Єдиний унікальний номер справи: 766/5560/25
Номер провадження: 33/819/29/26
Головуючий у першій інстанції Корольчук Н.В.
Суддя-доповідач Коровайко О.І.
30 березня 2026 року м. Херсон
Суддя Херсонського апеляційного суду Коровайко О.І.,
при секретарі судового засідання Іванцовій Ю.С.,
за участю захисника Ювченка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Ювченка Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою, АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Зміст оскаржуваної постанови та встановлених судом першої інстанції обставин.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 05.04.2025 о 20:30 год. в Херсонській обл., Білозерського р-ну, с. Клапая, вул. Центральна, 41 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 7510 та медичного огляду в КНП «ХОЗЗНПД» ХОР у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився під час безперервної відеофіксації, чим порушив пункт 2.5 ПДР України.
Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Ювченко А.В. просить скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що оскаржувана постанова була винесена 17 грудня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 , її копію останній не отримав, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень вона була опублікована 22 грудня 2025 року. При цьому договір із захисником було укладено 28 грудня 2025 року та захисник 29 грудня 2025 року звернувся до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, що залишене без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що суд першої інстанції невірно оцінив обставини справи, не надав належної оцінки доказам, у зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку та встановив вину ОСОБА_1 за відсутності доказів.
Так, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що складенню протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 не передувала зупинка транспортного засобу під керуванням останнього. Крім того зі змісту відеозапису неможливо встановити порушення будь-яких правил дорожнього руху зі сторони ОСОБА_1 як і факт керування ним транспортним засобом з ознаками сп'яніння. Захисник вказує, що матеріали справи не містять жодної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яке б можна було пов'язувати із підставою зупинки транспортного засобу, який працівниками поліції не зупинявся та не переслідувався.
Також працівниками поліції не було встановлено ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , відповідний огляд не проводився, акт про такий огляд не складався. Працівниками поліції не проводився і розгляд справи.
Крім того, працівниками поліції не складалося під відеозапис направлення на огляд ОСОБА_1 до медичного закладу. З таким направленням ОСОБА_1 не ознайомлювався.
Також, на думку захисника працівниками поліції не дотримано процедури огляду на стан сп'яніння та не зафіксовано однозначну відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Захисник зазначає, що долучений до матеріалів провадження відеозапис є недопустимим доказом, оскільки працівниками поліції використовувалися невстановлені технічні засоби відеофіксації, а цифровий носій на який зафіксовано відеозапис не ідентифікований. Також відеозапис не є безперервним.
Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, а рапорти працівників поліції не є допустимими доказами по справі. Працівниками поліції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення не роз'яснили ОСОБА_1 його права, зокрема право на захист та не вручили копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Також захисник вказує в апеляційній скарзі, що в порушення ст.268 КУпАП розгляд справи було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , який просив перенести розгляд справи у зв'язку із неможливістю прибути в м.Херсон, що було пов'язано з загрозою його життю - безпековою ситуацією в м.Херсоні, що виключало можливість розгляду справи. Захисник вважає, що оскільки суд першої інстанції не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
Адвокат Ювченко А.В. підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доводів клопотання, просив поновити строк апеляційного оскарження постанови та скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17.12.2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань про забезпечення його участі в апеляційному провадженні чи відкладення судового засідання на адресу апеляційного суду не надходило.
Мотиви суду
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Виходячи зі змісту вказаної статті початком перебігу строку на апеляційне оскарження постанови законодавцем визначено саме день винесення такої постанови. Будь-яких виключень із вказаного правила, зокрема пов'язаних із датою отримання копії постанови, чи ознайомленням з матеріалами провадження, процесуальне законодавство не містить.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів провадження 17 грудня 2025 року розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене строк на апеляційне оскарження даної ухвали обраховується з 18 грудня 2025 року по 29 грудня 2025 року.
З огляду на те, що з апеляційною скаргою на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2025 року адвокат Ювченко А.В. звернувся через підсистему «Електронний суд» 29 грудня 2025 року, вказана апеляційна скарга подана в межах строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження в даному випадку є передчасним.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 в повній мірі дотримався наведених вимог законодавства.
