вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа№ 911/2601/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача: Руккас Д.М.;
від відповідача: Савчак Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ груп"
на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2025 (Повне рішення складено 27.11.2025)
у справі №911/2601/25 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ груп"
про стягнення 939 674, 66 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ груп" про стягнення 939674,66 грн заборгованості за договором від 16.12.2024 № 16/12/24 про оренду опалубки.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2025 у справі №911/2601/25 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з указаним рішенням, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ груп" надійшла апеляційна скарга, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2025 у справі № 911/2601/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. За твердженням апелянта платежі за орендоване майно були сплачені, а опалубка - повернута.
29.12.2025 через систему «Електронний суд» ТОВ "Прогрес Д.Ф." було подано відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ груп" на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2025 у справі № 911/2601/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкладено розгляд справи до 04.03.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що 16.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж- ССХ груп" (орендар) було укладено Договір про оренду опалубки №16/12/24 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов'язується передати орендареві у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток до цього Договору), що є невід?ємною частиною цього договору (п.1.1 Договору).
У даному договорі сторони визначили наступні умови:
- комплект опалубки має бути переданий орендареві протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів після оплати орендарем орендної плати за перший календарний місяць оренди (за ту кількість календарних днів поточного місяця), включаючи розмір застави, якщо така передбачена Договором чи у відповідному акті та засвідчується підписанням відповідного акту приймання-передачі (п. 1.2);
- підписання належним представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні (п.1.3);
- транспортування опалубки до місця використання, а також її повернення здійснюється силами та за рахунок орендаря (п. 1.5);
Згідно п.п. а) п. 2.1 Договору, орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендарю обладнання (опалубку) в придатному для користування стані та повній комплектації, якщо виконані умови п. 1.2 даного Договору.
В порядку та на виконання умов зазначеного Договору, 16.12.2024 між сторонами було укладено Акт приймання-передачі № 1, відповідно до якого орендодавець - ТОВ "Прогрес П.Ф." в особі генерального директора Дикого Володимира Ярославовича передав, а орендар - ТОВ "Спецмонтаж-ССХ груп" в особі директора Стаднік Миколи Валерійовича прийняв комплект опалубки у нижче наведеній комплектації (22 одиниці назви елементів), оціночною вартістю 6748441,55 грн.
Пунктом 1 Акту № 1 вартість оренди опалубки за один день становить 6137,74 грн. Опалубка передається орендареві за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 (п.3). Розмір застави становить 0 грн (п.4). Опалубка буде використовуватись орендарем в м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 (п. 5).
З моменту підписання цього Акту опалубка вважається прийнятою орендарем (п.7).
Акт підписаний першими особами підприємств та скріплений печатками юридичних осіб.
Таким чином, опалубка була передана відповідачеві 16.12.2024, про що жодна із сторін не заперечує.
Відповідно до п.п. д) п. 2.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно, у встановлені цим Договором строки, сплачувати визначену цим Договором плату (орендну плату) за користування опалубкою у повному обсязі та вносити заставу відповідно до Договору; повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 16 грудня 2025 року за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 в справному стані та повній комплектації. В момент приймання складається акт приймання-передачі (повернення).
Розділом 3 Договору сторони узгодили, що за користування опалубкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату (п.3.1). Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі до дня повернення орендарем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно.
Загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди вказана в актах приймання-передачі (п.3.3 Договору).
Пунктом 3.4 визначено порядок розрахунків. Сторони погодили, що період розрахунків оренди становить календарний місяць. У випадку оренди (довгострокової) більш як 30 календарних днів, орендар зобов'язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця - у першому місяці користування від дня підписання акту приймання-передачі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
За другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 5 (п?яти) робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць, чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячного терміну), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Невнесення орендної плати згідно встановленого періоду розрахунку оренди, орендодавець має право дострокового повернення цього комплекту опалубки в порядку передбаченим Договором, з оплатою за весь період оренди орендарем.
Орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня нарахування її на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою (п.п. д) п.3.4 Договору).
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача починаючи з 16.12.2024 та на момент подачі позову (серпень 2025) у відповідача перебувала в оренді опалубка, за яку орендар в повному обсязі не здійснював обов'язкові платежі. З 16.12.2024 по 31.08.2024 (з урахування суми оренди в день - 6137,74 грн та помноженої на кількість календарних днів в місяці) відповідачеві нараховано 1 589 674,66 грн орендних платежів за використання орендованим майном.
