Справа № 642/2455/25 Головуючий суддя І інстанції Вікторов В. В.
Провадження № 22-ц/818/511/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про поновлення на роботі, з них
19 березня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 20 червня 2025 року у справі № за позовом ОСОБА_1 до Представництва Датської ради у справах 642/2455/25 біженців в Україні про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Представництва Датської ради у справах біженців в Україні, в якому просить:
- поновити на роботі в Представництві Датської Ради у справах біженців в Україні на посаді керівника групи проекту з правової допомоги;
- стягнути з Представництва Датської ради у справах біженців в Україні на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка працювала в Представництві з 17.07.2015 року на різних посадах, а саме: 17.07.2015 -прийнята на посаду координатора з питань захисту прав дітей ( Наказ № 87 від 17.07.2015);01.12.2016 - переведена на посаду юриста (Наказ № 230і від 01.12.2016); -01.08.2023 - переведена на посаду старшого юриста (Наказ № 439к/тр від 21.07.2023);01.06.2024 - переведена на посаду керівника групи з питань правової допомоги (Наказ № 337 к/тр від 13.05.2024); 01.01.2025 - переведена на посаду керівника групи проекту з правової допомоги (Наказ № 1118 к/тр від 31.12.2024);07.04.2025 - звільнена у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 284/к/тр від 01.04.2025).
07 лютого 2025 року позивач отримала офіційне письмове повідомлення про заплановане звільнення від 06.02.2025 № HRK/2025/02/3, в якому зазначалося, що у зв'язку з реорганізацією штатної структури відділу проекту з правової допомоги м. Харків, а також на підставі зміни штатного розпису (наказ № 90к/тр від 06.02.2025), позивача попереджено про наступне звільнення з посади керівника групи проекту з правової допомоги на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 07 квітня 2025 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного місячного окладу.
Того ж самого дня, 07 лютого 2025 року під час вручення повідомлення про заплановане вивільнення, позивачу було доведено до відома, що у зв'язку зі зменшенням обсягів гуманітарного фінансування, було прийняте рішення про реструктуризацію юридичної команди східного регіону і посада, на якій вона працювала в м. Харків, підлягає скороченню з 07 квітня 2025 року.
Відповідно до Наказу Представництва від 01 квітня 2025 року № 284/к/ТР, позивача звільнено з посади керівника групи проекту з правової допомоги, 07 квітня 2025 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КзпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.
Так, всупереч нормам законодавства, а саме статті 49-2 КЗпП України, жодної вакантної посади на підприємстві позивачу не пропонувалось, хоча роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника
Як вбачається з листа керівника програмного напрямку - Схід, Саші Кілман, надісланого електронною поштою, 11 лютого 2025 року, в період отримання позивачем повідомлення про заплановане вивільнення, відбувався процес підбору кандидата на посаду керівника команди із захисту у Донецькому регіоні (SLO Team leader).
Згідно даного листа, планувалось, що ця особа, здійснюватиме управління всіма працівниками напряму захисту, які базуються у місті Слов'янок, включно юристами. Позивач вважає, що має достатній досвід, кваліфікацію, навички управління командою юристів, досвід співпраці з іншими колегами відділу соціально- правового захисту, а також навички звітування. Тобто, володіє всіма необхідними теоретичними і практичними навичками, досвідом і кваліфікацією для роботи у відділі соціально- правового захисту на посаді керівника.
У зв'язку із тим, що позивачу не було запропоновано переведення на посаду керівника команди із захисту в Донецькому регіоні (SLO Team Leader), в структурі якої знаходяться юристи, які були в її підпорядкуванні до моменту звільнення з посади, а також, враховуючи що вона володіє необхідним досвідом роботи в сфері соціального захисту, навичками керування командою, вважає дане звільнення незаконним і таким що порушує її право на працю.
Вважає, що в даному випадку роботодавець порушив принцип справедливості та пріоритетності прав людини, а саме, недотримання гарантій при звільненні працівника (зокрема неповідомлення про вакантну посаду), що є грубим порушенням конституційного принципу пріоритету прав людини, зокрема права на працю (ст. 43 Конституції України). Будь - які зміни в організації, скорочення чисельності та штату працівників не можуть переважати права конкретної особи на справедливе ставлення при звільненні. У зв'язку з чим позивач звернулась до суду з цим позовом.
27.05.2025 року до суду від представника відповідача Представництва Датської ради у справах біженців в Україні Закрзевські Д.Х. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з наведеним у позові та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що повідомленням про планове вивільнення від 06.02.2025 року №HRK/2025/02/3 Представництво Датської Ради у справах біженців в Україні про реорганізацію штатної структури Відділу проекту з правової допомоги міста Харків, та на підставі зміни штатного розпису (наказ від 06.02.2025 року№ 90/к/тр) було повідомлено та ознайомлено Позивача (дата ознайомлення 07.02.2025 року) про звільнення з посади керівника групи проекту з правової допомоги на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 07 квітня 2025 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі місячного окладу.
Позивач посилається на те, що Підприємство не запропонував їй жодної вакантної посади, що не відповідає дійсності з наступних причин:
Представництво Датської Ради у справах біженців в Україні є відокремленим підрозділом іноземної організації Датської ради у справах біженців, та зареєстроване в Україні в 2014 році з метою надання гуманітарної та благодійної допомоги, реалізації проектів міжнародної технічної допомоги в Україні. Представництво не є підприємством, не здійснює в Україні та не може здійснювати підприємницької діяльності, оскільки остання є заборонена згідно Положення про Представництво Датської Ради у справах біженців в Україні, підприємницька діяльність не відповідає цілям Представництва та меті його створення.
Представництво не має власного доходу. Джерелом його фінансування є кошти міжнародних партнерів - Урядів іноземних держав, які Представництво отримує від материнської організації - Датської ради у справах біженців. Зважаючи на таку специфіку будь-які витрат, в тому числі витрати на кадрове забезпечення відбуваються виключно за умови наявності фінансування Донорів - Урядів іноземних держав.
Представництво провадить гуманітарну та благодійну діяльність на території України, здійснює гуманітарне розмінування. Фінансування, яке отримує Представництво, йде на досягнення гуманітарних, благодійних цілей, а кожен напрямок фінансування, в тому числі покриття витрат на кадрове забезпечення узгоджується бюджетом з Донорами - Урядами іноземних держав. Про таку специфіку Представництва Позивачу було достеменно відомо, адже умова про те, що строк трудових відносин між Сторонами співпадає зі строком фінансування Донорами прописана в усіх трудових договорах, які були укладені між Позивачем та Представництвом № 62 від 17.07.2015р., № 62/1 від 01.02.2015р., №62/2 від 01.03.2016 р., № 62/3 від 01.05.2016р. №62/4 від 01.08.2016 р., №62/5 від 01.12.2016р., №62/6 від 03.01.2017р., № 62/7 від 03.04.2017р., №62/8 від 03.05.2017р., №62/9 від 02.04.2018р. № 62/10 від 02.07.2018р., 62/11 від 02.08.2018р.
Окрім цього, в статті 6.2.6. Строкового договору 62/11, який був чинний до моменту звільнення Позивача з посади (до 07.04.2025р.), передбачено наступне: “Крім підстав передбачених цим Договором та чинним законодавством України, цей Договір може бути припинений до дати закінчення Договору, у зв'язку з припиненням/зменшенням грантового фінансування. Про припинення такого фінансування та дату припинення цього Договору буде повідомлено в письмовій формі Працівнику особисто не менш ніж за два(2) місяці до настання дати припинення цього Договору.
Діяльність працівників Представництва окрім Трудового договору, регулюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку Представництва, в підпункті 8.3.1. пункту 8.3. Розділу 8. Заключних положень встановлено: “8.3.1. Всі працівники повинні ознайомитися з цими Правилами. Після підписання їхнього трудового договору вважатиметься, що працівник погоджується зі змістом цих Правил.»
Умова про залежність строку трудового договору від фінансування прописана також в підпункті 2.6.2. Правилах внутрішнього трудового розпорядку Представництва: “2.6.2. Працевлаштування починається з дати та на умовах, визначених трудовим договором. Зважаючи на питання фінансування, трудовий договір зазвичай укладається на період часу, необхідний для реалізації конкретного, що фінансується донорами».
Про скорочення фінансування та призупинення найму кадрів всі працівники Представництва, в тому числі Позивач, були проінформовані “27» січня 2025 року. (лист Aurelie Faucon (Орелі Фокон) щодо розпорядження від США про призупинення всіх нових кадрових наборів на посади та заморозити процес злиття команд з питань зв'язків з громадами, а також призупинення виконання подальших зобов'язань, які включають перевитрати та перевиконання цілей в проектах, які не фінансуються США до подальшого розпоряження.
30 січня 2025 року всі працівники Представництва, в тому числі Позивач, отримали повторне інформування від Charlotte Slente - Secretary Danish Refugee Council (Шарлотти Сленте - Генеральний секретар Датської ради у справах біженців) про припинення найму кадрів у зв'язку із скороченням фінансування.
26 березня 2025 року відділ кадрів Представництва скерував Позивачу повідомлення з проханням оновити інформацію про Позивача для отримання відомостей про осіб, які мають переважне право на залишення на роботі.
Представництво інформує всіх свої працівників про вакантні посади та конкурсні умови їх заміщення шляхом скерування листів на робочі електронні адреси, які закріплені за кожним працівником, в тому числі інформування отримував Позивач. Сумарно Позивач отримала повідомлення про 39 вакансій Представництва.
Позивач подавала заявки на вакантні посади, скеровані Представництвом, тож твердження Позивача про те, що жодної вакантної посади їй не пропонувалось не відповідає дійсності.
Оголошення про цю посаду було надіслано працівникам Представництва і в тому числі Позивачу 13.12.2024 року. За даною вакансією встановлено термін подачі документів до 06.01.2025 року. Відповідно на момент повідомлення Позивача про звільнення (з чим позивач ознайомлений 07.02.2025 року) термін подачі документів завершено. Позивач заявку у встановлений в оголошені на вакансію строк (до 06.01.2025 року) не подавала. Слід звернути увагу, що дана посада передбачає здійснення нагляду за реалізацією заходів із соціального захисту, включаючи надання допомоги у захисті вразливих груп, поширення інформації та обмін ключовими повідомленнями, оцінку захисту та моніторинг, а також здійснення управління та нагляд командою соціально-правового захисту, надання технічної підтримки та керівництво командами. Важливим компонентом роботи це планування та координація з іншими підрозділами Представництва та представлення Представництва на відповідних форумах. Отже, відповідно до цієї вакансії основний напрямок роботи це соціальна підтримка вразливих груп населення, а надання правового захисту це лише як один із напрямків. У зв'язку з цим, твердження Позивача про відповідність даній посаді є суб'єктивним та не підтвердженим по причині відсутності заявки Позивача на участь в конкурсі на дану вакансію. Слід зазначити, що і за даною вакансією листом від “27» січня 2025 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), який вже згадувався в цьому Відзиві вище, було призупинено всі без винятку набори кадрового персоналу у зв'язку з відсутністю фінансування та отриманими розпорядженнями, про що було повідомлено відповідних кандидатів, які подавали заявки на участь в конкурсі на дану посаду.
Позивач просить суд звернути увагу не те, що після звільнення (07.04.2025 року) їй стало відомо про те, що на вакансію SLO Team Leader (Керівник групи проекту соціально-правового захисту) було призначено іншу особу. Дане твердження Позивача не містить жодного відображення в чинному законодавстві України, адже з моменту повідомлення про звільнення Позивача та до моменту її звільнення в Представництві не проводився найм на посаду SLO Team Leader (Керівник групи проекту соціально-правового захисту). Окрім того, процес призупинення найму тривав і після звільнення Позивача про що свідчить лист від 11.04.2025 року від Шарлотти Слентте - Генерального секретаря Датської ради у справах біженців. Отже, права Позивача з дати ознайомлення позивача (дата ознайомлення 07.02.2025 року) про звільнення з посади керівника групи проекту з правової допомоги до дати звільнення 07 квітня 2025 року були повністю дотриманні Представництвом.
Рішенням Холодногірського районного суду м.Харкова від 20 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить рішення скасувати, та задовольнити позовні вимоги.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав оцінки письмовому доказу, який має істотне значення для справи - листу керівниці програмного напрямку «Схід» представництва - Саші Кільман, саме вона була ініціатором і фактичним приймачем рішення про скорочення моєї посади.