Так, положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за:
?керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,
?передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,
?відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з прав людини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Таким чином норми ПДР встановлюють у першу чергу обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього ПДР не містять.
У разі невиконання вказаного обов'язку настає адміністративна відповідальність.
Відповідно до протоколу серії ААД № 701898 від 05.04.2025 ОСОБА_1 інкриміновано те, що він 05.04.2025 о 20:30 год., місце в Херсонській обл., Білозерського р-ну, с.Клапая, вул. Центральна, 41 керував транспортним засобом ВАЗ 21013 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 7510 та медичного огляду в КНП «ХОЗЗНПД» ХОР у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд першої інстанції, притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння) встановив, що зазначені обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком місцевого суду.
Висновок суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, що полягало у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується:
- даними протоколу серії ААД № 701898 від 05.04.2025, в якому викладені дата та час (05.04.2025 о 20:30 год.), місце (в Херсонській обл., Білозерського р-ну, с.Клапая, вул.Центральна, 41) та обставини (керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння) вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Так, встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 7510 та медичного огляду в КНП «ХОЗЗНПД» ХОР у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився під час безперервної відеофіксації;
- актом про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, з якого вбачається, що інспектором поліції пропонувалось ОСОБА_1 проїхати у КНП «Херсонський обласний заклад надання психіатричної допомоги» ХОР для проходження огляду на стан сп'яніння;
- рапортом інспектора поліції щодо обставин виявлення та документування інкримінованих ОСОБА_1 дій;
- зобов'язанням ОСОБА_1 про відсторонення від керування транспортним засобом від 05.04.2025;
- довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП Трикоз Я. від 08.04.2025, що підтверджує отримання ОСОБА_1 посвідчення водія;
- відеофайлами з нагрудних відеокамер поліцейських, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом; визнав, що вжив бокал пива, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, а також відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі охорони здоров'я.
Вбачається, що вказані докази в повній мірі відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки фактичні дані, що містяться в наявних письмових матеріалах та відеозаписах підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення. Зазначені докази здобуті з дотриманням вимог процесуального законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють порядок направлення водіїв транспортних засобів на огляд на стан сп'яніння, а також порядок проведення такого огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення складено та підписано уповноваженою особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд обґрунтовано врахував зазначені докази та дотримався вимог ст.252 КУпАП, а рішення суду ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Посилання захисника на недопустимість як доказу відеозаписів, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення через відсутність відомостей про технічні засоби відеофіксації та ідентифікаційні ознаки технічного носія інформації, апеляційний суд до уваги не приймає
На переконання апеляційного суду долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи є допустимими доказами, оскільки вони здійснені із використанням технічних засобів, що передбачені Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Вони здійснені на портативні відеореєстратори №476930, №476488 та відеореєстратор автомобіля патрульної поліції, містять в собі інформацію про час та місце відеозйомки. Долучені до справи відеозаписи в повній мірі відповідають критеріям належності, оскільки зафіксовані на відеозаписі події відповідають відомостям, що відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вимог щодо зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про ідентифікаційні ознаки технічного носія інформації чинне процесуальне законодавство у справах про адміністративні правопорушення та підзаконні нормативно правові акти не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис складається з уривків та підлягав зовнішньому впливу, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки фрагментація вказаних відеозаписів пов'язана лише з тим, що обставини правопорушення були зафіксовані на три окремі технічних засоби, а саме відеореєстратор з автомобіля працівників поліції та їх персональні відеореєстратори. Відеозаписи цих технічних засобів складають частини відеозапису, що долучені до протоколу. Вони узгоджуються між собою, повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема керування транспортним засобом, виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, відмову від огляду. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Окремо слід звернути увагу, що сторона захисту не заявляла будь-яких зауважень з приводу того, що зафіксовані на відеозаписах події не мали місця, чи на них зафіксовані обставини, що не мають значення для провадження у справі.
Зазначення на одному із відеозаписів дати 17 січня 2014 року не вказує на його неналежність як доказу, оскільки зміст вказаного відеозапису в повній мірі узгоджується із іншими записами з портативних відеореєстраторів працівників поліції на яких відображена вірна дата події. Зокрема на вказаних відеозаписах відображені одні і ті ж події щодо переслідування автомобіля ВАЗ номерний знак НОМЕР_1 .
