Справа № 381/2805/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2182/2026
Головуючий у суді першої інстанції: Анапріюк С.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
30 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Павленка Дмитра Олександровича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року, ухвалене в м. Києві у складі судді Анапріюк С.П., повний текст якого складено 30 липня 2025 року, у справі № 381/2805/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі - ТОВ «Споживчий Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 09 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09.08.2024-100001849, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 124 дні. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконала, ТОВ «Споживчий Центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка згідно наданих ним розрахунків станом на 10 грудня 2024 року становить 26 560,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума основного боргу, 12 400,00 грн. - сума процентів, 2 160,00 грн. - сума комісії, 4 000,00 грн. - сума неустойки.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішеннямПавленко Д.О., який діє в інтересах ТОВ «Споживчий Центр», подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції у даній справі встановив незвично високий та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, нехтуючи принципами змагальності і рівності сторін, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» у зв'язку з недоведеністю надання ОСОБА_1 кредиту та розміру заборгованості. Звертає увагу на те, що кредитний договір № 09.08.2024-100001849 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора E765, який надсилався у смс-повідомленні на номер, вказаний останньою, як фінансовий - 097-798-98-02.ОСОБА_1 не заперечувала, що вказаний номер телефону належить їй, або що на час укладення спірних договорів вона втратила вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. При цьому, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений. Сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору. До суду було надано електронні докази в паперовій формі, а саме, роздруківку тексту заявки кредитного договору №09.08.2024-100000788, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №09.08.2024-100000788, підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки, а саме: 5168-74XX-XXXX-5894. Видача кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «УПР», в якому зазначено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 09 серпня 2024 року о 16:33:55 на суму 8 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 476507467, призначення платежу: видача за договором кредиту №09.08.2024-100001849. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідачки, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу - iPay. Також, суд першої інстанції безпідставно відхилив як належний і допустимий доказ довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №09.08.2024-100001849. На підтвердження укладення договору ТОВ «Споживчий Центр» надало пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), заявку сформовану на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора.
Відповідно до заявки від 09 серпня 2024 року визначено, що сума кредиту становить 8 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 124 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 10 грудня 2024 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів. Комісія пов'язана з наданням кредиту становить 720,00 грн.
Кредитний договір був укладений та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора E765.
Пунктом 4.1. договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та зворотності. Спосіб перерахування коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .
ТОВ «Споживчий Центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №09.08.2024-100001849 від 09 серпня 2024 року, яка згідно наданих ним розрахунків станом на 10 грудня 2024 року становить 26 560,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума основного боргу, 12 400,00 грн. - сума процентів, 2 160,00 грн. - сума комісії, 4 000,00 грн. - сума неустойки.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов'язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту, наявності та розміру заборгованості.
При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №09.08.2024-100001849 від 09 серпня 2024 року ТОВ «Споживчий Центр» надало лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого перераховано грошові кошти на платіжну картку клієнта за договором № 09.08.2024-100001849 в розмірі 8 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 476507467.
На підтвердження розміру заборгованості ТОВ «Споживчий Центр» надало довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого заборгованість за кредитним договором складає 26 560,00 грн., з яких 8 000,00 грн. - основний борг, 12 400,00 грн. - проценти, 2 160,00 грн. - комісія, 4 000,00 грн. - неустойка.
Проте, вказані лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та довідка-розрахунок ТОВ «Споживчий Центр» не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. У них не зазначено повні дані щодо рахунку, на який здійснювалося перерахування коштів.
ТОВ «Споживчий Центр» не надало суду жодних доказів на підтвердження належності вказаного карткового рахунку саме відповідачці, та надходження на її рахунок грошових коштів на підставі кредитного договору №09.08.2024-100001849 від 09 серпня 2024 року.
Клопотання про витребування відповідних доказів у банку, який відкрив відповідний рахунок та емітував відповідну картку ТОВ «Споживчий Центр» в суді першої інстанції не заявляло.
Таких доказів та клопотання ТОВ «Споживчий Центр» не подавало і до суду апеляційної інстанції.
Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем ТОВ «Споживчий Центр», та не може бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання відповідачці кредиту.
Статтею 13 ЦПК України передбачено принцип диспозитивної цивільного судочинства.
Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було надано належну оцінку наданим позивачем доказам.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ТОВ «Споживчий Центр» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Павленка Дмитра Олександровича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді