Справа № 591/13361/24
Номер провадження 22-ц/816/1746/26
31 березня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Петен Я.Л., Черних О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2026 року в складі судді Ніколаєко О.О., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 16 січня 2026 року)
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДімексКомфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком,
30.12.2024 ТОВ «ДімексКомфорт» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що з 01.07.2021 товариство надає послуги з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в якому власником квартири АДРЕСА_1 є відповідачка. Зазначає, що остання не сплачує за послуги з утримання та управління багатоквартирним будинком, на неодноразові звернення позивача з вимогою погасити заборгованість не реагує. Згідно з оборотною відомістю за період з 01.09.2021 по 31.10.2024 за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у сумі 9953 грн 70 коп.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачки 9953 грн 70 коп. заборгованості.
Рішенням Зарічний районний суд м. Суми від 16.01.2026 позов задоволено: стягнутоз ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДімексКомфорт» заборгованість за наданіпослуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.2021 по 31.10.2024 у сумі 9953 грн 10 коп., 3028 грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, суд першої інстанції взагалі не дослідив обставини справи, вважаючи її малозначною, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір містить обов'язки та права для двох сторін, а ніяк не для однієї. Якщо б позивачем було надано хоч один акт виконаних робіт до договору від 01.07.2021 №6, відповідачка без сумніву сплатила б вартість наданих послуг. Матеріалами, доданими до позовної заяви, жодним чином не підтверджено надання послуг, наявність укладеного договору та здійснення нарахувань по ньому не є підтвердженням надання послуг. З додатків до позовної заяви не вбачається які послуги та на яку суму було надано позивачем співвласникам, наявність кошторису не підтверджує виконання послуг. Також вказує, що з позову не зрозуміло які саме послуги та на яку суму було надано.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.06.1998 відповідачці на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 76 зв. - 77).
01.07.2021 між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і TOB «ДімексКомфорт» укладено договір №6 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, згідно з яким позивач зобов'язався надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком, а співвласники - оплачувати їх згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору (а. с. 11 - 15).
Відповідно до п. 3 договору послуга з управління полягає в забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з п. 10 договору ціна послуги з управління становить 4 грн 16 коп. для квартир 1-го поверху (у тому числі єдиний податок) на місяць за 1 м2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку, 5 грн 60 коп. - для квартир 2-го - 10-го поверхів на місяць за 1 м2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку (а. с. 13).
Власником особового рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 (а. с. 20).
З обігової відомості вбачається, що за період з 01.09.2021 по 31.10.2024 у відповідачки виникла заборгованість у сумі 9953 грн 70 коп. (а. с. 17 - 19).
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка отримувала послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договору, але належним чином не виконувала зобов'язання по оплаті за послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини виникли в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
У частині 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
У пункті 5 ч. 2 ст. 7, абз. 1ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Встановивши, що ОСОБА_1 отримувала послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2021 №6, але належним чином не виконувала зобов'язання щодо оплати за отримані послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доказів, які б спростовували належне виконання позивачем обов'язків по управлінню багатоквартирним будинком, за які нараховувалась плата, відповідачкою суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що товариство не надало кожному співвласнику копію договору, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки сам факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач порушив свій обов'язок звітувати щороку перед співвласниками про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження також не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки зазначене не звільняє відповідачку виконання свого обов'язку щодо оплати за надані житлово-комунальні послуги.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.
Суддя-доповідач - Анна ЗАМЧЕНКО
Судді - Яна ПЕТЕН
Оксана ЧЕРНИХ