Таким чином технічна помилка у даті та часі певної частини відео на реєстраторі з автомобіля патрульної поліції не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими.
Що стосується доказового значення врахованого судом першої інстанції рапорту працівника поліції, то як видно, суд першої інстанції надав оцінку вказаному документу у сукупності з іншими доказами, тому доводи апеляційної скарги з приводу безпідставного врахування зазначеного документу є безпідставними
Щодо доведеності вини.
Посилання захисника на те, що наявними у справі доказами не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та наявність підстав для зупинки транспортного засобу не заслуговують на увагу оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи відомостями, зокрема змістом відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та реєстратора службового автомобіля.
Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в повній мірі підтверджується змістом долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису відповідно до якого зафіксовано факт переслідування автомобіля ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 , зі значною швидкістю. На службовому транспортному засобі поліцейських були увімкненні червоні проблискові маячки, працівниками поліції із застосуванням спеціальних звукових сигналів здійснювались спроби зупинити транспортний засіб, подавались звукові сигнали, голосові команди, однак водій транспортного засобу на вказані сигнали не реагував. При цьому, у водія було достатньо часу для того, щоб зреагувати та зупинитися на вимогу поліції. Переслідування вказаного транспортного засобу здійснювалося до двору домоволодіння в який зазначений транспортний засіб в'їхав. Надалі зафіксовано як з транспортного засобу вийшли водій та пасажири та до них підійшли працівники поліції. Після цього працівники поліції почали вимагати, щоб водій транспортного засобу підійшов до них, а інші особи, що вже перебували поруч з автомобілем розпочали словесний конфлікт з працівниками поліції.
Надалі водій транспортного засобу підійшов до працівників поліції та було встановлено його особу ( ОСОБА_1 ). В ході спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі на що останній відмовився.
Твердження захисника про те, що з місця водія транспортного засобу (автомобіля) виходила жінка, а ОСОБА_1 знаходився не в салоні автомобіля, а стояв у дворі будинку, з боку від пасажирських дверей автомобіля і не був за кермом жодного транспортного засобу апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання спростовуються змістом відеозапису, де чітко зафіксовано момент, коли пасажир - жінка з дитиною на руках виходить із задньої лівої двері автомобіля після зупинки транспортного засобу у дворі.
Окрім цього, на відео з реєстратора автомобіля патрульної поліції зафіксовано момент зупинки автомобіля, видно, як саме водій вийшов з машини ВАЗ 21013 номерний знак НОМЕР_1 та перемістився вправу сторону, в тінь від світла фар поліцейського автомобіля.
Надалі працівниками поліції було з'ясовано анкетні дані водія, яким виявився ОСОБА_1 . В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 , особисто факт керування та перебування за кермом не спростовував та на запитання поліцейських «чого ви не зупинились?» неодноразово повідомив, що злякався тому і не зупинявся, що в нього така реакція на поліцію, при цьому послухав пораду пасажира «давай газуй», тому жав на педаль.
Таким чином суд вважає посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом неспроможними та такими, що не відповідають дійсності.
Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять жодної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яке б можна було пов'язувати із підставою зупинки транспортного засобу, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься копія протоколу про адміністративне правопорушення Серії №291954 від 05 квітня 2025 року за ст.122-2 КУпАП щодо невиконання водієм вимоги про зупинку.
Що стосується доводів захисника на неправомірність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то такі посилання є безпідставними.
Згідно ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу ВАЗ 21013 номерний знак НОМЕР_1 були непрацюючі габаритні ліхтарі транспортного засобу. Крім того працівники поліції здійснювали заходи щоб зупинити вказаний транспортний засіб, однак водій на сигнали і вимоги працівників поліції не реагував та зі значною швидкістю, здійснюючи небезпечні маневри, із пасажирами в салоні (надалі з'ясувалося, що в салоні перебувала жінка з дитиною) фактично намагався втекти від працівників поліції. З огляду на вказані обставини, враховуючи положення ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію України», у даному випадку працівники поліції мали достатні правові підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення чи скарги ОСОБА_1 щодо неправомірності зупинки керованого ним транспортного засобу. Не оскаржувалися ОСОБА_1 такі дії і в порядку адміністративного судочинства.