Вказує, що команда продовжує працювати окрім неї, яка була єдиною скороченою особою, що свідчить про вибірковий підхід такого скорочення.
Судом не проаналізував ситуацію, яка склалася з вакансією керівника з соціально-правового захисту в м. Слов'янськ.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги у визначених ст. 367 ЦПК України межах, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.
Суд своє рішення мотивував наступним.
У відповідача відбулося скорочення чисельності штату працівників; позивач був повідомлений про наступне вивільнення в установлений законом строк; станом на 07 квітня 2025 року (день звільнення позивача), вакантні посади, які б не були запропоновані позивачу, та які б вона могла зайняти з урахуванням її кваліфікації, досвіду, у Представництві Датської ради у справах біженців в Україні були відсутні, доказів протилежного учасниками справи суду надано не було, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, адже звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що в задоволенні даного позову слід відмовити у повному обсязі.
Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які доводами скарги не спростовуються.
Судом встановлено, що з 17.07.2015 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Представництвом Датської ради у справах біженців в Україні, де займала різні посади.
Так, 17.07.2015 року ОСОБА_1 прийнята на посаду координатора з питань захисту прав дітей ( Наказ № 87 від 17.07.2015); 01.12.2016 - переведена на посаду юриста (Наказ № 230і від 01.12.2016); 01.08.2023 - переведена на посаду старшого юриста (Наказ № 439к/тр від 21.07.2023); 01.06.2024 - переведена на посаду керівника групи з питань правової допомоги (Наказ № 337 к/тр від 13.05.2024); 01.01.2025 - переведена на посаду керівника групи проекту з правової допомоги (Наказ № 1118 к/тр від 31.12.2024); про що є записи в трудовій книжці (Том 1 а.с.14-16).
Представником відповідача надано документи про укладення строкового трудового договору з Позивачем, а саме: між Позивачем та Представництвом було укладено строкові трудові договори: № 62 від 17.07.2015р., № 62/1 від 01.02.2015р., №62/2 від 01.03.2016 р., № 62/3 від 01.05.2016р. №62/4 від 01.08.2016 р., №62/5 від 01.12.2016р., №62/6 від 03.01.2017р., № 62/7 від 03.04.2017р., №62/8 від 03.05.2017р., №62/9 від 02.04.2018р. № 62/10 від 02.07.2018р., 62/11 від 02.08.2018р. 24.02.2023 року Позивачем та Представництвом було укладено додаткову угоду № 14 до строкового договору №62/11, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п.9.5 Строкового трудового договору в наступній редакції: 9.5. цей договір, за погодженням сторін, вважається таким, що укладений на невизначений термін і може бути розірваний згідно з чинним законодавством України. Всі інші умови Строкового договору залишаються незмінними.
07 лютого 2025 року позивач отримала офіційне письмове повідомлення про заплановане звільнення від 06.02.2025 № HRK/2025/02/3, в якому зазначено, що у зв'язку з реорганізацією штатної структури відділу проекту з правової допомоги м. Харків, а також на підставі зміни штатного розпису (наказ № 90к/тр від 06.02.2025), позивача попереджено про наступне звільнення з посади керівника групи проекту з правової допомоги на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 07 квітня 2025 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного місячного окладу.
Відповідно до Наказу № 284/к/тр «Про звільнення ОСОБА_4 » від 01.04.2025 року позивач була звільнена з посади 07 квітня 2025 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с. 12).
Представництво Датської Ради у справах біженців в Україні є відокремленим підрозділом іноземної організації Датської ради у справах біженців, та зареєстроване в Україні в 2014 році з метою надання гуманітарної та благодійної допомоги, реалізації проектів міжнародної технічної допомоги в Україні. Здійснення Представництвом в Україні підприємницької діяльності не допускається, про що зазначено в Положенні про Представництво Датської Ради у справах біженців в Україні.
Представництво не має власного доходу. Джерелом його фінансування є кошти міжнародних партнерів - Урядів іноземних держав, які Представництво отримує від материнської організації - Датської ради у справах біженців. Зважаючи на таку специфіку будь-які витрат, в тому числі витрати на кадрове забезпечення, відбуваються виключно за умови наявності фінансування Донорів - Урядів іноземних держав.
Відповідно до Наказу повіреної особи Представництва Датської Ради у справах біженців в Україні від 27 січня 2025 року №59/к/тр «Про внесення змін до штатного розпису та тимчасове призупинення набору на вакантні посади» у зв'язку з припиненням фінансування урядом США гуманітарних проєктів та з метою оптимізації витрат та забезпечення внутрішнім політикам Представництва було призупинено процедури добору персоналу на всі вакантні посади, що фінансуються в межах проєктів за рахунок грантів уряду США та внесено відповідні зміни до штатного розпису.
Відповідно до Наказу повіреної особи Представництва Датської Ради у справах біженців в Україні від 06 лютого 2025 року №90/к/тр «Про внесення змін до штатного розпису у зв'язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» були внесені зміни в організацію виробництва і праці шляхом скорочення чисельності та штату працівників. Всього зі штату виведено: посаду керівника групи проекту з правової допомоги - 1 штатна одиниця; посаду молодшого фахівця з питань безпеки - 2 штатні одиниці. Створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі при скороченні, або таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця.
Із заперечень наданих представником відповідача вбачається, що Представництво формує штатний розпис на кінець кожного календарного місяця у випадку змін, що відбудуться в наступному місяці. Тож на вимогу суду Представництвом надано копії штатних розписів від 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.05.2025 року.
Зміни в організації виробництва і праці шляхом зміни організаційної структури та штатного розпису додатково підтверджуються штатними розписами станом 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.05.2025. З яких вбачається, що серед іншого, було скорочено відділ проєкту із соціально-правового захисту м. Харків (13 посад), в якому позивач займала посаду Керівника проєкту з правової допомоги.
Отже, відповідачем підтверджено факт, що у Представництва Датської Ради у справах біженців в Україні мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до Повідомлення Представництва Датської Ради у справах біженців в Україні про заплановане вивільнення №HRK/2025/02/3 від 06.02.2025 р. позивач була попереджена про те, що у зв'язку з реорганізацією штатної структури Відділу проекту з правової допомоги м. Харків, а також на підставі зміни штатного розпису, позивач буде звільнена з посади керівника групи проекту з правової допомоги 07.04.2025 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного місячного окладу.
Вказане Повідомлення про заплановане вивільнення позивач отримала 07 лютого 2025 року, що підтверджується її підписом (Том 1 а.с.11).
З аналізу норм пункту 1 статті 40, статті 42 КЗпП України, якою врегульовано питання вивільнення працівників в зазначених випадках, слідує, що при звільненні за пунктом 1 діють переваги на залишення на роботі, що встановлені статтею 42 КЗпП України. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівників, які не мають таких переваг та підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, установі, а не тільки ті, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи займав посаду працівник, який підлягає звільненню.
При цьому судом враховано, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 Кодексу законів про працю України).
Згідно із частиною 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України).
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відповідно до абз.1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судам трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Крім того, не допускається звільнення працівника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо ситуації, яка склалася з вакансією керівника з соціально-правового захисту в м. Слов'янськ, оскільки згідно до наявних у справі штатного розпису, на день звільнення позивачки конкурс на вказану посаду не проводився, вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачці працедавцем - у вказаному штатному розписі не вказано. Ці відомості позивачкою не спростовані.
У справі не встановлено, що звільнення позивачки мало дискримінаційний характер, або щодо конфлікту позивачки з керівницею програмного напрямку «Схід» представництва - Саші Кільман, відповідних доказів з цього приводу у справі немає. Суд не вправі входити у оцінку доцільності скорочення тих чи інших посад, це питання перебуває поза межами дискреційних повноважень суду, та знаходиться у виключній компетенції працедавця.
Вирішуючи спір в означеній частині, суд першої інстанції із врахуванням норм ч. 2 ст. 2, ст. 5-1, п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України обґрунтовано вважав, що звільнення позивача відбулося в повній відповідності із нормами КЗпП України, а тому в задоволенні позову їй слід відмовити, а оскільки судом не встановлено порушення трудових прав позивача з боку відповідача (роботодавця), тому і відсутні підстави для задоволення решти її позовних (похідних) вимог, зокрема про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного позову.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 20 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.
Головуючий - В.Б. Яцина.
Судді -
Н.П. Пилипчук.
О.Ю.Тичкова