ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1546/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ТОВ «Південна телекомунікаційна компанія» - Корнєєва К.М.
Голова ОСББ «ВІЛЬЯМСА 58-А» - Сопруненко О.В.
ОСББ «ВІЛЬЯМСА 58-А» - адвокат Глиняна Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А»
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025
по справі №916/1546/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНА КОМПАНІЯ»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А»
про визнання укладеним договору
суддя суду першої інстанції - Д'яченко Т.Г.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 21.10.2025 року
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» про визнання укладеним договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» є постачальником електронних комунікаційних послуг та мереж, зареєстроване в Реєстрі постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за № 291 та надає на території м. Одеса послуги.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає про те, що 07 лютого 2025 року з метою розвитку електронних комунікаційних мереж у відповідності із абзацом другим частини другої статті 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» листом вих. № 040 від 05.02.2025 звернулося до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 58-А» з пропозицією укладення договору з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва (багатоквартирного будинку №58-А по вулиці Євгена Чикаленка (попередня назва вулиці - Академіка Вільямса) у м. Одесі) для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг і отримання таких послуг мешканцями будинку. Однак, відповідачем вищевказаний лист отримано не було, а поштове відправлення №0505249980263 повернуто відправнику у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» - задоволено повністю.
Визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 58-А» Договір з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва з додатками в наступній редакції: «ДОГОВІР №Д-02/25-02 з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва» в редакції, яка викладена в резолютивній частині рішення суду.
Обгрунтування судового рішення.
Суд зазначив, що обов'язковість укладення договору з доступу прямо передбачена ст. 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж». Обов'язок укладення договору, з урахуванням дії в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 та положень п. 4-2 розділу VI Закону, виникає після письмового звернення замовника, підписаного уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники проекту договору з доступу.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 58-А» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року по справі № 916/1546/25, виклавши його резолютивну частину, а саме: пункт 3.1. розділу 3 Договору № № Д-02/25-02 під назвою «РОЗМІР ПЛАТИ ЗА ДОСТУП ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ» у редакції: 3.1. Періодична плата за доступ до інфраструктури об'єкта будівництва становить 400,00 (чотириста гривень 00 копійок) на місяць без ПДВ.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що ОСББ, метою створення якого є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, умовами договору, редакцію якого затверджено та викладено у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення - не визначено умови щодо отримання періодичної плати за надання відповідного доступу Позивачу. Зокрема, пунктом 3.1. договору №Д-02/25-02 передбачено, що розрахунок розміру щомісячної плати за цим договором не здійснювався у зв'язку із відсутністю додаткових витрат Власника.
В той же час, пунктом 7.3.3. договору передбачено право апелянта вимагати своєчасну плату за доступ до інфраструктури об'єкта будівництва. Пунктом 2.1. договору передбачено, що власник для реалізації мешканцями житлового будинку права на отримання телекомунікаційних послуг Замовника надає доступ до інфраструктури будинку № 58-А по вулиці Євгена Чикаленка (попередня назва вулиці - Академіка Вільямса) у м. Одеса з метою підключення абонентів Власника до електронних комунікаційних мереж Замовника для надання послуг доступу до мережі Інтернет та супутніх послуг своїм абонентам, а Замовник оплачує Власнику пов'язані з цим витрати, в порядку та на умовах зазначених у розділі 4 Договору.
Проте, розділ 4 договору не містить умов, що регулюють порядок оплати витрат Власника, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.
У зв'язку з чим скаржник, як суб'єкт, що діє в інтересах співвласників будинку, з урахуванням забезпечення надання позивачу відповідного доступу до мереж в межах договору №Д-02/25-02 вважає, що оскаржуване судове рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 року у справі № 916/1546/25 підлягає зміні, виклавши резолютивну частину оскаржуваного рішення у редакції, що відповідає приписам Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.01.2026 5 розвитку електронних комунікаційних мереж».
Позиція інших учасників провадження у справі.
04.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
12.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1546/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1546/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
26.11.2025 матеріали справи №916/1546/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25 - залишено без руху.
Встановлено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542, 00 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.
19.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25.
Зупинено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25 до закінчення апеляційного перегляду судового рішення.
Призначено розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 по справі №916/1546/25 на 24.03.2026 о 15:00 год.
24.03.2026 до суду надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» в якій скаржник виклав розрахунок періодичної плати за доступ та надав додаткові документи, а саме Договір про охорону об'єкта та здійснення пропускного режиму № 29/Ф/24 від 01.11.2024.
Щодо вищевказаних додатково поданих доказів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі №909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи №916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи №909/965/16, від 26.02.2019 зі справи №913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Разом з тим, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
З матеріалів справи вбачається, що вказані документи не надавались під час розгляду справи судом першої інстанції, отже, подані скаржником докази, які останній просить долучити до суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не досліджувались.
Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16, за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
За наведеного, колегія суддів не бере до уваги подані в суді апеляційної інстанції нові додаткові докази.
Представники ОСББ «ВІЛЬЯМСА 58-А» в судовому засіданні 24.03.2026 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в апеляційній скарзі та просив змінити рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025.
Представник ТОВ «Південна телекомунікаційна компанія» в судовому засіданні 24.03.2026 надав пояснення, в яких заперечував проти апеляційної скарги та просив суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» є постачальником електронних комунікаційних послуг та мереж, зареєстроване в Реєстрі постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за № 291 та надає на території м. Одеса послуги.
07 лютого 2025 року з метою розвитку електронних комунікаційних мереж у відповідності із абзацом другим частини другої статті 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія» листом вих. № 040 від 05.02.2025 р. звернулося до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 58-А» з пропозицією укладення договору з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва (багатоквартирного будинку №58-А по вулиці Євгена Чикаленка (попередня назва вулиці - Академіка Вільямса) у м. Одесі) для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг і отримання таких послуг мешканцями будинку.
За поясненнями позивача, до листа Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна телекомунікаційна компанія'додало два примірники проекту Договору № Д- 02/25-02 з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва.
Як вказує позивач, відповідачем вищевказаний лист отримано не було, а поштове відправлення №0505249980263 повернуто відправнику у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення.
Як вказує позивач, станом на дату подання позовної заяви проект Договору відповідачем не підписано.
За посиланням позивача, відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 16, ч. 5 ст. 16 «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж», відмова в укладенні договору з доступу з інших підстав, ніж визначені у цій статті, забороняється.
Враховуючи вищевикладене та ухилення відповідача від укладення Договору, позивач з метою захисту своїх порушених прав вимушене звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору укладеним.
Щодо обов'язковості укладання договору з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва та ухилення відповідача від укладання даного Договору позивачем було зазначено суду, що обов'язковість укладення договору з доступу прямо передбачена ст. 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва» та обов'язок укладення договору, з урахуванням дії в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 та положень п. розділу VI Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж», виникає після письмового звернення замовника, підписаного уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники проекту договору з доступу, що і було здійснено позивачем.
При цьому, як вважає позивач, ухилення відповідача від укладення договору є безпідставним та таким, що порушує права позивача.
Відповідачем було зазначено суду, що діючим законодавство передбачено, що позивач не має право здійснювати доступ без погодження із власником та даний факт свідчить про те, що позивач, в порушення вимог Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» не отримавши згоди від відповідача щодо доступу до об'єкту будівництва та не уклавши з відповідачем відповідного договору з доступу встановив у багатоквартирному будинку №58-А по вул. Ак. Вільямса в м. Одесі своє обладнання.
Відповідачем було зазначено суду, що він на протязі всього періоду намагався укласти з позивачем договір з доступу, проте позивач проігнорував дані звернення.
Також, відповідачем було зазначено суду, що у преамбулі договору не вірно зазначена посада керівника відповідача, відповідачем було зазначено, що він вважає за необхідним викласти пункт 2.3 у іншій редакції., видалити пункт 2.5. та пункт 2.6.
Розділ 3,4, 6, 7, 8, 9 Договору відповідач бажав викласти у свій редакції, розділ 5 Договору доповнити та Додаток №1 до Договору № Д-02/25-02 з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва.
Відповідач вважає, що саме дані зміни відповідають вимогам Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж», Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта будівництва, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.09.2018 №247 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 28.09.2018 за № 1119/32571 та захищають права усіх співвласників багатоквартирного будинку, якім на праві спільної сумісної власності належать об'єкт будівництва.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що відповідач ніяким чином не повідомляв позивача про неправомірне розміщення останнім технічних засобів телекомунікацій. Жодного обґрунтування розрахунку та доказів додаткових витрат відповідача на утримання елементів інфраструктури будинку, пов'язаних з наданим доступом, наданих не було, у зв'язку з чим позивач відмовився укладати такий договір.
За посиланням позивача, надання телекомунікаційних послуг до моменту укладення договору з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва не є підставою для відмови замовнику в укладанні такого договору з доступу.
Також позивачем було зазначено суду, що Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» не передбачено таких підстав для відмови в укладенні договору з доступу, як ненадання згоди загальними зборами об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку на укладення такого правочину, а тому відмова відповідача в укладенні договору з доступу у зв'язку з відсутністю згоди загальних зборів Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 58-А» є незаконною.
Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що твердження позивача, що згідно вимог Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» не передбачене право об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку подавати свої зауваження та розбіжності щодо умов договору протирічить вимогам ГК України та ЦК України.
Надаючи додаткові пояснення, позивачем було зазначено суду, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного понесення зазначених додаткових витрат, а також не надано жодного розрахунку таких витрат.
Позивач вважає, що запропонована відповідачем редакція Додатку №1 до Договору №Д-02/25-02 є неприйнятною та не може бути погоджена сторонами та редакція Договору, запропонована відповідачем, не відповідає принципам рівності сторін та балансу їх інтересів, а тому не може бути прийнята, оскільки не забезпечує справедливий договірний баланс, містить ознаки зловживання правом та суперечить вимогам Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж».
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Предметом апеляційного розгляду з урахуванням вимог та доводів апеляційної скарги полягає у вирішенні питання щодо врегулювання між сторонами спору стосовно розміру плати за доступ та порядок розрахунків за Договором № Д-02/25-02, який укладено в рамках даної справи.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише у разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому, у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме: прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору.
Саме такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №910/15590/17.
Суд врахував, що з 28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс України, але на час звернення позивача з позовом він був чинний.
07 лютого 2025 року з метою розвитку електронних комунікаційних мереж у відповідності із абзацом другим частини другої статті 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» позивач листом вих. № 040 від 05.02.2025 р. звернувся до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 58-А» з пропозицією укладення договору з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва (багатоквартирного будинку №58-А по вулиці Євгена Чикаленка (попередня назва вулиці - Академіка Вільямса) у м. Одесі) для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг і отримання таких послуг мешканцями будинку та додав два примірники проекту Договору №Д-02/25-02 з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови.
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі №61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі №905/514/19, від 24.10.2019 у справі №46/406, від 08.10.2019 у справі №908/203/19.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про електронні комунікації», постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг мають право, в тому числі на установлення технічних засобів електронних комунікацій у приміщеннях, що належать їм на належних правових підставах, з дозволу власника приміщення та розміщення на елементах інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту та електроенергетики технічних засобів електронних комунікацій на договірних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про електронні комунікації», доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі, що не перебувають у власності постачальників електронних комунікаційних послуг та/або мереж для розгортання загальнодоступних електронних комунікаційних мереж, здійснюється відповідно до Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж».
Закон України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» № 1834-VIII (назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом №1971-IX від 16.12.2021; далі - Закон) визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів електронних комунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.
Дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об'єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об'єкта доступу (частина перша статті 3 Закону № 1834-VIII).
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні, зокрема:
- власник (володілець) інфраструктури об'єкта доступу (далі - власник інфраструктури об'єкта доступу) - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об'єкта доступу або окремі її елементи;
- договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об'єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом;
- доступ до інфраструктури об'єкта доступу - право замовника на користування елементами інфраструктури об'єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу;
- елементи інфраструктури об'єкта доступу - складові частини інфраструктури відповідного об'єкта доступу, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об'єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах;
- замовник доступу до інфраструктури об'єкта доступу (далі - замовник) - суб'єкт господарювання (оператор електронних комунікацій, постачальник електронних комунікаційних послуг або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об'єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об'єкта доступу або який уклав договір з доступу.
Статтею 16 Закону визначено особливості укладення, зміни та розірвання договору з доступу, а саме вказано, що доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (частина перша статті 16 Закону 1834-VIII).
Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об'єкта доступу проєктної документації з доступу (частина друга статті 16 Закону 1834-VIII).
Укладення договору з доступу здійснюється сторонами у строк, що не може перевищувати один місяць з дня надходження власникові інфраструктури об'єкта доступу документів, передбачених частиною другою цієї статті. Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов'язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку (частина третя статті 16 Закону 1834-VIII) .
Договір з доступу має містити такі істотні умови: 1) повне найменування сторін договору з доступу; 2) детально визначені елементи інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 3) конкретно визначені технічні засоби електронних комунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 4) розмір плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу; 5) порядок доступу до технічних засобів електронних комунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 6) умови захисту технічних засобів електронних комунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об'єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу, від їх умисного пошкодження (демонтажу або руйнування); 7) порядок здійснення власником інфраструктури об'єкта доступу контролю за користуванням замовником визначеними елементами інфраструктури об'єкта доступу відповідно до договору з доступу; 8) строк дії договору з доступу (з можливістю його продовження у порядку, визначеному сторонами); 9) відповідальність сторін; 10) умови розірвання договору з доступу; 11) особливості порядку внесення змін до договору з доступу; 12) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина шоста статті 16 Закону 1834-VIII).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1834-VIII чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об'єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.