Посилання захисника на те, що працівниками поліції не було встановлено ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , оскільки відповідний огляд не проводився, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Так відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 було виявлено наступні ознаки сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Зазначене також підтверджується змістом акту огляду на стан сп'яніння та направленням на огляд, відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлені зазначені ознаки сп'яніння.
Вказані ознаки сп'яніння відповідають переліку, що наведений в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Зазначеним нормативним актом не визначено спеціального порядку виявлення у водіїв ознак сп'яніння, зокрема проведення процедури огляду водія та фіксації таких ознак в тому числі на відеозаписі. Встановлення наявності чи відсутності таких ознак у водія віднесено до дискреційних повноважень працівників поліції, які визначають їх самостійно за візуальними зовнішніми ознаками водія (різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), поведінкою водія (поведінка, що не відповідає обстановці) чи наявністю запаху алкоголю з порожнини рота.
Крім того слід звернути увагу на обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , який не реагував на звукові та світлові сигнали поліцейського автомобіля, а також неодноразові вимоги зупинитися та намагався втекти від працівників поліції, а також те, що після зупинки ОСОБА_1 одразу покинув транспортний засіб, а пасажири транспортного засобу одразу спровокували з працівниками поліції словесний конфлікт.
Вказані обставини, зокрема поведінка ОСОБА_1 та пасажирів його авто, очевидно могли викликати у працівників поліції додаткові підозри щодо перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння.
Крім того, на запитання працівника поліції чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній повідомив, що «випив бокал пива».
Враховуючи вищевикладене, з огляду на виявлені працівниками поліції ознаки сп'яніння, твердження ОСОБА_1 при вживання алкоголю, суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень в діях працівників поліції, які запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння
Факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння також підтверджується як змістом протоколу про адміністративне правопорушення, так і змістом долученого до нього відеозапису.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 7510 та медичного огляду в КНП «ХОЗЗНПД» ХОР у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився.
Зазначене в повній мірі відповідає змісту відеозапису на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та в медичному закладі відповів відмовою.
З огляду на зміст відеозапису та наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, вбачається, що інспектором поліції пропонувалось ОСОБА_1 проїхати у КНП «Херсонський обласний заклад надання психіатричної допомоги» ХОР для проходження огляду на стан сп'яніння, проте останній відмовився.
Посилання захисника, що відповідний акт огляду та направлення працівниками поліції були оформлені без фіксації технічними засобами відеозапису, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки чинні положення КУпАП не передбачають обов'язку працівників поліції оформлювати такі документи з обов'язковою відеофіксацією.
Крім того, пропозиція працівника поліції щодо проходження ОСОБА_1 медичного огляду в медичному закладі, а також огляду за допомогою спеціального технічного засобу зафіксована на відеозаписі.
За наведеного, апеляційний суд не вбачає будь-яких сумнівів у тому, що працівниками поліції виконано вимоги ст.266 КУпАП щодо ініціювання проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння. Водночас відповідно до наявних матеріалів провадження ОСОБА_1 відмовився від огляду.
Посилання захисника на те, що працівниками поліції не дотримано процедуру огляду на стан сп'яніння та не зафіксовано однозначну відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, відповідно до змісту відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається що при спілкуванні працівника поліції з ОСОБА_1 , останній на запитання поліцейського зазначав: «я не буду продувати, давайте якось по іншому», що і є однозначною зрозумілою та активною формою відмови, а на запитання поліцейського про доставку в медичний заклад для проходження огляду ОСОБА_1 відповів «щоб цього всього не було», «мені це не треба», «просто проблеми ці, в мене батько служить, і мати, і проблеми з роботою, треба, щоб не було цього», що, в свою чергу, є однозначною пасивною формою відмови, при тому, що норми ПДР встановлюють у першу чергу обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього ПДР не містять.
Посилання скаржника на те, що відсутні будь-які свідки або інші докази є неспроможними, оскільки не узгоджуються з положеннями пункту 8 Порядку.
