник відповідача - адвокат Онацько В.В. через систему «Електронний суд» повторно подав письмову заяву про відвід судді Грицка Р.Р. від розгляду вказаної справи, яка мотивована тим, що суддя Грицко Р.Р. обмежив сторону відповідача у правах та не забезпечив змагальності сторін, відмовивши у прийнятті зустрічного позову по справі, чим позбавив відповідача права на доступ до правосуддя та фактично надав перевагу позиції позивача. Заявник вважає, що такі дії головуючого судді викликають сумніви в його неупередженості та об'єктивності. У зв'язку з наведеним, просить заяву про відвід судді задовольнити.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та вирішуючи заяву про відвід, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відмови у задоволенні заяви представника відповідача.
Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
У відповідності до вимог ч.ч.2, 3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заява про відвід головуючого судді від представника відповідача надійшла до суду в день судового засідання, а тому не підлягає передачі для розгляду іншому судді.
Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Виходячи з положень частини другої ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
У справі «П'єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Проаналізувавши підстави для відводу головуючого-судді Грицка Р.Р., які заявлені представником відповідача, суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження. Наведені мотиви відводу жодним чином не свідчать про упередженість чи необ'єктивність судді при розгляді даної справи. Незгода учасника справи з процесуальними діями суду не є обставиною для відводу судді. Процесуальні дії судді, суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого відводу, а тому, у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Онацька В.В. про відвід головуючого-судді необхідно відмовити.
Разом з тим, головуючим-суддею Грицком Р.Р. подано заяву про самовідвід, яку мотивує тим, що представником відповідача у справі - адвокатом Онацьком В.В. вдруге подано заяву про відвід судді, стверджуючи про наявність у сторони відповідача сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді при розгляді справи, також подано заяву про відвід секретаря судового засідання та виявляється постійна незгода з процесуальними рішеннями та діями головуючого, а багаторазовість подання стороною відповідача заяв про відвід, заперечень на дії головуючого, у конкретних обставинах, може створювати видимість конфлікту та підривати довіру до судового розгляду, що суперечить принципу поваги до правосуддя. У зв'язку із чим, з метою уникнення будь яких сумнівів у стороннього спостерігача щодо безсторонності суду під час розгляду справи, головуючий заявив самовідвід.
Згідно з п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
На підставі ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Порядок розгляду питання про самовідвід регламентований положеннями частин першої, другої статті 40 ЦПК України, якими визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє самовідвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Відповідно до п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Тому, з метою уникнення будь яких непорозумінь при вирішенні спору у справі № 463/11950/25, головуючий-суддя Грицко Р.Р. має бути відведений заради виключення можливості стверджувати про сумніви щодо його об'єктивності та упередженості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому, будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної ООН від 27.07.2006) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи викладені обставини, з метою забезпечення гарантій справедливого суду, зняття у сторін будь яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, запобігання нарікань, а також звинувачень у заінтересованості щодо результатів розгляду справи з підстав взаємодії запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість головуючого-судді, а також з метою уникнення будь яких непорозумінь при вирішенні цього спору, заява судді Грицка Р.Р. про самовідвід у розгляді даної справи підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Онацька Володимира Вячеславовича про відвід судді Грицка Романа Романовича від розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Заяву судді Грицка Романа Романовича про самовідвід - задовольнити.
Відвести суддю Грицка Романа Романовича від розгляду цивільної справи № 463/11950/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Матеріали цивільної справи № 463/11950/25 передати на новий розгляд іншому судді Личаківського районного суду м.Львова, якого визначити автоматизованою системою документообігу суду в порядку ст.33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Грицко Р.Р.