П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4773/25
Перша інстанція суддя Дерев'янко Л.Л.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а саме:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 143250012433 від 24.04.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 143250012433 від 16.05.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди його роботи: в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.09.2004; в російській федерації з 02.06.1986 по 02.06.1989, з 05.06.1989 по 23.11.1989, з 24.11.1989 по 11.12.1990, з 01.02.1991 по 26.03.1992, з 12.12.1990 по 31.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.07.1980. З 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.07.1980; періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.09.2004, з 22.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 29.04.2008, з 30.04.2008 по 29.04.2009, з 09.06.2009 по 09.04.2010, з 06.07.2010 по 07.04.2011, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 28.02.2012 по 23.01.2013, з 22.02.2013 по 06.12.2013, з 12.12.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 по 07.10.2015, з 17.03.2016 по 26.02.2020, з 12.03.2020 по 11.10.2021 рік; період роботи в рф з 01.01.1992 по 26.03.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.04.2025 року та здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з 16.04.2025 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 143250012433 від 16.05.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 22.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 29.04.2008, з 30.04.2008 по 29.04.2009, з 09.06.2009 по 09.04.2010, з 06.07.2010 по 07.04.2011, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 28.02.2012 по 23.01.2013, з 22.02.2013 по 06.12.2013, з 12.12.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 по 07.10.2015, з 17.03.2016 по 26.02.2020, з 12.03.2020 по 11.10.2021; згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.07.1980: з 12.12.1990 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 26.03.1992, з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 року про призначення пенсії за віком.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що пенсійним органом у межах спірних правовідносин правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, так як позивач не має необхідної кількості страхованого стажу для призначення пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16.04.2025 року позивач звернувся з особистою заявою щодо призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача ГУ ПФУ у Волинській області.
На час звернення вік позивача становив 63 роки.
Розглянувши подані заявником документи ГУ ПФУ у Волинській області 24.04.2025 року прийнято рішення № 143250012433 про відмову в призначенні пенсії.
За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.09.2004 від 22.09.2004, в зв'язку з припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсії робота на території російської федерації зараховується по 31.12.1991 при наявності заяви, передбаченої ст. 241 Закону №1058 про нездійснення цією державою пенсійних виплат;
- в російській федерації з 02.06.1986 по 02.06.1989, з 05.06.1989 по 23.11.1989, з 24.11.1989 по 11.12.1990, з 01.02.1991 по 26.03.1992 (виправлення в даті звільнення та наказі на звільнення), з 12.12.1990 по 31.01.1991(відсутній номер розпорядження на прийнятті та звільненні), оскільки відсутня заява, передбачена ст. 241 Закону №1058 про нездійснення цими державами пенсійних виплат;
- з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004, відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб (індивідуальні відомості про застраховану особу - довідка ОК-5).
За висновком рішення №143250012433 від 24.04.2025 року страховий стаж позивача склав 17 років 05 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Позивач 09.05.2025 року повторно звернувся до ГУ ПФУ у Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача від 09.05.2025, визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області.
16.05.2025 року ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення № 143250012433 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
За висновком рішення №143250012433 від 16.05.2025 страховий стаж позивача склав 21 рік 11 місяців 08 днів
За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 09.05.2025 року та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.09.2004: з 22.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 23.04.2007, з 24.04.2007 по 29.04.2008, з 30.04.2008 по 29.04.2009, з 09.06.2009 по 09.04.2010, з 06.07.2010 по 07.04.2011, з 08.04.2011 по 30.12.2011, з 28.02.2012 по 23.01.2013, з 22.02.2013 по 06.12.2013, з 12.12.2013 по 22.10.2014, з 23.10.2014 по 07.10.2015, з 17.03.2016 по 26.02.2020, з 12.03.2020 по 11.10.2021 рік, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з цим, стаж роботи зараховується по 31.12.1994 рік;
- період роботи в російській федерації з 12.12.1990 по 31.01.1991, оскільки відсутній номер розпорядження на прийняття та звільнення з роботи; - період роботи в російській федерації з 01.02.1991 по 26.03.1992 рік, оскільки виправлення в даті звільнення та в наказі на звільнення з роботи;
- період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 26.03.1992, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з цим, стаж роботи зараховується по 31.12.1994 рік;
- період роботи з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004, оскільки відповідно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня робота за вказаний період. Так, страховий стаж Позивача склав 21 рік 11 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Позивач не погодився з відмовою у призначенні пенсії, викладеною у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №143250012433 від 24.04.2025, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 143250012433 від 16.05.2025 року, що стало підставою для звернення до суду.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як пенсійним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Згідно ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Крім того, згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 143250012433 від 16.05.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком, з підстав відсутності у позивача достатньої кількості страхового стажу.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, колегія суддів зазначає наступне.
Так, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до ст. 7 Угоди, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхніми центральними органами.
Відповідно до ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Між тим, постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
В даному випадку, пенсійним органом зроблено висновок, що набутий позивачем страховий стаж на території РФ не підлягає зарахуванню до загального трудового стажу позивача, так як Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка передбачала можливість врахування трудового стажу, набутого на території РФ, під час призначення пенсії в Україні.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В даному випадку, чинним на час отримання позивачем спірного стажу міжнародним договором - Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачалось, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Крім того, аналізуючи положення вищевикладених норм права, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Тобто, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов'язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що факт виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не може позбавляти позивача права на отримання пенсії.
Щодо висновків пенсійного органу про неможливість врахування частини страхового стажу з підстав наявності недоліків, допущених при заповненні трудової книжки позивача , колегія суддів зазначає наступне.
Так, пенсійним органом не враховано період з 12.12.1990 по 31.01.1991, оскільки відсутній номер розпорядження на прийняття та звільнення з роботи; з 01.02.1991 по 26.03.1992 рік, оскільки виправлення в даті звільнення та в наказі на звільнення з роботи.
В даному випадку, на переконання пенсійного органу, відповідна обставина унеможливлює врахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при дослідженні спірних записів вбачається, що інші відомості, а саме щодо найменування підприємства роботодавця, номерів записів, дати приймання і звільнення з роботи, найменування посадової особи, яка здійснила запис про звільнення не мають недоліків.
При цьому, особа не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на отримання пенсії у зв'язку з наявності недоліків у заповненій трудовій книжці, так як підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не обов'язкове дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року (справа № 580/4012/19).
Аналогічним чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на роботодавця, а не на працівника, покладено обов'язок з належного заповнення трудової книжки та внесення до неї інформації.
Щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача 01.09.2000 по 31.12.2000, з 01.11.2001 по 30.11.2001, з 01.06.2002 по 09.08.2004, оскільки за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ст.106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Враховуючи зазначене, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №343/659/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повторного розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук