Номер провадження: 11-кп/813/1735/26
Справа № 521/28200/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2026 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному проваджені №12023162470001310, внесеному до ЄРДР 14 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено, та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 17 квітня 2026 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, із покладенням обов'язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченої та прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду необґрунтована та незаконна з огляду на наступне:
- звертає увагу, що вона перебуває під вартою два роки та шість місяців, під час якого стан її здоров'я значно погіршився;
- суд не звернув уваги, що вона має родину, сина та мати, яка хворіє та потребує її догляду;
- судом був визначений непомірний розмір застави для її родини.
На підставі наведеного обвинувачена просить скасувати ухвалу, постановити нову, якою зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Хаджибейському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12023162470001310, внесеному до ЄРДР 14 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Оскільки в апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 не оспорює обґрунтованість обвинувачення, як і не оспорює те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що існують заявлені ризики, які виправдовують обрання запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою.
Колегія суддів приймає до уваги посилання ОСОБА_6 , що вона має родину, сина та мати, яка хворіє та потребує її догляду, в той же час зауважує, що зазначені обставини не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків, більш того вони не стали стримуючими факторами імовірної протиправної поведінки.
Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_6 з приводу незадовільного стану здоров'я, апеляційний суд приймає їх до уваги, однак зауважує, що зазначена обставина не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, окрім того, не надані відомості, які б свідчили про неможливість утримання під вартою обвинуваченої.
Окрім того, в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» особи мають доступ до кваліфікованої медичної допомоги.
Так, положеннями МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу розміру застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у таких межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 зокрема обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою її процесуальних обов'язків.
Окрім того, позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
На переконання апеляційного суду, на теперішній час проблема наркозлочинності прямо порушує права всіх людей (в тому числі й тих, що не вживають наркотичні речовини) на життя та здоров'я, безпечне середовище, а вживання наркотичних засобів та психотропних речовин наносить невиправну шкоду життю та здоров'ю особи, які відповідно до Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю та потребують пріоритетного захисту з боку держави.
Беручи до уваги, що інкримінований ОСОБА_6 злочин характеризується надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки, яка визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг завдають великої шкоди здоров'ю населення, апеляційний суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченій застави у меншому розмірі.
На переконання апеляційного суду перспектива втрати застави у визначеному судом першої інстанції розмірі, буде достатнім стримуючим фактором для обвинуваченої, щоб запобігти виникненню у неї бажання переховуватись від суду, або будь-яким іншим чином перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_6 про наявність підстав для зменшення розміру визначеної застави, є безпідставникми, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування вказаної обвинуваченої під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_6 , підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2026 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному проваджені №12023162470001310, внесеному до ЄРДР 14 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4