ТОВ "Спецмонтаж-ССХ груп" було здійснено оплату у розмірі 650 000, 00 грн, а саме:
- 30.12.2024 - 200000,00 грн;
- 18.02.2025 - 200000,00 грн;
- 25.04.2025 - 150000,00 грн;
- 09.06.2025 - 100000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 939674,66 грн.
При цьому апелянт стверджує, що опалубка поверталась частинами в період з 17.03.2025 по 21.03.2025, про що свідчать товарно-транспортні накладні форми № 1-ТН, зокрема, № 17/03/25 від 17.03.2025, № 19/03/25 від 19.03.2025 та №21/03/25 від 21.03.2025. також до суду першої інстанції відповідачем було подано акти приймання-передачі, складені до кожної товарно-транспортної накладної, які, згідно письмового відзиву, підписані уповноваженими представниками обох сторін та фіксують належне повернення майна, що повністю спростовує будь-які припущення про неповернення чи несвоєчасне повернення предмету Договору. Зважаючи, що директор позивача та саме товариство має юридичну адресу в м. Львів, підписати акти зі сторони ТОВ "Прогрес Д.Ф." фізично не було можливості. Однак, самі акти на юридичну адресу позивача для підписання не направлялись.
Також за твердженням апелянта орендна плата за використання опалубки була здійснена наступним чином: 30.12.2025 - 200000,00 грн, 18.02.2025 -200000,00 грн, 25.04.2025 - 200000,00 грн, 30.12.2025 -200000,00 грн, 09.06.2025 -200000,00 грн.
Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою Договір оренди опалубки № 16/12/24 від 16.12.2024 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).
В п.2.2 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 16 грудня 2025 року.
Відповідач стверджує, що орендоване майно було повернуто позивачеві в три етапи, 17.03.2025, 19.03.2025, 21.03.2025, про що свідчать товарно-транспортні накладні та акти, відтак, після 21.03.2025 орендні платежі не мали бути нараховані.
Розділом 6 Договору, сторони врегулювали питання про порядок повернення обладнання орендарем.
Так, згідно п. 6.1 Договору, орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, договорі, іншому двосторонньому документів сторін, підписаному до цього Договору, або на вимогу орендодавця про повернення обладнання у визначений строк.
Відповідно до п.п. ж) п. 2.2 Договору орендар зобов'язаний повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 16 грудня 2025 року за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 в справному стані та повній комплектації. В момент приймання складається акт приймання-передачі (повернення).
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що повернення орендарем обладнання орендодавцю здійснюється за участю кваліфікованих та уповноважених представників обох сторін. Уповноважені представники сторін здійснюють огляд технічного стану обладнання. Результати огляду технічного стани (огляду) обладнання відображаються в акті огляду технічного стану (огляду) обладнання.
При поверненні обладнання явка кваліфікованого представника орендаря обов?язкова. Орендар заздалегідь повідомляє орендодавця про час та дату повернення обладнання, а також про особу уповноваженого кваліфікованого представника, який буде присутній під час передачі обладнання, але не пізніше ніж за 1 (один) календарний день до дати повернення обладнання. Орендодавець у свою чергу погоджує із орендарем час та дату передачі обладнання, засобом електронного зв'язку чи іншим способом, визначеним сторонами, надсилає повідомлення про готовність прийняти обладнання за участі кваліфікованого представника орендодавця.
За наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передачі (повернення) обладнання (п.6.5).
Пунктом 6.11 Договору, підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що орендована опалубка була повернута позивачу на підставі товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН, що затверджені як Додаток № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України (далі - Правила): № 17/03/25 від 17.03.2025; № 19/03/25 від 19.03.2025; № 21/03/25 від 21.03.2025.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, товарно-транспортна накладна (ТТН) - є єдиним для всіх учасників транспортного процесу документом, призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, тощо.
Тобто, метою складення ТТН є засвідчення факту перевезення певних товарно-матеріальних цінностей з однієї точки в іншу, сформовану між учасниками транспортного процесу.
Як вбачається з поданих накладних - автомобільний перевізник ТОВ "Спецмонтаж-ССХ груп" в особі водія/експедитора ОСОБА_1 здійснив вантажне перевезення вантажу автомобілем Renault Premium держ.номер НОМЕР_1 (причіп/напівпричіп державний номер НОМЕР_1 ) з пункту навантаження - м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 в пункт розвантаження - м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20.
При цьому, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем згідно накладних є підприємство відповідача - ТОВ "Спецмонтаж-ССХ груп". Навантаження здійснювала відповідальна особа вантажовідправника - Шмардовський Р.О. (начальник дільниці), про що міститься підпис в накладних, а розвантаження мав здійснювати вантажоодержувач, однак в графі "прийняв" (відповідальна особа) підпис відсутній.
Як вказано вище, вантажовідправником та вантажоодержувачем є одна юридична особа, що лише засвідчує внутрішньогосподарські операції в межах діяльності одного підприємства з переміщення товарно-матеріальних цінностей з однієї точки в іншу та не має відношення до перевезення вантажу чи повернення опалубки орендодавцю - ТОВ "Прогрес Д.Ф.".
В такому випадку, в графі "вантажоодержувач" мало б бути зазначено підприємство позивача та відповідальна особа товариства "Прогрес Д.Ф." на отримання товарно-матеріальних цінностей.
До того ж, у всіх ТТН місцем навантаження зазначено м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, а місцем розвантаження - м. Нетішин вул. Енергетиків, 20, що не відповідає умовам п. 2.2 Договору.
За таких обставин, подані відповідачем товарно-транспортні накладні № 17/03/25 від 17.03.2025, № 19/03/25 від 19.03.2025, № 21/03/25 від 21.03.2025 не можуть вважатись належними доказами повернення об'єктів оренди за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, як було обумовлено сторонами в п.п. ж) п. 2.2 Договору.
При цьому колегія суддів відзначає, що акт приймання-передачі - це юридичний документ, який фіксує факт передачі матеріальних цінностей від однієї сторони до іншої, підтверджуючи перехід права власності або володіння. Підписи обох сторін є необхідним та обов'язковим елементом для підтвердження згоди та прийняття (в даному випадку повернення опалубки в технічно справному стані).
Враховуючи, що Акти від 17.03.2025, 19.03.2025, 21.03.2025 складені відповідачем в односторонньому порядку та позивачем не підписані, вказані акти не можуть бути прийняті судом в якості доказів повернення орендованої опалубки.
При цьому суд бере до уваги також те, що вказані Акти та/або вимога про повернення орендованої опалубки на юридичну адресу позивача не направлялась, відтак ТОВ "Прогрес Д.Ф." не був навіть обізнаний, що орендар має намір достроково повернути опалубку.
Всі інші твердження апелянта про те, що товарно-матеріальні цінності водіями ТОВ "Спецмонтаж-ССХ груп" відвантажувались за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 та залишались на загородженій ділянці, не знайшли документального підтвердження, оскільки процедура передачі майна від орендаря до орендодавця зі сторони відповідача не дотримана, опалубка на момент подачі позову та розгляду спору в суді не повернута, доказів іншого апелянтом не надано.
Отже, оскільки передана орендарю опалубка згідно Акту від 16.12.2024 орендодавцю не була повернута, що дає підстави вважати, що строк її користування, встановлений Договором, не закінчився, а нарахована позивачем оплата 939674,66 грн станом на серпень 2025 є правомірною.
Стаття 762 Цивільного кодексу України передбачає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1); плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму (ч.2); плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5).
Згідно з частиною першою статті 286 ГК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із частинами першою і другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Як сторони погодили в п. 3.4 Договору грошові кошти мають перераховуватись на розрахунковий рахунок орендодавця.
Зазначаючи у відзиві про сплату орендних платежів (5 платежів по 200000,00 грн кожен) в період з 18.02.2025 по 31.12.2025 (дата, щодо якої термін оплати платежу ще не настав), відповідачем, на підтвердження вказаних доводів, не надано документальних обґрунтувань, з яких би вбачалось, що зазначені кошти дійсно перераховувались на рахунок позивача, зокрема: виписок з банківських рахунків ТОВ "Спецмонтаж-ССХ груп", квитанцій чи інструкцій про оплату та будь-яких інших платіжних документів.
За таких обставин, беручи до уваги норми процесуального законодавства та предмет доказування, викладені в уточненому відзиві обґрунтування відповідача щодо відсутності заборгованості та здійснення ним проплат на загальну суму 1000000,00 грн не підтверджені належними доказами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 939674,66 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2025 у справі №911/2601/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ груп" на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2025 у справі №911/2601/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2025 у справі №911/2601/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-ССХ груп".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31.03.2026
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран