Номер провадження 1-кс/754/726/26
Справа № 754/4911/26
Іменем України
27 березня 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026100030000639 від 25.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 25.05.2021 Деснянським районним судом м. Києва за ст.ст. 70 ч.ч. 1, 4, 185 ч. 3 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Звільнений по відбуттю строку покарання ,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,
сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_6 ,
до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 27.03.2026 надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12026100030000639 від 25.03.2026 про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12025100030002836 від 09.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України, де досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 25.03.2026 приблизно о 18:02 год., знаходячись всередині торгівельної зали магазину «Аврора», що за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини, 63/12, побачив на стелажі товар, який належать ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА», після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, який введено з 05:30 год. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 строком на 90 діб відповідно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів підійшов до торгових стелажів вищевказаного магазину, звідки вихопив товар, який належать ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА», вартістю 53 грн. 33 коп. (без ПДВ), а саме: «Ніж кухонний метал. з дерев. ручкою Almo арт. 38228» який належить ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА».
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_4 , утримуючи вищевказаний товар при собі, пройшов через розрахункові каси магазину, не оплативши вказаний товар, та направився до виходу з магазину, в подальшому з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядившись на власний розсуд.
25.03.2026 о 19:50 год, ОСОБА_4 був фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
26.03.2026, ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 25.03.2026;
- даними протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 ;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 25.03.2026;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 25.03.2026;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 25.03.2026;
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст. 208 КПК України від 25.03.2026;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_7 , на яких остання впізнала особу ОСОБА_4 від 26.03.2026;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_8 , на яких остання впізнала особу ОСОБА_4 від 26.03.2026;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 , на яких остання впізнала особу ОСОБА_4 від 26.03.2026;
- даними протоколу допиту представника потерпілого ОСОБА_10 від 26.03.2026;
- даними протоколу перегляду відеозаписів від 26.03.2026, на яких зображена подія кримінального правопорушення та переміщення підозрюваного;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
В обґрунтування клопотання про необхідність застосування запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1,, 3, 5 КПК України, зокрема:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 1 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду оскільки повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 7 до 10 років. Тобто, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може зникнути від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння вказаного кримінального правопорушення, усвідомивши невідворотність великого строку покарання за його вчинення, та не виконувати, покладені на нього обов'язки відповідно до ст. 42 КПК України;
2) незаконно впливати на представника потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 3 КПК України, обґрунтовується тим, що з матеріалів кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані представника потерпілого, свідків та у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб, шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів вищезазначеними особами під час досудового розслідування та судового розгляду;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 5 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є особою працездатного віку, проте офіційно не працевлаштований, не має інших джерел доходу, а відтак не має засобів для існування, міцних соціальних зв'язків не має, вчинив кримінальне правопорушення з метою особистого збагачення, яке вчинялось у відкритій формі, що свідчить про зухвалу і цинічну поведінку ОСОБА_4 , зазначене вказує на те, що останній продовжуватиме злочинну діяльність у сфері вчинення кримінальних правопорушень майнового характеру з метою особистого збагачення або вчинення інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу, що менш суворі запобіжні заходи у виді: особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_4 під вартою зможе забезпечити запобіганню можливості ухилення останнього від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на представника потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також не зможуть забезпечити виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням наявного у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість та міру покарання, особу підозрюваної, спосіб, особисті та соціальні обставини його життя, що в сукупності свідчить про існування передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, у зв'язку з чим обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить запобіганню зазначеним ризикам, належної поведінки та виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, а навпаки буде підґрунтям для спроб переховуватися від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Враховуючи суспільну небезпеку інкримінованого злочину ОСОБА_4 , що свідчить про наявність у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, а тому обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим.
Прокурор в судовому засіданні, підтримав клопотання за викладених в ньому підстав. Просив клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Сторона захисту, а саме підозрюваний та захисник не заперечили щодо задоволення клопотання та застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просили зменшити розмір застави, з урахуванням розміру викраденого.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи, загальні положення про які, передбачені ст. 176 КПК України.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто, явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» (№ 33977/96 від 26.07.2001) ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення - ст. 186 ч. 4 КК України, де санкція частини статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, може вдатися до відповідних дій.
Вищенаведене дає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом спонукання їх до відмови від раніше наданих показань.
Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків не має, раніше судимий, є особою працездатного віку, офіційно не працевлаштований, тобто не має будь - якого джерела доходу, а тому може продовжити вчиняти злочини проти власності.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а також данні щодо особи підозрюваного, у якого відсутні міцні соціальні зв'язки, офіційно не працює, раніше судимий.
Достовірних даних про те, що стан здоров'я підозрюваного перешкоджає його утриманню в місцях попереднього ув'язнення у слідчого судді відсутні.
Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Таким чином, слідчий суддя, за результатами розгляду клопотання прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
За таких обставин, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.
Крім того, слідчий суддя, відповідно до ст. 183 КПК України, вважає за можливе визначити розмір застави в мінімальному розмірі, передбаченому ст. 182 ч.5 п.2 КПК України.
Керуючись ст.ст.177-179,183,184,193,194,196,309,376 КПК України, слідчий суддя -
клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України, у кримінальному провадженні №12026100030000639 від 25.03.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Строк дії ухвали шістдесят днів, тобто до 23 травня 2026 року, включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19:50 год. 25 березня 2026 року.
Визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, р/о UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки, передбачені ст. 194 ч. 5 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з представником потерпілого, свідками в даному кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
- не залишати межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 23 березня 2026 року, включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена, безпосередньо, до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 31.03.2025 о 13:40 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1