Справа № 677/2238/25
Провадження № 1-кп/677/120/26
31.03.2026 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красилів кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120252400000000906 від 09 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, працюючої операційною медсестрою в КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
В провадженні Красилівського районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_4 , в обґрунтування якого посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме: ризику переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, що обґрунтовується тяжкістю вчиненого нею кримінального правопорушення, а також вагомістю наявних доказів, впливати на свідків, оскільки сторона захисту стверджує, що всі докази, зібрані під час досудового розслідування є недопустимими, ініціюючи при цьому проведення допитів осіб, які брали участь у проведенні слідчих дій в якості понятих, ще до моменту дослідження протоколів цих слідчих дій, а тому вказані обставини можуть свідчити про високу ймовірність здійснення впливу з боку обвинуваченої на вказаних осіб (понятих) з метою надання ними показів на користь обвинуваченої.
Враховуючи зазначені обставини застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для забезпечення реалізації покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
На підставі викладеного, прокурор просить ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів без визначення розміру застави.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 не заперечували проти клопотання прокурора.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також представник потерпілих ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити.
Заслухавши сторони, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.08.2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави.
Ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.10.2025 року, 09.12.2025 року ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів продовжено.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 04.02.2026 року ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів продовжено.
Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тобто даний злочин є тяжким.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно ст. 331 ч. 3 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу, зокрема, що дії обвинуваченої не перекваліфіковані на більш м'які, розгляд справи триває, а саме стадія дослідження письмових доказів, свідки по справі та потерпілі не допитані.
Крім того, суд зазначає про те, що наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, постійного місця роботи, наявність стійких соціальних зв'язків, відсутність судимостей, не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст. 178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286 КК України, у разі визнання її винною, що свідчить про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеними, вони не зменшилися, та не зникли, що виправдовує подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Враховуючи той факт, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 було вже обрано раніше, та враховуючи положення ст. 331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а саме в частині продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб, без визначення застави на підставі ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 183, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, працюючої операційною медсестрою в КНП «Теофіпольська багатопрофільна лікарня», раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 29 травня 2026 року включно, без визначення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом семи днів з моменту її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій, прокурору, захиснику та направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Суддя: ОСОБА_1