П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10080/25
Перша інстанція суддя Харченко Ю.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_1 а саме:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 14 березня 2025 року включно;
- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 14 березня 2025 року у сумі - 139 750,85 грн;
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року включно у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року включно у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, у сумі 138 993,60 грн;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року, включно, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року включно у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції помилково змінено спосіб захисту порушених прав позивача зі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на зобов'язання нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача не є ефективним.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення в даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
З іншого боку, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не має права на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, оскільки продовжує проходити військову службу в іншій частині та не переривав проходження військової служби.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що наказом командира (по стройовій частині) Військової частини НОМЕР_1 № 239 від 25 листопада 2021 року ОСОБА_1 призначений на посаду водія-електрика лісопильного відділення взводу інженерних конструкцій роти забезпечення руху інженерного
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 жовтня 2023 року № 278 позивача вирішено вважати таким, що справи здав і вибув до Військової частини НОМЕР_2 , та з 05 жовтня 2023 року його виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 і знято з усіх видів забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, у справі № 280/5473/24, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25 листопада 2021 по 31 грудня 2021 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15 лютого 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02 лютого 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду - без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 280/5473/24.
На виконання рішення 14 березня 2025 року виплачено перераховане грошове забезпечення за період з 25 листопада 2021 по 19 травня 2023 року на суму 138510,52 грн.
17 березня 2025 року представником позивача адвокатом Чернохатнім Д. А., до Військової частини НОМЕР_1 направлено заяву про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 за період з 25 листопада 2021 року по 14 березня 2025 року включно у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24.
24 березня 2025 року відповідачем надано відповідь № 958/1195 відповідно до якої, було надано довідку за формою 12 стосовно ОСОБА_1 , витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача, відповідь фінансово-економічної служби на рапорт стосовно компенсації втрати доходів, згідно з яким було зазначено, що нарахування та виплата компенсації втрат доходів громадян, чинними наказами та нормативно правовими актами, які регулюють грошове забезпечення військовослужбовців, зазначена виплата не передбачена.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, так як йому станом на день виключення зі списків особового складу військової частини не виплачено всіх складових грошового забезпечення.
В даному випадку, позивач вважає, що він, зокрема, має право на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.
Між тим, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що останнім днем служби позивача у Військовій частині НОМЕР_1 є 05 жовтня 2023 року.
При цьому, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі № 280/5473/24, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати позивачу грошове забезпечення.
В свою чергу, 14 березня 2025 року відповідачем виплачено перераховане грошове забезпечення за період з 25 листопада 2021 по 19 травня 2023 року, розміром 138510,52 грн.
Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.
Так, з аналізу нормативно-правових актів, що регулюють проходження військової служби, вбачається, що військовослужбовцю, станом на день виключення зі списку особового складу військової частини, мають бути виплачені усі належні йому кошти, пов'язані з проходженням військової служби.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 жовтня 2023 року № 278, позивача виключено з 05 жовтня 2023 року із списків особового складу у зв'язку із переведенням до Військової частини НОМЕР_2 .
Тобто, у межах спірних правовідносин позивач не був звільнений з військової служби та продовжив проходження служби.
Між тим, колегія суддів зазначає, що у положеннях ст. 117 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за період, який розпочинається у день звільнення працівника (день для остаточного розрахунку відповідно до ст. 116 КЗпП України) і закінчується днем фактичного розрахунку зі звільненим працівником.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач у межах спірних правовідносин не отримав статусу звільненого працівника у розумінні положень ст. 117 КЗпП України, а як наслідок не отримав права на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами відповідача про відсутність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Викладений висновок колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 26 червня 2025 року (справа № 400/8927/23), від 21 лютого 2024 року (справа № 520/1897/22).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог у цій частині, що є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення.
З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата компенсації за порушення роботодавцем встановлених строків виплати доходів працівнику врегульована ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а отже позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, в частині висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, включно; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, за період з 06 жовтня 2023 року по 06 квітня 2024 року, у сумі 138 993,60 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук