Справа № 209/9294/25
Провадження № 2/209/948/26
Іменем України
20 березня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року було залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
10 березня 2026 року від представниці відповідачки ОСОБА_1 - Бундюк Є.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правничу допомогу адвоката Бундюк Є.В. у розмірі 7000 грн., які ОСОБА_4 понесла у зв'язку з розглядом справи.
На обґрунтування заяви зазначено, що 18 грудня 2025 року було відкрито провадження по цивільній справі № 209/9294/25. 28 січня 2026 року до суду був поданий відзивна позовну заяву разом із клопотаннямпро проведення почеркознавчої експертизи з приводу розписки. 02 березня 2026 року представником позивача - адвокатом Донцем В.В. була подана заява про залишення позову без розгляду. Надаючи відзив на позов відповідач змістовно обгрунтувала той факт, що обставини, які викладені в позовній заяві, не відповідали дійсним обставинам справи. Відповідач не підтримувала з позивачем жодних стосунків, не зустрічалася з ОСОБА_2 з приводу позики грошей. Більш того, позивач не надав до суду жодних доказів, що підтверджують попередні домовленості стосовно одержання відповідачем грошових коштів у борг, відсутнє листування, телефонні дзвінки, електронні повідомлення між ними, тощо, також позивач не вказав осіб, які можуть підтвердити факт одержання відповідачем грошей від ОСОБА_2 або інших обставин викладених в позовній заяві, що свідчить про відсутність між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будь-яких домовленостей, та взагалі спростовує твердження позивача щодо близького спілкування з останнім. Необізнаність позивача щодо елементарних базових обставин життя відповідача, як факт зміни прізвища, факт проживання та реєстрації відповідача за іншою адресою, ніж та, що вказана в позові, повністю спростовує обставини, викладенні в позовній заяві, Спираючись, як на докази, які наявні в матеріалах, так і на дії зі сторони позивача, можна стверджувати, що ним був поданий завідомо безпідставний позов, оскільки предмет спору в даній справі апріорі відсутній, а звернення позивача до суду несе очевидно штучний характер. Позивач разом з його представником - адвокатом Донцем В.В., вчиняючи свідомо недобросовісні дії, які полягають у подані штучного позову до відповідача, що свідчить про зловживання процесуальними правами з їх боку, створили скрутне матеріальне становище для відповідача, у зв'язку з понесеними нею судовими витратами на правничу допомогу адвоката Бундюк Є.В. з метою захисту своїх прав та інтересів, які відповідно до остаточного розрахунку витрат, на сьогоднішній день складають 7000 грн. (в розрахунок було взяте складання відзиву на позов, складання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, складання клопотання про стягнення понесених відповідачем судових витрат, первинна консультація перспектив по справі та способу подання заяви про вчинення кримінального правопорушення із зазначенням обставин та доказів, які необхідно по відповідачу при самостійному зверненні).
20 березня 2026 року представник позивача Донець В.В. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій зазначив, що відповідачем не надано доказів реального понесення витрат на правову допомогу. До заяви було додано документ, створений самою адвокатинею Бундюк Є.В. який має назву "квитанція № 10 за договором про надання правничих послуг № 10 від 19 січня 2026 року", яка нібито підтверджує сплату ОСОБА_4 на користь адвоката Бундюк Є.В. суми коштів: 7000 грн. з датою оплати: 05 березня 2026 року. Вважає даний доказ оплати неналежним, оскільки він створений самим адвокатом Бундюк С.В. і не є первинним бухгалтерським документом, який би підтверджував дійсний розрахунок клієнта з адвокатом.Таким документом, у розумінні закону, мав би бути фіскальний чек або платіжне доручення про оплату послуг на розрахунковий рахунок адвоката, який є платником податків і зобов'язаний мати такий рахунок для приймання платежів. Оскільки квитанція № 10, яка створена самим адвокатом Бундюк Є.В., не є первинним бухгалтерським документом, то вони вважають даний доказ оплати неналежним, а отже відповідачем не доведено факт понесення таких витрат, що виключає їх стягнення із позивача.Крім того, відповідачка, в особі представника, посилається на зловживання позивачем своїм правом на звернення до суду, однак фактично даним твердженням вона обмежує законне право людини та громадянина на звернення до суду. Також стороною відповідача повністю проігноровано обставину справи про залишення позову без розгляду, таким чином вбачається відсутність будь якого порушення прав відповідачки.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Вивчивши матеріали заяви та цивільної справи, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ППК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необгрунтований позов:чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисніта який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Виходячи з вищевикладеного та того, що стороною відповідача до суду не надано належних і достатніх доказів пред'явлення позивачем неогрунтованого позову, а також вчинення позивачем свідомих недобросовісних дій, які б свідчили про зловживання останнім процесуальними правами, а саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача, тож суд вважає, що заява ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 260, 270, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя К.Л.Шендрик