Справа № 551/1249/25 Номер провадження 22-ц/814/2183/26Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
20 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Панченка О.О.,
суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Перебийніс Богдани Миколаївни на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у справі за позовом Приватного підприємства «Прометей-2000» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків,-
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача - директора Приватного підприємства «Прометей-2000» Соколова Володимира Петровича про усуненні від участі у справі представника відповідача ОСОБА_1 - Загороднього Романа Григоровича, який діє на підставі довіреності від 11 травня 2023 року в інтересах ОСОБА_1 - відмовлено.
У задоволенні клопотання представника відповідачів - адвоката Перебийніс Богдани Миколаївни про витребування доказів, призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, повторного долучення до матеріалів справи доказів - відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою суду, її в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи оскаржила представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Перебийніс Богдана Миколаївна.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Так, ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у задоволенні клопотання представників відповідачів - адвоката Перебийніс Богдани Миколаївни про витребування доказів, призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, повторного долучення до матеріалів справи доказів - відмовлено.
Статтею 129 Конституції України та статтями 2,17 ЦПК України визначено однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно частини 2 статті 352 ЦПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною 1 статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які подаються апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Згідно частини 2 статті 353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Як вбачається із наявних у справі матеріалів, судом першої інстанції рішення по суті справи ухвалювалось.
Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду якою відмовлено у призначенні експертизи, не передбачено положеннями частини 1 статті 353 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA97v.UKRAINE,№19164/04,§ 47,ЄСПЛ від21жовтня 2010року)
Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Отже, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц (провадження №14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц (провадження №14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц (провадження №14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц (провадження №14-62цс19).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині 1 статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Право на апеляційне оскарження, учасники справи та заінтересовані особи, можуть реалізувати у порядку визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхнім процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, зазначеної зокрема у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 466/10464/16-ц; та від 29 серпня 2019 року у справі № 610/2972/17, визначено, що ухвали суду першої інстанції про відмову у призначенні експертизи не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Відтак, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст.357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Перебийніс Богдани Миколаївни на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя О. О. Панченко
Судді: Т. В. Одринська
В. П. Пікуль