Справа №758/14572/25Головуючий у І інстанції: Якимець О.І.
Провадження №33/824/487/2026
24 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Стегара О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року,
Постановою Подільськогорайонного суду міста Києва від 15жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Стегар О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 31.08.2025 року о 07 год. 20 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів, якими доводиться факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний час.
Крім цього зазначає, що наявні в матеріалах справи відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції є неповними та фрагментарними. Вони не містять інформації про те, чи рухався автомобіль під керування ОСОБА_1 , чи зупиняли його працівники поліції і в який саме спосіб, про що спілкувалися поліцейські із ОСОБА_1 з самого початку.
Просить врахувати, що долученим до апеляційної скарги відеозаписом з автомобільного відеореєстратора ОСОБА_1 доводиться той факт, що претензії у поліцейських до ОСОБА_1 виниклиодразу після того, як було встановлено, що по базі даних ОСОБА_1 перебуваву розшуку ТЦК та через його небажання їхати з поліцейськими до найближчого ТЦК та СП або писати зобов'язання.
Також захисник стверджує, що як долученим відеозаписом з відеореєстратора, так і відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції доводиться необґрунтованість та надуманість ознак наркотичного сп'яніння, начебто виявлених у ОСОБА_1 , оскільки очевидним є факт, шо його поведінка є цілком адекватною та відповідає обстановці.
Крім цього, висновком №004557 від 05.09.2025 року, складеного на підставі акту медичного огляду, проведеного о 09:55 год. 31.08.2025 року, підтверджується відсутність у ОСОБА_1 як стану сп'яніння, так і його ознак.
В доводах апеляційної скарги захисник також звертає увагу, що інкриміноване ОСОБА_1 у протоколі діяння не охоплюється змістом ст.130 КУпАП та п.2.5 ПДР України, оскільки він був введений поліцейськими в оману щодо можливості самостійного проходження огляду.
До того ж, ОСОБА_1 відмовився не від проходження огляду на стан сп'яніння, а виключно від поїздки до найближчого ТЦК та СП, що могло потягти для нього негативнінаслідки.
За наслідками апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Стегара О.М., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він31 серпня 2025 року о 07 год. 20 хв. керував транспортним засобом «Hyundai Ioniq»,д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Київ, по вул. Кирилівська (Фрунзе), з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродні блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. В порушеннявимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
За висновками суду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення,направленням водія транспортного засобу на оглядз метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, даними відеозапису, який здійснювався працівниками поліції, постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставини справи про адміністративне правопорушення, а його висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не підтверджуютьсянаявними в матеріалах провадження доказами.
Іздолученого ОСОБА_1 до матеріалів справи та дослідженого судом апеляційної інстанціївідеозапису з автомобільного відеореєстратора, який знаходився у його автомобілі, вбачається, що працівники поліції під'їхали до припаркованого автомобіля ОСОБА_1 та повідомили йому, що він стоїть в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено». ОСОБА_1 повідомив, що очікує на пасажирів та за декілька хвилин поїде. В подальшому поліцейський розпочав перевірку документів, та попросив надати військово-облікові документи, проте ОСОБА_1 повідомив, що із собою він їх не має. Згодом, перевіривши посвідчення водія ОСОБА_1 , та дані про його особу через службовий планшет, поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запропонував проїхати з ними до найближчого ТЦК та СП. Від такої пропозиції ОСОБА_1 відмовився.
Після того, як ОСОБА_1 повідомив про намір викликати адвоката, поліцейський відійшов до службового автомобілю, поспілкувався зі своїм колегою, який у подальшому підійшов до ОСОБА_1 та почав здійснювати відеозапис на свою нагрудну камеру, який і був долучений працівниками поліціїдо матеріалів справи.
Далі з відеозапису вбачається, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що вбачає у нього ознаки наркотичного сп'яніння, та пропонує йому проїхати до закладу охорони здоров'я для проведення огляду у лікаря-нарколога, у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 в свою чергу повідомляє, що ознаки наркотичного сп'яніння у нього відсутні, наркотичні речовини він не вживає, а тому відмовляється від проходження огляду з тих підстав, що працівники поліції фактично повезуть його до ТЦК.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП, яка регламентує порядок проведення огляду осіб, які керують транспортними засобами, на стан сп'яніння, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Проте наявний в матеріалах справи відеозапис не є повним, не висвітлює всіх обставин спілкування працівників поліції з ОСОБА_3 , моменту виявлення ними у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, та інших даних, які мають значення для правильного вирішення справи.
З цих підстав суд вважає наявний відеозапис неналежним доказом у справі.
Разом з тим з наданих суду доказів не вбачається, що до моменту виникнення конфліктної ситуації, пов'язаної з наміром працівників поліції доставити ОСОБА_1 до ТЦК та СП, поліцейські фіксували будь-які ознаки наркотичного сп'яніння або повідомляли ОСОБА_1 про їх наявність. Відповідні дії працівників поліції відбулися лише після того, як ОСОБА_1 висловив відмову виконувати їх вимогу проїхати до ТЦК.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Натомість наявнів матеріалах справи докази не дають можливості дійти беззаперечного висновку про те, що вимога поліцейських про проходження огляду була законною та обґрунтованою, а відмова особи від такого огляду - безумовною та усвідомленою.
Судом апеляційної інстанції неодноразово викликався працівник поліції ОСОБА_4 для надання пояснень з приводу складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, проте він до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Крім цього, як вбачається з доводів апеляційної скарги захисника, які підтверджуються наявними в матеріалах справи відеозаписами, після того як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, працівники поліції повідомили йому, що він може самостійно прибути до закладу охорони здоров'я та пройти відповідний огляд протягом трьох годин.
Разом з тим такі роз'яснення працівників поліції не відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, відповідно до якої огляд у закладі охорони здоров'я проводиться у присутності працівника поліції, а не шляхом самостійного звернення водія за власною ініціативою.
Таким чином, повідомляючи ОСОБА_1 про можливість самостійно пройти огляд у медичному закладі протягом трьох годин, працівники поліції фактично надали водію недостовірну інформацію щодо передбаченої законом процедури огляду.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , діючи відповідно до наданих працівниками поліції роз'яснень, самостійно прибув до закладу охорони здоров'я та пройшов огляд на стан сп'яніння, за результатами якого ознак сп'яніння у нього не виявлено.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи доказами поза розумним сумнівом не доводиться порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху, як і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених вище обставин постанова суду підлягає скасуванню, а провадження щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАПза відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З цих підстав апеляційна скарга захисника Стегара О.М. підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Стегара О.М. задовольнити.
Постанову Подільськогорайонного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз