79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.03.2026 Справа № 914/178/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпроменерго Ресурси», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Механіка-Гарант», м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Кохановська Ю.
За участю учасників справи:
Від позивача: Фіцала Юлія Андріївна - представник;
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області на через систему “Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпроменерго Ресурси», м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Механіка-Гарант», м. Львів про розірвання Договору поставки №0407/25 від 04 липня 2025 року та стягнення 645 445,08грн. заборгованості, з якої: 500 000,00грн. - сума попередньої оплати, 46 473,48грн. - пеня, 7 602,74грн. - 3% річних, 8035,52грн. - інфляційні втрати, 83 333,34грн. - збитки у вигляді втраченого податкового кредиту з податку на додану вартість.
Також позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 13 009,68грн., який просить стягнути з відповідача, який сплачено за немайнову вимогу та майнову вимогу. Інших судових витрат позивач не планує понести.
Ухвалою суду від 22.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.02.2026 року на 09:40 год.
Рух справи відображено в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 05.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.03.2026 року о 10:15 год.
В судове засідання 26.03.2026 року позивач явку представника забезпечив, який надав пояснення по справі та підтримав позовні вимоги та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 26.03.2026 року відповідач явку представника не забезпечив, був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується Довідкою про доставку ухвали суду до електронного кабінету відповідача 06.03.2026 року. Жодних заяв процесуального характеру від відповідача не надходило, відзиву не поступало. Одночасно суд зазначає, що 12.02.2026 року представником відповідача подано через систему “Електронний суд» заяву за вх.№3984/26 про вступ у справу представника та просить надати адвокату Брикару Олегу можливість доступу до матеріалів системі Електронний суд та відкласти розгляд справи. Судом долучено адвоката відповідача до матеріалів електронної справи, проте жодних процесуальних документів від уповноваженого представника відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.
Відповідач своїм процесуальним правом на подачу заяв процесуального характеру не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвали суду надіслані учасникам справи до наявних електронних кабінетів, відтак вони належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвал суд. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого оголошена в цьому судовому засіданні.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпроменерго Ресурси», м. Львів та Товариством з обмеженою відповідальністю “Механіка-Гарант», м. Львів укладений Договір поставки №0407/25, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити його в асортименті та кількості, визначених у двосторонніх Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору. Відповідно до пункту 2 Специфікації № 1, оплата за поставку Товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем передоплати в розмірі 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 83 333,34 грн., протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації. На виконання вищезазначених умов, позивач здійснив оплату 09 липня 2025 року на рахунок Відповідача передоплату у сумі 500 000,00 грн., проте відповідачем поставку товару не здійснено, передодпату не повернуто.
Відтак, позивач просить розірвати Договір поставки та стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 500 000,00грн.
Пунктом 7.1 Договору поставки визначено, що у разі прострочення Постачальником строків поставки Товару, погоджених у відповідних Специфікаціях, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі 0,05 % вартості непоставленої у строк продукції за кожний день прострочення, включно з днем фактичної поставки. Оскільки станом на дату подання позову поставка Товару взагалі не здійснена, пеня підлягає нарахуванню за весь період прострочення. Відтак, позивачем нараховано відповідачу 46 473,48грн. - пені, 7 602,74грн. - 3% річних, 8035,52грн. - інфляційні втрати.
Позивач зазначає, що оскільки відповідачем не зареєстровано податкову накладну, то позивач зазнав збитків у вигляді втраченого податкового кредиту на суму 83 333,34 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Аргументи відповідача.
Відзиву відповідачем не подано, станом на час розгляду справи жодних процесуальних документів від відповідача не надходило. Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
04 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроменерго Ресурси», (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Механіка-Гарант», (постачальник, відповідач), укладено Договір поставки №0407/25, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити його в асортименті та кількості, визначених у двосторонніх Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.
На виконання умов Договору поставки 07 липня 2025 року Сторонами укладено Специфікацію № 1 до Договору поставки № 0407/25 від 04.07.2025 року, відповідно до умов якої Відповідач зобов'язався поставити Позивачу товар - щебенево-піщану суміш фракції 0- 70 мм у загальній кількості 800 т, за ціною 523,50 грн за 1 т без ПДВ. Загальна вартість Товару за Специфікацією № 1 становить 502 416,00 грн., у тому числі ПДВ.
Відповідно до пункту 2 Специфікації № 1, оплата за поставку Товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем передоплати в розмірі 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 83 333,34 грн., протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації.
На виконання вищезазначених умов, позивач здійснив 09 липня 2025 року на рахунок Відповідача передоплату у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 619 від 09.07.2025 року з призначенням платежу: суміш щебнево-піщана згідно договору №0407/25 від 04.07.2025 року рах. на оплату №75 від 04.07.2025 року в т.ч. ПДВ 20% - 83 333,33грн.
Згідно з пунктом 3.3 Договору поставки, постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару у строки, погоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях.
Відповідно до пункту 3 Специфікації № 1: Товар відвантажується на умовах DDP з кар'єру «Новогран» (м. Звягель) та поставляється за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2, відповідно до правил Інкотермс-2020; строк поставки становить 7 (сім) робочих днів з моменту отримання передоплати.
Позивач зазначає, що з урахуванням дати здійснення передоплати 09 липня 2025 року, граничний строк поставки Товару сплив 18 липня 2025 року, а починаючи з 19 липня 2025 року Відповідач перебуває у простроченні виконання зобов'язання з поставки Товару.
Станом на дату подання позовної заяви Відповідач свої зобов'язання за Специфікацією № 1 не виконав: Товар Позивачу не поставлено, суму передоплати не повернуто, будь-яких повідомлень про зміну строків поставки чи неможливість виконання зобов'язань Відповідач Позивачу не надсилав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
21.08.2025 року позивачем надіслано відповідачу претензію щодо порушення умов Договору поставки №0407/25 від 04.07.2025 року, у якій позивач просить відповідача поставити товар у повному обсязі та належної якості згідно умов укладеного договору та негайно скласти та зареєструвати податкову накладну на суму отриманої передоплати, про що сторони визначили у п. 5.2 Договору. (докази надіслання знаходяться в матеріалах справи).
16.09.2025 року позивачем повторно надіслано відповідачу претензію вих.№16/09/25 від 16.09.2025 року щодо порушення умов укладеного між сторонами договору поставки, у якій позивачем зазначено відповідачу, що товар у визначений строк не поставлений, податкова накладна не зареєстрована, жодних офіційних пояснень від відповідача позивачем не отримано. Відтак, у надісланій претензії позивач просить відповідача: виконати умови Договору поставки №0407/25 від 04.07.2025 року та Специфікації №1 від 07.07.2025 року - поставити товар у повному обсязі та належної якості; негайно скласти та зареєструвати податкову накладну на суму отриманої передоплати та сплатити пеню, передбачену п. 7.1 Договору у розмірі 0,05 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 10.1 Договору поставки він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2026 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
З огляду на повну відсутність поставки Товару, безрезультатність досудових спроб врегулювання спору та тривале прострочення виконання зобов'язань, порушення, допущені Відповідачем, є істотними, відтак позивач просить розірвати Договір поставки та стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 500 000,00грн.
Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви, Відповідач свої зобов'язання не виконав: товар не поставлено, суму попередньої оплати не повернуто, штрафні санкції за порушення строків поставки не сплачено.
Відповідно до пункту 7.1 Договору поставки, у разі прострочення Постачальником строків поставки Товару, погоджених у відповідних Специфікаціях, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі 0,05 % вартості непоставленої у строк продукції за кожний день прострочення, включно з днем фактичної поставки. Оскільки станом на дату подання позову поставка Товару взагалі не здійснена, пеня підлягає нарахуванню за весь період прострочення.
Відтак, позивачем нараховано відповідачу 46 473,48грн. - пені, 7 602,74грн. - 3% річних, 8035,52грн. - інфляційні втрати.
