про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі
23 березня 2026 року Справа № 915/730/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Володимирівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
про визнання незаконним та скасування рішення
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Фізична особа-підприємець Кравченко Людмила Володимирівна з позовною заявою до відповідача Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 06 березня 2025 року № 41/65 Про відмову ФОП Кравченко Л.В. у продовженні договору оренди землі від 06.03.2007 року № 4783 на земельну ділянку площею 9 кв.м. для обслуговування тимчасово розміщеного торгівельного кіоску по пр. Богоявленському, поблизу житлового будинку № 340.
Підставою позову позивачем зазначено, що на підставі рішення сесії Миколаївської міської ради № 24/16 від 27.10.2004 затверджено технічну документацію для укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 9 кв.м. за рахунок земель, раніше наданих рішенням міської ради від 28.02.2001 № 28/6 в оренду для обслуговування торгівельного кіоску в комплексі торгівельних кіосків та павільйонів поблизу житлового будинку № 340 по пр. Жовтневому, надано вищезазначену земельну в оренду строком на 5 років.
Між сторонами укладено договір оренди землі № 4783, який зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 06.03.2007, який продовжувався згідно договорів про зміни № 131-14 від 12.06.2014, № 76-15 від 02.06.2015.
Позивач зазначає, що за 6 місяців до закінчення терміну договору, а саме 02.09.2015, а також 20.10.2020 ФОП Кравченко Л.В. зверталась до Миколаївської міської ради із заявами про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування торгівельного кіоску (реєстраційний № 00795), до яких було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі № 4783 від 06.03.2007. Однак, дані заяви залишено без реагування.
Позивач зазначає, що протягом 9 років Миколаївською міською радою не прийнято рішення щодо продовження строку договору оренди чи про відмову в його продовженні.
Вважаючи це мовчазною згодою та не зважаючи на відсутність продовження терміну договору оренди землі з боку Миколаївської міської ради, позивач продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.
Разом з тим, враховуючи вищезазначені обставини, ФОП Кравченко Л.В. звернулась до господарського суду з позовною заявою про визнання додаткової угоди укладеною. За результатами цього звернення було відкрито провадження у справі № 915/1598/24.
22.04.2025 на стадії розгляду справи № 915/1598/24 позивачем було отримано лист від Миколаївської міської ради від 13.04.2025 щодо прийняття рішення № 41/65 від 06.03.2025 про відмову позивачу у продовженні договору оренди землі, яке, на думку позивача, носить лише інформативний характер, оскільки самого рішення № 41/65 від 06.03.2025, в якому зазначена підстава відмови у продовженні договору оренди землі ФОП Кравченко Л.В. отримано не було.
За запитом адвоката позивача від 24.04.2025, Миколаївською міською радою було надано ФОП Кравченко Л.В. копію рішення Миколаївської міської ради № 41/65 від 06.03.2025, в якому підставою для відмови позивачу у продовженні договору оренди землі зазначено: порушення ст. 33 Закону України “Про оренду землі», невідповідність ДБН Б 2.2-12:2019 “Планування та забудова територій»; п.11.5, дод.и.1. відстані від найближчих підземних мереж до будинків і споруд іншого призначення), п.15.2.2 (протипожежні відстані від будинків і споруд іншого призначення), відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 27.10.2021 № 45276/12.01-24/21-2.
Позивач зазначає, що всі підстави, які зазначені у оскаржуваному рішенні відповідача є невідповідністю, так як з часу договірних відносин між сторонами не існувало зазначених порушень. Коли ФОП Кравченко Л.В. надавалася земельна ділянку в оренду у 2004 році жодного разу Миколаївська міська рада не зазначала про невідповідність ДБН Б 2.2-12:2019 “Планування та забудова територій»; п.11.5, дод.и.1. відстані від найближчих підземних мереж до будинків і споруд іншого призначення), п.15.2.2 (протипожежні відстані від будинків і споруд іншого призначення). На даний час не відбувалося ніяких змін в площі, конфігурації, розміщенні торгівельного кіоску на орендованій земельній ділянці, що само по собі не могло призвести до порушень, зазначених відповідачем в своєму рішенні.
Позивач зазначає, що наявність рішення Миколаївської міської ради про відмову у продовженні договору оренди перешкоджає подальшому розгляду справи № 915/1598/24, так як предметом справи є інші обставини, на які посилається позивач для відновлення свого права, а наявність зазначеного рішення орендодавця про відмову є перешкодою для подальшого розгляду справи та не відновить порушене право позивача.
З метою відновлення порушеного права позивача є необхідність у скасуванні рішення Миколаївської міської ради, так як воно є неправомірним та прийнято внаслідок обставин, які були дозволені Миколаївською міською радою на етапі розміщення торгівельного кіоску та наразі не визнається органом, який дозволив певний стан речей позивачеві. Крім того, оскаржуване рішення прийнято відповідачем через 9 років після звернення ФОП Кравченко Л.В. щодо продовження договору оренди землі.
Позивач зазначає, що прийняття Миколаївською міською радою рішення про відмову у продовженні оренди землі лише через 9 років після завчасного звернення орендаря щодо продовження договору оренди землі не узгоджується зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі». Водночас, всі порушення ФОП Кравченко Л.В., про які зазначено відповідачем в рішенні, не підтверджено жодним документом чи висновком відповідних служб Миколаївської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовано ст. 19 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 764, 777 ЦК України, ст. 12, 124, 155 ЗК України, ст. 16, 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», практикою ЄСЛП та судовою практикою.
За результатами автоматизованого розподілу 07.05.2025 позовній заяві присвоєно № 915/730/25 та визначено головуючим у справі суддю Ільєву Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.05.2025 у задоволенні заяви представника фізичної особи - підприємця Кравченко Людмили Володимирівни про забезпечення позову у справі № 915/730/25 (вх. 6970/25 від 07.05.2025 р.) відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2025 провадження у справі № 915/730/25 за позовом фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Володимирівни до Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення закрито.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2025 повернуто фізичній особі-підприємцю Кравченко Людмилі Володимирівні з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області судовий збір в сумі 3 028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп., сплачений згідно з квитанцією ІD: 6798-5707-4155-1643 від 06.05.2025 р. на суму 3 028, 00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Кравченко Людмили Володимирівни - задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2025 у справі № 915/730/25 скасовано. Справу № 915/730/25 направлено до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 визначено головуючим у справі суддю Олейняш Е.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про прийняття справи № 915/730/25 до свого провадження.
Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ГПК України якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи почати спочатку.
Дослідивши позовну заяву із додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова КГС ВС від 04.08.2021 у справі № 904/424/21; постанова КЦС ВС від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20).
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України “Про судовий збір».
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд (постанови ВС від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).
Обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд (постанова КАС ВС від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22).
Судом встановлено, що позивачем пред'явлено позовну вимогу немайнового характеру про визнання незаконним та скасування рішення, судовий збір з якої має становити 3 028, 00 грн., оскільки позов подано в 2025 році.
Враховуючи, що позовну заяву сформовано в електронній формі в підсистемі "Електронний суд, то судовий збір в спірному випадку з урахуванням понижуючого коефіцієнту становить 2 422, 40 грн.
Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем подано квитанцію ID 6798-5707-4155-1643 від 06.05.2025 на суму 3 028, 00 грн. з призначенням платежу « 101 2779201100;Судовий збір, за позовом ФОП Кравченко Людмила Володимирівна, Господарський суд Миколаївської області».
Як зазначено судом вище, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2025 повернуто фізичній особі-підприємцю Кравченко Людмилі Володимирівні з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області судовий збір в сумі 3 028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. 00 коп., сплачений згідно з квитанцією ІD: 6798-5707-4155-1643 від 06.05.2025 р. на суму 3 028, 00 грн.
При здійсненні перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України в КП "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що сплачений ФОП Кравченко Л.В. судовий збір в сумі 3 028, 00 грн. повернуто з Державного бюджету України, що підтверджується випискою про повернення судового збору з спеціального фонду державного бюджету України.
Отже, до матеріалів справи не подано доказів сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід здійснити оплату судового збору за наступними реквізитами:
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
- Отримувач коштів: Миколаїв ГУК/тг м.Миколаїв/22030101;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030;
- Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 12, 13 ст. 176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись ст. 36, 73, 181-183, 176, 233-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти справу № 915/730/25 до свого провадження.
2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
3. Розгляд справи почати спочатку.
4. Позовну заяву (вх. № 3502/26 від 16.03.2026) Фізичної особи-підприємця Кравченко Людмили Володимирівни до відповідача Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення залишити без руху.
5. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
6. Встановити позивачу наступний спосіб усунення недоліків:
- позивачу подати суду докази сплати судового збору в сумі 2 422, 40 грн.
7. Роз'яснити позивачу наслідки усунення недоліків:
якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (ч. 12 ст. 176 ГПК України);
якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 13 ст. 176 ГПК України).
На веб-сторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Суддя Е. М. Олейняш