24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 369/6625/22
провадження № 61-17362св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М., (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня
2024 року у складі суддів Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форс Гард», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Пономарьова Дар'я Володимирівна, державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альона Олександрівна про скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого
31 січня 2022 року за номером запису 46473637, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2571787932140 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форс Гард» (далі - ТОВ «Форс Гард») договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці площею 1,3105 га, кадастровий номер 3222410300:02:009:5440, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого 15 лютого 2022 року за номером запису 46715607, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2571787932140 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ним право власності на вказане майно і витребувати на його користь з чужого незаконного володіння ТОВ «Форс Гард».
В обґрунтування вимог посилався на те, що йому на праві власності належать нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .
21 квітня 2021 року між ним та Боярською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,3105 га з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440 за адресою: АДРЕСА_2 . У самому договорі оренди вказується, що йому на праві власності належить вищевказане нежитлове приміщення. Жодного відчуження свого нерухомого майна він не здійснював.
Вказував, що йому стало відомо, що 15 лютого 2022 року право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Форс Гард» на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору, предметом якого є нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:02:009:5440 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що право власності ОСОБА_2 на зазначене майно зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора Шерстюк А.О. 31 січня 2022 року.
Вказував, що хоч і вказана різна адреса об'єкту, але це є один об'єкт, оскільки він знаходиться на одній земельній ділянці та АДРЕСА_1 - це стара назва, а АДРЕСА_2 - нова.
Посилався на те, що він є єдиним власником вказаного майна, жодних правочинів він не підписував, не виражав свою волю на відчуження майна, майно вибуло поза його волею, а ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на об'єкт нерухомого майна на підставі підроблених документів, ввів в оману контрагента по договору, тобто при вчиненні правочину порушено вимоги ст.203 ЦК України.
Вважає, що факт набуття права власності ОСОБА_2 та ТОВ «Форс Гард» є неправомірним та відповідно підлягають скасуванню всі реєстраційні дії щодо спірного майна та визнанню недійсним правочину в судовому порядку.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду
від 29 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що встановити з наявних матеріалів справи, які саме об'єкти нерухомості (АЗС) знаходяться на спірній земельній ділянці, яким чином та коли змінювались чи присвоювались адреси не вбачається за можливе. При цьому, позивачем не заявлялось клопотання про призначення по справі будівельної експертизи. Отже, як зазначили суди, позивачем не доведено, що будівля АЗС, площею 16,5 кв.м і будівля АЗС, площею 19,5 кв.м є одним і тим же приміщенням, а відтак і не доведено порушення його прав, відповідно дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2024 року у справі № 910/9948/23, від 04 лютого 2020 року у справі № 914/520/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц,
від 07 серпня 2019 року у справі № 193/11/17, від 12 червня 2018 року у справі
№ 823/378/16 .
Аргументи інших учасників справи
Інші особи, які беруть участь у справі не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Кононенко А. А., на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року та витребувано матеріали справи.
20 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
За змістом касаційної скарги встановлено, що предметом позову є витребування майна (нежитлової будівлі) з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі
№ 907/9/17).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що ціна позову
(вартість нежитлової будівлі) становить 445 634 грн (висновок про вартість майна від 17 січня 2025 року № СОД/336/2023), що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для заявника.
Посилання заявника на неврахування судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах
є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення в малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, які з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну і предмет позову, складність справи і її значення для сторін і суспільства та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Оскільки Верховний Суд відкрив помилковокасаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року в малозначній справі та з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка не підлягає касаційному оскарженню, то є підстави для закриття касаційного провадження
Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форс Гард», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Пономарьова Дар'я Володимирівна, державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альона Олександрівна про скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська