Справа № 203/2847/26
1-кс/0203/2371/2026
26 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання старшого слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12026042110000422, -
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене у рамках кримінального провадження №12026042110000422, про арешт майна.
В наданій заяві слідча просила розглянути подане клопотання за її відсутності.
Перевіривши викладені в клопотанні доводи, а також дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.
Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно п.п.1,3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Частинами 1,2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042110000422, відомості за яким було внесено до ЄРДР 21.03.2026 року з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.296 КК України.
З долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження вбачається, що 21.03.2026 року до чергової частини ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що приблизно о 03-00 г. група невстановлених осіб, перебуваючи біля ресторану «Shpilka» по пр.Дмитра Яворницького,1 в м.Дніпрі, вчинили хуліганські дії, під час яких здійснили постріли в сторону ОСОБА_4 , чим спричинили останньому легкі тілесні ушкодження.
21.03.2026 року в ході огляду місця події за адресою: м.Дніпро, вул.Яружна, з лівої сторони узбіччя було виявлено покинутий автомобіль «HYUNDAI SONATA», VIN НОМЕР_1 , сірого кольору, без державного номерного знаку, в ході огляду якого було виявлено та вилучено змиви на марлеві тампони з зовнішньої та внутрішньої частини автомобіля, мікрочастки на дактилоплівки, сліди папелярних ліній на 3 липкі стрічки, 5 картонних стаканчиків з-під кави, особисті речі з салону автомобіля (чорну футболку, чорні шорти, полотенце, пару чорних кросівок, один чорний кросівок, спортивну сумку), салфетку, транспортний засіб.
Також в ході огляду 21.03.2026 року місця події - відкритої ділянки місцевості поблизу ресторану «Shpilka» по пр.Дмитра Яворницького,1 в м.Дніпрі, було виявлено та вилучено предмети, схожі на гільзи.
Постановою слідчого від 22.03.2026 року вилучені в ході огляду предмети та речі, а також транспортний засіб, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
В наданому клопотанні слідчий просив накласти арешт на вилучені речі та предмети, з метою їх збереження як речових доказів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчий суддя враховує, що надані до нього матеріали кримінального провадження в достаній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Також слідчий суддя враховує, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, вилучені в ході огляду речі та предмети відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України .
З урахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені в ході огляду речі та предмети.
В частині накладення арешту на вилучені змиви на марлевий тампон, мікрочастки на дактилоплівку та сліди папілярних ліній, слідчий суддя враховує, що останні були вилучені органом досудового розслідування під час проведення огляду в передбаченому ст.237 КПК України порядку, за своєю природою не є майном, а відокремленими зразками від носія, якими вони залишені та на яких зберігались, не мають власника та не є тимчасово вилученим майном в розумінні ст.167 КПК України.
Крім того, слдічий суддя враховує, що метою вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту речових доказів, є забезпечення їх збереження та запобігання спробам знищення, спотворнення або перерховування.
За умови, що вилучені змиви, мікрочастки та сліди папілярних ліній не мають власника, якому вони можуть бути повернуті, вилучені органом досудового розслідування у передбаченому КПК України порядку, визнано речовими доказами та зберігаються при матеріалах кримінального провадження, тобто перебувають в розпорядження органу досудового розслідування, відсутні підстави для додаткового вжиття заходів у вигляд їх арешту.
Керуючись ст.ст.131,132,167,168,170-172,175,237,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведених оглядів 21 березня 20206 року, а саме на:
-5 картонних стаканчиків з-під кави, вилучені з салону автомобіля;
-особисті речі з салону автомобіля (чорну футболку, чорні шорти, полотенце, пару чорних кросівок, один чорний кросівок, спортивну сумку);
-салфетку з РБК, вилучену під переднім пасажирським сидінням автомобіля;.
-автомобіль «HYUNDAI SONATA», VIN НОМЕР_1 , сірого кольору предмети, без державних номерних знаків;
-три предмети, схожі на гільзи,
із забороною відчуження, розпорядження та користування.
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1