Під час вимоги щодо проходження огляду ОСОБА_1 поліцейським було застосовано технічні засоби відеозапису і матеріали долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки всі дії з приводу пропозиції проходження ОСОБА_1 огляду були зафіксовані на відеозапис, який долучений до справи та містить фіксацію усієї процедури, а тому наявність свідків у цьому разі є не обов'язковою.
Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису під час пред'явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер" або у медичному закладі та його відмова від освідування. Вказані обставини чітко зафіксовано на цифровому носії (оптичному диску), який долучений до матеріалів справи. Відтак присутність свідків із врахуванням вимог ст. 266 КУпАП не є обов'язковою з огляду на те, що здійснювалась відеофіксація технічними засобами.
Твердження захисника про те, що працівниками поліції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення не роз'яснили ОСОБА_1 його права, зокрема право на захист та не вручили копію протоколу про адміністративне правопорушення апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відповідні обставини зумовлені саме поведінкою ОСОБА_1 , який самоусунувся від подальшого спілкування з працівниками поліції.
Так, зі змісту відеозапису зокрема вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від огляду на стан сп'яніння. Водночас, з метою оформлення матеріалів та перевірки законності володіння ОСОБА_1 транспортним засобом працівники поліції пред'явили ОСОБА_1 вимогу надати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що останній та присутні особи повідомили, що вказані документи знаходяться вдома, куди надані всі разом з працівниками поліції попрямували.
Однак, після цього ОСОБА_1 , зайшовши до домоволодіння, до працівників поліції вже не вийшов, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було надано іншими особами.
Апеляційний суд звертає увагу, що до моменту вказаних подій працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 , що стосовно нього буде оформлено (складено) протокол про адміністративне правопорушення та наслідки оформлення такого протоколу. З огляду на зазначене, а також на таку поведінку ОСОБА_1 , який фактично самоусунувся від участі в оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не вбачає порушень процесуального законодавства, які істотно впливають на допустимість фактів та доказів, що враховані на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Посилання захисника на те, що фактично працівниками поліції не було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення у даному випадку позбавлені правових підстав, оскільки чинними положеннями КУпАП не передбачено право саме працівників поліції здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки це є компетенцією суду.
У даному випадку згідно з вимог ст.ст.254, 255 КУпАП працівники поліції у провадженні про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП уповноважені лише на складання протоколу про адміністративна правопорушення та оформлення відповідних матеріалів.
Згідно ст.221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП.
Посилання захисника на введення працівниками поліції ОСОБА_1 в оману, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не підтверджені змістом наявних в матеріалах справи відомостей. Зокрема зі змісту долученого до протоколу відеозапису вбачається, що працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 наслідки складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та повідомив, що подальший розгляд даного протоколу здійснюватиме суд. Що стосується припущень працівника поліції щодо можливих наслідків такого розгляду, то такі твердження працівника поліції не вказують на те, що він ввів ОСОБА_1 в оману, оскільки працівником поліції було зазначеного щодо можливого притягнення ОСОБА_1 судом до адміністративної відповідальності.
В контексті даного питання слід зазначити, що ОСОБА_1 у разі наявності у нього зауважень до поведінки працівників поліції, зокрема на йогу думку введення в оману, не був позбавлений можливості звернутися з відповідною скаргою до керівництва поліції чи до правоохоронних органів. Однак матеріали провадження не містять жодних відомостей про оскарження таких дій працівників поліції.
З приводу доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст.268 КУпАП, оскільки розгляд справи було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , який просив перенести розгляд справи у зв'язку із неможливістю прибути в м.Херсон, що було пов'язано з загрозою його життю - безпековою ситуацією в м.Херсоні, що виключало можливість розгляду справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
В той же час, згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що на суд покладено обов'язок здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення у межах розумного строку та забезпечити можливість особі, яка притягається до адміністративної відповідальності реалізувати своє право на захист.
На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд в повній мірі дотримався вказаних вимог законодавства.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 перебувала в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 14 квітня 2025 року (а.п.2).
За час перебування справи в провадженні судом було призначено 5 судових засідань (05 травня 2025 року, 08 липня 2025 року, 02 вересня 2025 року, 08 жовтня 2025 року, 17 грудня 2025 року), про що ОСОБА_1 повідомлявся належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення для ОСОБА_1 на офіційному сайті суду.
Фактично відбулось лише останнє судове засідання 17 грудня 2025 року.
ОСОБА_1 двічі звертався до суду із заявами про відкладення розгляду справи, в останнє 15 грудня 2025 року у зв'язку з загрозою - безпековою ситуацією на території міста Херсона та області (артилерійської, ракетної та дронових атак).
З приводу поданого до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду, то суд надав йому належну оцінку в оскаржуваній постанові. Так, місцевий суд обґрунтовано критично оцінив клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи від 15 грудня 2025 року, зазначивши, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та їх розгляд в суді. Вказане підтверджується відеозаписом долученим до матеріалів справи. Щодо підстав, якими ОСОБА_1 обґрунтував заяву про відкладення судового засідання, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням безпекової ситуації, ОСОБА_1 міг безперешкодно скористатися можливістю прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте ОСОБА_1 такого бажання не виявив та з відповідним клопотанням до суду не звертався.
Також, місцевий суд, врахувавши практику Європейського суду з прав людини щодо розумності тривалості судового провадження, зазначив, що справа перебуває на розгляді в суді з 14.04.2025 року, про що очевидно відомо ОСОБА_1 , тому подальший розгляд справи призвів би до порушення розумних строків розгляду, враховуючи те, що до дати останнього судового засідання у справі було призначено п'ять судових засідань.
Враховуючи вищенаведене, посилання захисника Ювченка А.В. в апеляційній скарзі на те, що суд допустив процедурні порушення, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, що був призначений на 17 грудня 2025 року на 08:20 год. при цьому, зважаючи на подані ним клопотання, правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористався.
Крім того, слід зазначити, що обґрунтування заявлених ОСОБА_1 клопотань носили загальний характер із формальним посиланням на безпекову ситуацію в м.Херсоні та Херсонській області зокрема артилерійські та дронові атаки. Водночас такі клопотання ОСОБА_1 не містили конкретних відомостей щодо його неможливості участі в судовому засіданні саме через безпекову ситуацію (зокрема відсутність транспортного сполучення, обмеження в'їзду до міста Херсон, повітряної тривоги, що розпочалася незадовго до судового засідання, артилерійських обстрілів району розташування суду, тощо). Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано відкинув доводи повторного клопотання ОСОБА_1 щодо відкладення розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та прийшов до обґрунтованого висновку щодо доведеності його вини.
Отже, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, повністю доведена, у розумінні статті 251 КУпАП, сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним та підписаним уповноваженою на це особою, відеозаписами портативних відеореєстраторів, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Досліджені судом докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ставити під сумнів які підстав немає.
Наявні в матеріалах справи відеозаписи не можна визнати недопустимим доказом, оскільки підстави для визнання зазначеного доказу неналежним та недопустимим відсутні, враховуючи, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, відображають поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Дослідженими відеозаписами зафіксовані реальні дані, які мають істотне значення для розгляду справи, відеозапис має достатню інформативність та узгоджується з іншими дослідженими судом доказами.
Проаналізувавши зазначені докази, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП поліцейськими не було допущено істотних порушень вимог статті 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 апелянтом не наведено та під час апеляційного перегляду не встановлено.
Інші доводи та аргументи апеляційної скарги, не потребують детального аналізу та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Судові рішення, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями статті 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Адміністративне стягнення накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статті 33, частини другої статті 36 КУпАП в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі: 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Так, суд першої інстанції вірно врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин та таких, що її пом'якшують, та обґрунтовано призначив адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів.
Твердження сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_1 з огляду на наявність дружини та дитини повинен мати доступ до керування транспортним засобом апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки в ході апеляційного розгляду не доведено факт виключної необхідності збереження за ОСОБА_1 права керування транспортними засобами. Сама лише наявність дружити та дитини не є такими обставинами, що вказують на недоцільність застосування до ОСОБА_1 такого стягнення.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Ювченка Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника Ювченка Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Коровайко