Платіжним дорученням № 619 від 09.07.2025 Позивач перерахував Відповідачу передоплату у сумі 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 83 333,34 грн. Відповідач, отримавши зазначені кошти, у порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України не склав та не зареєстрував податкову накладну, унаслідок чого Позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та зменшити податкове зобов'язання. Відтак, позивач зазнав збитків у вигляді втраченого податкового кредиту на суму 83 333,34 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Норми права та мотиви суду.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
За змістом частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови (прострочення продавцем передачі товару) покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до пункту 2 Специфікації № 1, оплата за поставку Товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем передоплати в розмірі 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 83 333,34 грн., протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації. На виконання вищезазначених умов, позивач здійснив оплату 09 липня 2025 року на рахунок Відповідача передоплату у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 619 від 09.07.2025 року з призначенням платежу: суміш щебнево-піщана згідно договору №0407/25 від 04.07.2025 року рах. на оплату №75 від 04.07.2025 року в т.ч. ПДВ 20% - 83 333,33грн.
Проти зазначених обставин відповідач не заперечив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач взяте на себе зобов'язання щодо сплати попередньої оплати за товар виконав належним чином.
Отже, зважаючи на умови п. 3.3. договору та п. 3 Специфікації, з урахуванням дати здійснення передоплати 09 липня 2025 року, граничний строк поставки відповідачем Товару сплив 18 липня 2025 року.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, матеріали справи не містять належних доказів поставки відповідачем товару у строк, визначений договором. Також матеріали справи не містять, а сторонами не надано, доказів, які свідчили б про домовленість між сторонами щодо іншого строку поставки товару.
Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів, які були перераховані останнім на виконання умов договору та специфікації на рахунок відповідача, у розмірі 500 000,00 грн. сторонами не надано.
Отже, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача щодо поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати за товар є невиконаним, що є підставою для задоволення позовних вимог у стягненні з відповідача на користь позивача 500 000,00грн. суми попередньої оплати.
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За прострочення строків поставки позивач на підставі п. 7.1. договору нарахував відповідачу пеню від вартості непоставленого товару (502 416,00грн.) за період з 19.07.2025 року по 19.01.2026 рік у розмірі 46 473,48 гривень, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати (від суми 500 000,00грн.) 3% річних за період з 19.07.2025 року по 19.01.2026 рік у розмірі 7 602,74 гривень та інфляційні втрати за період серпня 2025 року по грудень (включно) 2025 рік у розмірі 8 035,52 гривень, які просить стягнути з відповідача,
Відповідно до пункту 7.1 Договору поставки, у разі прострочення Постачальником строків поставки Товару, погоджених у відповідних Специфікаціях, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі 0,05 % вартості непоставленої у строк продукції за кожний день прострочення, включно з днем фактичної поставки. Оскільки станом на дату подання позову поставка Товару взагалі не здійснена, пеня підлягає нарахуванню за весь період прострочення.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом проаналізовано укладений сторонами договір та розрахунок наданим позивачем, а саме у пункті 7.1 договору встановлено, що у разі прострочення Постачальником строків поставки Товару, погоджених у відповідних Специфікаціях, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі 0,05 % вартості непоставленої у строк продукції за кожний день прострочення, включно з днем фактичної поставки. Отже, сторони у договорі вказали не лише на методику обчислення пені (за кожний день прострочення), а й передбачили більш тривалий строк ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України (за весь період прострочення).
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання щодо поставки товару мало бути виконано.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова ВС у складі КГС від 26.05.2022 року у справі №902/186/21).
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт поставки відповідачем обумовленого договором товару на користь позивача, у строк, встановлений договором, а також повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий розрахований вірно, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 46 473,48грн. - пені; 7602,74грн. - 3% річних, 8035,52грн. - інфляційних втрат.
Щодо стягнення збитків у вигляді втраченого податкового кредиту, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроменерго Ресурси», (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Механіка-Гарант», (постачальник, відповідач), укладено Договір поставки №0407/25, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити його в асортименті та кількості, визначених у двосторонніх Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору. На виконання умов Договору поставки 07 липня 2025 року Сторонами укладено Специфікацію № 1 до Договору поставки № 0407/25 від 04.07.2025 року, відповідно до умов якої Відповідач зобов'язався поставити Позивачу товар - щебенево-піщану суміш фракції 0- 70 мм у загальній кількості 800 т, за ціною 523,50 грн за 1 т без ПДВ. Загальна вартість Товару за Специфікацією № 1 становить 502 416,00 грн., у тому числі ПДВ.
Відповідно до пункту 2 Специфікації № 1, оплата за поставку Товару здійснюється шляхом перерахування Покупцем передоплати в розмірі 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 83 333,34 грн., протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації.
Судом встановлено, що на виконання вищезазначених умов, позивач здійснив 09 липня 2025 року на рахунок Відповідача передоплату у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 619 від 09.07.2025 року з призначенням платежу: суміш щебнево-піщана згідно договору №0407/25 від 04.07.2025 року рах. на оплату №75 від 04.07.2025 року в т.ч. ПДВ 20% - 83 333,33грн.
В порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну за вищевказаною господарською операцією, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 83 333,33 грн. та завдавши таким чином покупцю збитки у зазначеному розмірі.
За умовами пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У матеріалах справи відсутні докази реєстрації відповідної податкової накладної за вчиненою між сторонами господарською операцією в Єдиному реєстрі податкових накладних, докази, які свідчать про вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на реєстрацію податкової накладної відсутні, відповідачем не подано.
Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі № 925/1196/18; п. 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022р. у справі 910/3338/22).
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо реєстрації податкової накладної у встановлений законом строк.
Крім того, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у cправі № 916/334/22).
Одночасно судом встановлено, що 16.09.2025 року позивачем надіслано відповідачу претензію вих.№16/09/25 від 16.09.2025 року, щодо порушення умов укладеного між сторонами договору поставки, у якій позивачем зазначено відповідачу, що товар у визначений строк не поставлений, податкова накладна не зареєстрована, жодних офіційних пояснень від відповідача позивачем не отримано. Відтак, у надісланій претензії позивач просить відповідача: виконати умови Договору поставки №0407/25 від 04.07.2025 року та Специфікації №1 від 07.07.2025 року - поставити товар у повному обсязі та належної якості; негайно скласти та зареєструвати податкову накладну на суму отриманої передоплати та сплатити пеню, передбачену п. 7.1 Договору у розмірі 0,05 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов'язку щодо поставки товару у строк, визначений у договорі та специфікації, не повернув попередню оплату за непоставлений товар, відтак не здійснив реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції на загальну суму 500 000,00 грн., що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ - 83 333,34 грн.
За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати відповідну податкову накладну становить прямий причинно-наслідковий зв'язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 83 333,33 грн. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Оскільки нарахована позивачем сума збитків у розмірі 83 333,33 грн. відповідає приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача цієї суми грошових коштів.
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору, суд дійшов наступних висновків.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів та господарських договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України.
Станом на дату подання цієї позовної заяви Договір поставки та Специфікація № 1 є чинними. Відповідно до пункту 10.1 Договору поставки він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2026 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Водночас, Відповідачем не виконано основний обов'язок за Договором, а саме поставки Товару у погоджений строк. Таке порушення позбавило Позивача можливості використовувати Товар у господарській діяльності, що було основною метою укладення Договору поставки та не може бути досягнуто без фактичного отримання Товару.
Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку належними доказами не спростований, що свідчить про істотність порушення з боку відповідача умов договору.
Положеннями частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки та специфікації в частині поставки обумовленого договором товару, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання Договору поставки №0407/25 від 04 липня 2025 року.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування у нього обов'язку з поставки товару у строк та повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 13 009,68грн., що підтверджується платіжною інструкцією №32 від 19 січня 2026 року, який обраховано за немайнову вимогу та майнову вимогу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 13 009,68грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Розірвати Договір поставки № 0407/25 від 04 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпроменерго Ресурси» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Механіка-Гарант».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Механіка-Гарант» ( 79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 77, корпус 38, офіс 508, код ЄДРПОУ 38665479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпроменерго Ресурси» (79040, м. Львів, вул. Північна, будинок 2, код ЄДРПОУ 43352102) 500 000,00грн суми попередньої оплати, 46 473,48грн. - пені; 7602,74грн. - 3% річних, 8035,52грн. - інфляційних втрат; 83 333,34грн. - збитки у вигляді втраченого податкового кредиту з податку на додану вартість та 13 009,68 грн. судового збору.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2026 року.
Суддя Коссак С.М.