Справа № 510/2099/25
Провадження № 3/510/397/26
27 березня 2026 року м. Рені
Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І., розглядаючи матеріали, що надійшли від ВП №2 Ізмаїльського РВП Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродж. с.Баланешти Ніспоренського району Р.Молдова, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше - 13.06.2025р. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (постанова Ренійського районного суду Одеської області від 05.12.2025р. у справі №510/1266/25, призначено адміністративне стягнення із позбавлення права керування на 1 рік) зміст ст. 268 КУпАП роз'яснено, клопотань не надходило, -
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 28.09.2025р. о 13.15 год., по вул. Степана Чобану в м.Рені Ізмаїльського району (біля будинку №89) керував електромопедом марки «Fada» без державного номерного знаку із явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння очей) (п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. № 1306). Від проходження тестування на факт вживання спиртних напоїв за допомогою алкотестеру Драгер 6810 або у медичній установі, надання письмових пояснень відмовився під відеозапис. Раніше, протягом року - 13.06.2025р. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (постанова Ренійського районного суду Одеської області від 05.12.2025р. у справі №510/1266/25, призначено адміністративне стягнення із позбавлення права керування на 1 рік). У зв'язку із виявленим адміністративним правопорушенням, на ОСОБА_1 був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який був направлений до суду для розгляду.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про судове засідання, в день розгляду справи до суду не явився, причини його неявки суду невідомі.
З огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди можуть проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, щодо тих обставин, що на момент вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, було встановлено, що протягом року він вже вчиняв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому згодом була визнана його винуватість, у зв'язку із чим мала місце за фактом події від 28.09.2025р. повторність, за ознакою якої відносно ОСОБА_1 необхідно було скласти адмінпротокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд зазначає наступне.
В Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) відсутня норма, яка передбачає зміну кваліфікації (перекваліфікацію) як то передбачено кримінально-процесуальним Законом, де регламентовано можливість зміни кримінально-правової оцінки вчиненого діяння (поведінки особи) шляхом заміни чи зміни (уточнення) кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, повністю або частково. Однак, необхідність зміни правової кваліфікації дій особи виникає не лише у кримінальних провадженнях, а й при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Поширеними є випадки, коли, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, особами допускається неправильне застосування норм матеріального права, наприклад, невірно зазначається частина статті КУпАП.
Права і свободи людини мають найвищу цінність у державі. Стаття 22 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, і не є вичерпними
Одним з основних принципів і засад права (Конституція, загальні принципи законодавства) - це можливість застосування для вирішення справи анаолігії Закону та аналогії права.
Так, згідно цього принципу, суд, якщо немає закону, що регулює подібні відносини, - може застосувати аналогію закону неможливо, за загальними принципами права, такими як справедливість, рівність, гуманізм. Аналогія права є допоміжним засобом і застосовується лише за відсутності можливості застосувати аналогію закону.
Аналогія закону це застосування норми права, що регулює подібні за змістом відносини, до спірного випадку, якого не врегульовано законом. Аналогія права, на відміну від цього, передбачає застосування загальних засад законодавства (як-от справедливість, рівність, гуманізм) для вирішення неврегульованих відносин, коли аналогія закону неможлива.
Застосування аналогії закону та аналогії права регламентується відповідними кодексами (наприклад, ЦК України, ЦПК України, КАС України).
Згідно з кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України), зміна правової кваліфікації (перекваліфікація) кримінального правопорушення може бути здійснена в бік покращення становища обвинуваченого, однак прямої статті, яка б це передбачала, немає; це випливає із загальних принципів кримінального судочинства та практики застосування статей, таких як стст.ст.337-339 КПК України про зміну обвинувачення в суді, яка встановлює, що таке клопотання може заявити прокурор, і в разі його задоволення це може призвести до покращення становища обвинуваченого
Частина 4 статті 3 Кримінального кодексу України прямо встановлює: «Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено», що означає, що для криміналізації діяння або притягнення особи до відповідальності недостатньо лише подібності діяння до ознак злочину, а потрібно, щоб діяння було чітко передбачене законом як злочин.
Щодо застосування аналогії Закону до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) - законодавством України не встановлено прямої заборони. Хоча пряма заборона на аналогію закону діє у кримінальному праві (як вище вказано - у ст.3ч.4 КК України), судова практика та наукові джерела допускають застосування аналогії в процесуальних питаннях КУпАП, якщо це не суперечить суті адміністративного процесу.
Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ст. 8 КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Така ситуація, як неможливість перекваліфікації дій особи за КУпАП - є неприпустимою, але, у даному разі, оскільки нормами діючого КУпАП не передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право змінити правову кваліфікацію адміністративного правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження, суд може застосувати аналогію права, що закріплене в КПК України.
По-перше, припис ст.19 Конституції України, який неодноразово тлумачився Конституційним Судом України, унеможливлює інший спосіб діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ніж на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тісно переплітається із таким приписом, що саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тобто, діяльність суду, серед іншого, направлена на забезпечення рівності сторін, захисту прав та свобод людини і громадянина. Однак, помилкова кваліфікація дій особи за невірною статтею чи частиною статті КУпАП можуть призвести до того, що особа буде нести надмірний тягар відповідальності, лише через неправильне застосування норми права службовою особою, що, у свою чергу, матиме наслідком порушення прав та свобод людини.
По-друге, перекваліфікація суддею діяння на менш тяжке, ні в якому разі не погіршуючи становище особи, - не є перебираням на себе функції обвинувача, і це не суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який неодноразово зазначав, що з огляду на каральну мету стягнення, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року).
Виходячи з вищенаведеного, є недопустимою перекваліфікація діянь ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 130 КУпАП на ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки ч. 2 передбачає більш суворе стягнення, що погіршує становище водія в разі встановлення його винуватості.
Вчинення адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про амінправопорушення від 28.09.2025р.; диском із відеозаписом, виконаним поліцейським; інформацією про притягнення до відповідальності; копією талону власника транспортного засобу; довідкою інспектора САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 01.10.2025р. про неотримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами; копією направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 28.09.2025р.
Інших доказів на момент розгляду справи суду не надано.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд по справі не вбачає.
Проаналізувавши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу правопорушника, який протягом року вже піддавався адміністративному стягненню за вчинення інших правопорушень, не працює, інші обставини справи, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу із позбавленням права керування на певний строк.
Керуючись ст. ст. 27, 33-35, 401, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. в доход держави із позбавленням права керування засобами транспорту строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. у дохід держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.ст. 32, 321 КоАП України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя В.І. Дудник