Справа № 274/2885/25
Провадження № 1-кп/0274/396/26
31 березня 2026 року місто Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
з участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2025 за № 12025065480000119, щодо
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області, є громадянином України, неодружений, працює вантажником в ТОВ «Сейф глас факторі», здобув середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 26.04.2019 Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років; 06.03.2025 на підставі ст. 81 КК України ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира звільнений від відбування покарання умовно-достроково на строк 1 рік 11 місяців 16 днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,
ОСОБА_9 , будучи особою, яка згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язана стати на військовий облік, 19.03.2025 отримав під особистий підпис попередження від тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_10 про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 337 КК України, та повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , у термін до 20.03.2025 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних.
В подальшому ОСОБА_9 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 337 КК України, всупереч вимогам Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від постановки на військовий облік, не маючи поважних причин для неявки, 20.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік не з'явився, чим ухилився від військового обліку.
Кримінальна відповідальність за кримінальний проступок, у вчиненні якого ОСОБА_9 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 337 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 337 КК України не визнав та показав, що 14.03.2025 він був звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі. При звільненні з колонії йому було роз'яснено про необхідність впродовж трьох днів стати на облік в поліції та відповідному РТЦ та СП за місцем проживання. Того ж дня, 14.03.2025, обвинувачений дав своєму братові ОСОБА_11 , який йшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 («військкомату», як назвав обвинувачений) у власних справах, довідку про своє звільнення з колонії для з'ясування необхідності прибути самому обвинуваченому до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Приблизно через годину брат повернувся та повідомив, що йти потреби немає. 17.03.2025 він з'явився до поліції в м. Бердичеві, де дільничний інспектор ОСОБА_12 також сказав, що до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому йти не потрібно. 19.03.2025 до нього прийшли працівник поліції ОСОБА_12 та працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 , та останнім на подвір'ї було вручено обвинуваченому повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08:30 год 20.03.2025 для звірки облікових даних. Також, обвинуваченому було вручено та зачитано вголос попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку. При врученні зазначених документів застосовувалася відеофіксація. Після цього, працівник поліції ОСОБА_12 знову повідомив обвинуваченому, що йти до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не потрібно, оскільки той перебуває на окремому обліку. Працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 такого обвинуваченому не говорив. Однак, обвинувачений все-таки послухав працівника поліції, якому довіряв, та не з'явився 20.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і не з'являвся туди по день надання показань в суді (14.05.2025). Причин, які б перешкоджали прийти до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.03.2025 та в подальшому, у обвинуваченого не було.
Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_13 , який працює старшим дільничним інспектором Бердичівського РВ ГУНП в Житомирській області, в судовому засіданні надав показання про те, що приблизно в березні-квітні 2025 року відбувалося спільне з ІНФОРМАЦІЯ_5 відпрацювання осіб, які не перебувають на військовому обліку, під час якого поблизу будинку АДРЕСА_3 він разом з працівником РТЦК та СП вручили під відеозапис повістку та відповідне попередження обвинуваченому. Також, він пояснив ОСОБА_9 , що за неявку до РТЦК та СП йому загрожує штраф. Іншої інформації він обвинуваченому не надавав. За кілька днів до цих подій, обвинувачений приходив до свідка та приносив довідку про своє звільнення від відбування покарання. Тоді ж обвинувачений повідомив, що ходив до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але його відправили додому. Про те, що обвинуваченому не потрібно йти до РТЦК та СП, свідок не говорив.
Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_14 , який працює в ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді стрільця, в судовому засіданні надав показання про те, що 19.03.2025, після отримання від поліції інформації та перевірки її через диспетчера в Єдиному електронному реєстрі «Оберіг» про те, що обвинувачений не перебуває на військовому обліку, він вручив ОСОБА_9 повістку про виклик на 20.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних, а також відповідне попередження про відповідальність за ухилення від військового обліку. Повістка виписувалася на місці її вручення, а попередження було підписане керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час описаних подій був присутній також поліцейський ОСОБА_13 . Свідок не говорив обвинуваченому, щоб не йти до РТЦК та СП, та не чув, щоб таке казав працівник поліції.
Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_15 , який працює в ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді старшого інструктора, в судовому засіданні надав показання про те, що в 2025 році перебував в ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді оператора та працював з Єдиним електронним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та надавав відповіді на запити поліції щодо осіб, які перебувають в розшуку. Щодо обвинуваченого ОСОБА_9 також був такий письмовий запит, він встановив, що останній не перебуває на військовому обліку та значиться в розшуку, про що й він дав відповідь. Працював він виключно в службовому кабінеті, особисто ОСОБА_9 не бачив. Рішень про необхідність військовозобов'язаним прибувати до РТЦК та СП він не приймає, в т.ч. й щодо ОСОБА_9 , й з цього питання з тим не спілкувався.
Свідок сторони захисту ОСОБА_11 , який є рідним братом обвинуваченого, суду дав показання про те, що він не був безпосереднім очевидцем подій вручення обвинуваченому повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про зазначені обставини йому відомо зі слів обвинуваченого. Окрім того, повідомив, що в день умовно-дострокового звільнення обвинуваченого, свідок за згодою останнього запитав в працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого він пішов у власних справах, чи потрібно обвинуваченому прибути для вирішення питань щодо військового обліку, при цьому пред'явив працівникам довідку про звільнення обвинуваченого. На що працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 (каб. № 4, ОСОБА_16 ) відповів, що ОСОБА_9 не потрібно прибувати безпосередньо, й «нехай той вирішує свої справи в поліції». В цей час, обвинувачений перебував в автомобілі поруч з будівлею ІНФОРМАЦІЯ_2 , й сам не міг з'явитися туди, оскільки був «втомлений». Також, свідок повідомив, що приблизно через тиждень чи пізніше, після вручення обвинуваченому повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він був присутній під час зустрічі обвинуваченого та поліцейського ОСОБА_13 , в ході якої останній повідомив його братові, що йти до «військомату» немає потреби.
Суд критично сприймає показання свідка ОСОБА_11 та не покладає їх в основу обвинувального вироку, позаяк свідок перебуває в родинних стосунках із обвинуваченим, що впливає на його об'єктивність та спонукає сприяти в уникненні обвинуваченим кримінальної відповідальності. При цьому, показання свідка ОСОБА_11 не підтверджують версію сторони захисту про те, що обвинувачений не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказівкою працівника поліції ОСОБА_13 , оскільки їх зустріч, якщо така й мала місце, відбулася через тиждень або пізніше від дня вручення (19.03.2025) повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, уже після ухилення обвинуваченого від постановки на військовий облік.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, підтверджується фактичними даними, які містяться в показаннях свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та в досліджених судом документах, а саме даними:
- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками частини першої статті 337 КК України від 26.03.2025 № 627 щодо ОСОБА_9 , разом з додатками:
копією попередження обвинуваченого ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність за ст. 337 КК України та про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у термін до 20.03.2025, яке підписане керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 та з яким ознайомлений обвинувачений 19.03.2025 під підпис;
копією корінця розписки, згідно з якою 19.03.2025 обвинувачений ОСОБА_9 під підпис отримав повістку № 19/1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08:30 год 20.03.2025;
копією наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2022 № 26 від 24.02.2022 «Про проведення загальної мобілізації на території Бердичівського району», згідно з яким на території Бердичівського району проводиться мобілізація людських та транспортних ресурсів;
(а.п. 48-54);
- протоколу огляду предметів від 05.04.2025, згідно з яким проведено огляд DVD-R диска із відеозаписом, на якому зафіксовано вручення ОСОБА_9 працівником ТЦК та СП в присутності поліцейського повістки про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 в термін до 20.03.2025 та попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку або навчальних зборів; (а.п. 55);
- відеозапису вручення ОСОБА_9 працівником ТЦК та СП в присутності поліцейського повістки про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 в термін до 20.03.2025 та попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку або навчальних зборів; (а.п. 56);
- копії службового посвідчення, особи, уповноваженої вручати повістки, згідно з яким ОСОБА_14 має право вручати повістки громадянам на території Житомирської області до 31.12.2025; (а.п. 57);
- листа КНП «Бердичівська міська лікарня» від 10.04.2025 № 811, згідно з яким ОСОБА_9 в період з 19.03.2025 по дату листа на стаціонарному лікуванні не перебував, за медичною допомогою не звертався; (а.п. 58);
- листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.04.2025 № 4/360, згідно з яким ОСОБА_9 на військовому обліку згідно з даними АС «Оберіг» не перебуває, був знятий з військового обліку 17.05.2016 до Хмельницького РВК; (а.п. 59);
- довідки серії ЖИТ № 28590, згідно з якою ОСОБА_9 14.03.2025 звільнений умовно-достроково від відбування покарання в державній установі «Житомирська виправна колонія (№ 4)»; (а.п. 62).
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - на предмет достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який надалі був неодноразово продовжений та діє на теперішній час.
Також, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 передбачено, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на території України оголошена загальна мобілізація, яка проводиться протягом 90 діб, строк проведення якої був неодноразово продовжений та діє на теперішній час.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України, зокрема, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Положеннями ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, зокрема, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Отже, обвинувачений ОСОБА_9 був знятий з військового обліку 17.05.2016, на військовому обліку згідно з даними АС «Оберіг» не перебував, відбув покарання в установі виконання покарань, а тому підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, однак отримавши повістку № 19/1 про виклик на 08:30 год 20.03.2025, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 337 КК України, без поважних на те причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, на військовий облік не став, тобто від нього ухилився.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні розцінюється судом як намагання не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, вчинене протягом невідбутої за попереднім вироком частини покарання у виді позбавлення волі, яке підлягає обов'язковому врахуванню при призначенні покарання за сукупністю вироків.
Суд критично оцінює твердження сторони захисту про те, що в ОСОБА_9 не було умислу ухилитися від військового обліку й він не прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 , бувши введений в оману дільничним офіцером поліції, який начебто сказав обвинуваченому, що за неявку по повістці йому загрожує лише штраф. Адже, якщо поліцейський таке й повідомив обвинуваченому, то ця інформація не є неправдивою - санкція ст. 337 КК України дійсно передбачає покарання у виді штрафу або виправних робіт. Останній вид покарання до непрацевлаштованого на той час обвинуваченого застосований бути не міг. Але більш важливим є те, що м'якість покарання, як припускав собі обвинувачений, не може слугувати підставою для вчинення кримінального проступку й нехтування вимогами закону військовозобов'язаним, тим паче у воєнний період. Не свідчить про відсутність умислу на ухилення від військового обліку та відсутність складу кримінального проступку й те, що ОСОБА_9 згодом пройшов військово-лікарську комісію та став на військовий облік. Це він зробив через більш як три місяці (07.07.2025, відповідно до п. 14 військового квитка, копія якого була надана захисником), коли уже проводився судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні та ОСОБА_9 загрожувало кримінальне покарання. Вказане лише може свідчити, що обвинувачений став на шлях виправлення.
Неспроможними, на думку суду, є й покликання сторони захисту на порушення працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 , нібито допущене при врученні обвинуваченому повістки, через те, що не було враховане право ОСОБА_9 з'явитися до РТЦК та СП впродовж семи днів по прибуттю в м. Бердичів з місць позбавлення волі, та через вручення попередження про кримінальну відповідальність одночасно із врученням повістки.
Так, ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», на яку посилалася в судових дебатах захисник, передбачає обов'язок військовозобов'язаних в семиденний строк повідомити про зміну облікових даних відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку. Однак, ОСОБА_9 , на час вручення йому повістки, взагалі не перебував на військовому обліку. Тому, він був зобов'язаний відповідно до вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» прибути за викликом до відповідного РТЦК та СП для взяття на військовий облік. Саме через те, що обвинувачений не перебував на військовому обліку, разом з повісткою йому й було врунено попередження про кримінальну відповідальність за ст. 337 КК України. Жодних поважних причин не виконати вимоги закону та стати на військовий облік у вказаний у повістці день та час в обвинуваченого не було. Окрім, як ухилитися від виконання покладених на нього як на військовозобов'язаного обов'язків, нічим іншим його бедіяльність пояснити не можна.
Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 337 КК України, як ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 337 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Обвинувачений ОСОБА_9 : раніше судимий, до нього було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, й він вчинив нове кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання; він є неодружений, працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обвинувачений має матір, якій встановлена перша група інвалідності, однак будь-яких доказів на підтвердження того, що вона перебуває на утриманні обвинуваченого, суду не надано.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 66 КК України, суд не встановив. Вказані в обвинувальному акті такими обставинами щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд відхиляє, оскільки обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального проступку не визнав, щирого каяття не проявив, розкриттю кримінального правопорушення не сприяв, оскільки не повідомив суду правдивих відомостей про власне кримінально протиправне діяння.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.
Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_9 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, у виді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підстави для застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України відсутні.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.03.2025 ОСОБА_9 звільнений від відбування покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 26.04.2019 умовно-достроково на строк один рік одинадцять місяців шістнадцять днів.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_9 на підставі ст. 81 КК України був звільнений 06.03.2025 умовно-достроково від відбування покарання та протягом невідбутої частини покарання вчинив 20.03.2025 нове кримінальне правопорушення.
Враховуючи наведене, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_9 , суд керується вимогами ст. 71, ст. 72 КК України та до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину основного покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі. При цьому, покарання у виді штрафу слід виконувати самостійно.
На переконання суду застосований захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати та речові докази - відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна чи запобіжного заходу не застосовувалися. Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на відсутність клопотань з цього приводу, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 400 (чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
На підставі ч. 1, ч. 4 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутого покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 26.04.2019, з урахуванням ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 06.03.2025, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік та штрафу в розмірі 400 (чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Початок строку відбування ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з часу його фактичного затримання для виконання цього вироку.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_9 - не обирати.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1