Особливості визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначаються статтею 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».
Частиною 1 статті 17 цього Закону передбачено, що плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу може складатися з одноразової та/або періодичної плати.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об'єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об'єкта доступу, пов'язаних з наданим доступом.
Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону (частина 4).
Розділом ІІІ Методики врегульовано порядок формування періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики.
Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Методики формування періодичної плати замовника за доступ до інфраструктури об'єкта електроенергетики включає визначення вартості доступу замовника до однієї одиниці (одного елемента) цієї інфраструктури, до якої (якого) застосовується коефіцієнт ускладнення робіт з експлуатації однієї одиниці (одного елемента) електроенергетичної інфраструктури у зв'язку із забезпеченням доступу до неї.
Відповідно до пункту 2-4 розділу ІІІ Методики визначення вартості доступу до однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури здійснюється для ПЛ або ПЛІ кожного класу напруги.
Визначена вартість доступу до однієї одиниці (опори) застосовується при визначенні плати за доступ до конструктивних елементів ТП, РП у разі їх використання для зовнішнього розміщення технічних засобів телекомунікацій.
Вартість експлуатації однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури електроенергетики визначається на підставі нормованих обсягів робіт та витрат на ці роботи.
Вартість експлуатації однієї опори ПЛ, ПЛІ визначається на підставі нормованих обсягів робіт на 1 км лінії та витрат на ці роботи як частка загальних витрат на 1 км відносно нормованої (розрахункової) кількості опор.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Методики, у разі якщо власник (володілець) інфраструктури об'єкта електроенергетики відповідно до вимог чинного законодавства України не веде окремого обліку витрат на елементи інфраструктури електроенергетики, періодична плата визначається відповідно до розміру, встановленого частиною сьомою статті 17 Закону.
Пунктами 6-7 розділу ІІІ Методики передбачено, що періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об'єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, пов'язаних з наданим доступом.
Зазначене кореспондується із Розділом ІІ Методики «Визначення плати за доступ до інфраструктури об'єкта», а саме пунктом 5: До складу додаткових витрат власника на утримання інфраструктури об'єкта, пов'язаних з наданим доступом, включаються прямі витрати за умов документального підтвердження, зокрема:
- прямі матеріальні витрати, пов'язані з придбанням та використанням матеріалів, запасних частин, комплектувальних виробів та інших матеріалів під час виконання робіт, пов'язаних з наданим доступом до інфраструктури об'єкта;
- прямі витрати на оплату праці персоналу, безпосередньо задіяного у наданні доступу замовників до інфраструктури об'єктів, зокрема заробітна плата та інші виплати відповідно до законодавства;
- інші прямі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до надання доступу замовників до інфраструктури об'єктів, а саме відрахування на соціальні заходи.
З вказаних положень випливає, що періодична плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу встановлюється виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об'єкта доступу на утримання елементів, пов'язаних з наданим доступом.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 у справі № 915/1162/20.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності додаткових витрат відповідача для надання доступу позивачу на об'єкт, існування яких відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» є обов'язковим для визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта.
З огляду на те, що відповідачем не було здійснено та подано до суду розрахунку додаткових витрат власника на утримання інфраструктури об'єкта та не надано документального підтвердження їх понесення, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про визнання Договору №Д-02/25-02 укладеним та визначення вартість доступу за договором (розмір щомісячної плати) становить 00 (нуль) гривень 00 коп. за місяць користування (пункт 3.1 Договору) у зв'язку із відсутністю додаткових витрат власника.
Доводи скаржника щодо неправильного застосування положень статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», якою урегульовано особливості визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу та Методики, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не надав ні розрахунку періодичної плати за доступ, як вимагає Методика, ні будь-якого документального підтвердження наявності додаткових витрат на утримання інфраструктури об'єкта, пов'язаних з наданим доступом, підстави для встановлення періодичної плати за доступ у розрахунковому розмірі здійсненого скаржником відсутні.
Колегія суддів також зазначає, що Закон фактично встановлює компенсаторний характер плати за доступ регламентуючи визначення її розміру у межах понесених прямих витрат та обмежуючи її граничний розмір відсотком від розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином, наявність певної кількості квартир в будинку саме по собі не є підставою для визначення розміру плати за доступ.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
Висновки апеляційного господарського суду:
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 у справі №916/1546/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 58-А».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.03.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.