Справа № 591/12603/24
Номер провадження 22-ц/816/1764/26
31 березня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенко В.І., Петен Я.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Петрищева Олександра Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2026 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого в м. Суми (повний текст рішення виготовлено 27 січня 2026 року)
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11.12.2024 ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 18.06.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» і відповідачем було укладено кредитний договір №836155, відповідно до умов якого останній отримав в кредит у сумі 15000 грн, за що зобов'язався сплачувати проценти. 01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №01022024, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Селфі Кредит», у тому числі й до ОСОБА_1 . Вказувало, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 11.12.2024 у нього утворилася заборгованість у розмірі 84840 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 69840 грн - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27.01.2026 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 18.06.2023 №836155 у розмірі 84840 грн, 2422 грн 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Петрищева О.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції взагалі не досліджувались обставини перерахування грошових коштів від первинного кредитора до боржника, не надано їм відповідної правової оцінки та не взято до уваги, що вимога позивача про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт перерахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 15000 грн. Повідомлення про перерахування коштів за договором про надання споживчого кредиту від 18.06.2023 №836155 не містить у собі достатніх даних, які підтверджують факт перерахування коштів ТОВ «Селфі Кредит» саме ОСОБА_1 . Наданий позивачем до суду кредитний договір та додатки до нього підтверджують лише намір сторін вступити у відповідні правовідносини, але не підтверджують факт виконання обумовлених у договорі про наданні кредиту домовленостей.
Крім того, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту (платіжні доручення, платіжні інструкції та ін.), тому не має підстав вважати вимоги позивача обґрунтованими. Замість платіжного доручення про перерахування грошових коштів на рахунок боржника, позивачем до суду надано лист ТОВ «PayTech» від 30.10.2024 №20241030-338, в якому зазначено, що відповідно до відомостей, внесених до реєстру платіжної інфраструктури ТОВ «PayTech», товариство є фінансовою установою, яка має право на надання платіжних послуг відповідно до ліцензії, оформленої Національним банком України.
Також, звертає увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Таким чином вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
18.03.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.06.2023 між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту №836155, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 15000 грн на 360 днів, з періодичністю сплати процентів - кожні 30 днів (а. с. 29 - 49).
Відповідно до п. 1.5, 1.5.1, 1.5.2 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користуванням кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Стандартна процентна ставка становить 2,2% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
Знижена процентна ставка 0,77% у день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 18.07.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Крім того, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить часткове/повне дострокове повернення кредиту, у зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати часткового/повного дострокового повернення кредиту (включно).
Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Вказаний договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором H505 (а. с. 49).
Згідно з графіком платежів, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором H505, чиста сума кредиту (сума платежу за розрахунковий період) становить 127365 грн, з яких: 15000 грн - сума кредиту за договором, 112365 грн - проценти за користування кредитом ( а. с. 50 - 51).
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» від 30.10.2024 за вих. №20241030-338 вказане товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. 03.05.2022 між ТОВ «Пейтек» і ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1, відповідно до якого 18.06.2023 о 15:42:10 було перераховано кошти на суму 15000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - d7569cb0-082e-4edd-b203-47695d36439a, номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» - 404297461a78f03107f2330621c6d354, призначення платежу: Зарахування на карту, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 62).
Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит» одноразовим ідентифікатором H505 (а. с. 63).
01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» був укладений договір факторингу №01022024, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» передало, а ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 84840 грн (а. с. 65 - 75).
Відповідно до акту приймання передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024 до договору факторингу від 01.02.2024 №01022024, укладеного ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Кредит капітал», ТОВ «Селфі Кредит» передав, а позивач прийняв реєстр боржників клієнта від 01.02.2024 (кількість боржників: 11562; загальна сума заборгованості: 178658453 грн 62 коп.) (а. с. 76).
Згідно з платіжною інструкцією від 01.02.2024 №74875 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» здійснило переказ ТОВ «Селфі Кредит» 2262377 грн 25 коп., призначення платежу: плата за відступлення права вимоги відповідно до договору факторингу від 01.02.2024 №01022024 (а. с. 77).
22.11.2024 ОСОБА_1 була направлена досудова вимога щодо сплати заборгованості за кредитним договором №836155 у сумі 84840 грн (а. с. 78).
Постановляючи рішення про задоволення позову місцевий суд виходив з того, що відповідач, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 84840 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогам закону.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору від 18.06.2023 №836155 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду копію кредитного договору з додатком до нього, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором H505 (а. с. 29 - 49).
За встановленими в цій справі обставинами кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідача, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, адреси електронної пошти.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачем не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин за кредитним договором від 18.06.2023 №836155.
У даній справі відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору, але заперечує факт отримання коштів у сумі 15000 грн.
На підтвердження факту перерахування ТОВ «Селфі Кредит» 15000 грн ОСОБА_1 позивачем надано лист ТОВ «Пейтек» від 30.10.2024 за вих. №20241030-338, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. З цього ж листа вбачається, що 03.05.2022 між ТОВ «Пейтек» і ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1, на підставі якого 18.06.2023 о 15:42:10 товариство перерахувало 15000 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - d7569cb0-082e-4edd-b203-47695d36439a, номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» - 404297461a78f03107f2330621c6d354, призначення платежу: Зарахування на карту, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 62).
З договору про надання споживчого кредиту від 18.06.2023 №836155 вбачається, що в п. 2.1 ОСОБА_1 просив перерахувати йому кошти на його поточний рахунок та зазначив реквізити платіжної картки: НОМЕР_1 (а. с. 33).
Тобто зазначеними доказами підтверджується, що 18.06.2023 на рахунок, який відповідач зазначив у кредитному договору, було перераховано 15000 грн.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності є переконливими для висновку про перерахування відповідачу 15000 грн, оскільки останній таких доказів не спростував та не надав доказів ненадходження на його рахунок коштів, хоча не позбавлений був це зробити, надавши суду виписку по рахунку.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо нарахування відсотків, про які, на думку відповідача, він не був поінформованим, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
З договору про надання споживчого кредиту від 18.06.2023 №836155 вбачається, що останній отримав 15000 грн на 360 днів, за що зобов'язався сплачувати кожні 30 днів відсотки, а саме: 2,2% у день - стандартна процентна ставка, 0,77% у день - знижена процентна ставка. Також у договорі визначені умови застосування зниженої процентної ставки (а. с. 29 - 49).
Крім того, 18.06.2023 ОСОБА_1 підписав додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту від 18.06.2023 №836155, в якому погоджено графік платежів та вказано, що чиста сума кредиту становить 127365 грн, з яких: 15000 грн - сума кредиту за договором, 112365 грн - проценти за користування кредитом. При цьому, зауважено, що якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, у зв'язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 9900 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в графіку платежів буде мати наступні значення: 133800 грн - сума платежів за розрахунковий період, з яких: 118800 грн - проценти за користування кредитом (а. с. 50 - 51).
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був поінформованим про дійсні умови кредитування, є необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про зменшення розміру відсотків за користування кредитом.
У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №916/2740/21 зроблено висновок про те, що на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відсотки були нараховані не на підставі ст. 625 ЦК України як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, а на підставі кредитного договору, тобто вони є платою боржника за користування кредитом, а тому їх розмір зменшенню судом не підлягає.
Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, є безпідставним, оскільки в зазначеній справі вирішувалося питання про визнання недійсним пункт договору позики. У даному ж випадку відповідач ОСОБА_1 з вимогами про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків не звертався.
Аргументи скарги про необхідність зменшення неустойки, нарахованої в завищеному розмірі, також є необґрунтованими, оскільки в даному випадку неустойка взагалі не нараховувалася.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Петрищева Олександра Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.
Головуючий - Замченко А.О.
Судді - Криворотенко В.І.
Петен Я.Л.