Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/886/26
19 березня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Кондрацька Н.М.
за участі секретаря судового засідання Мелещенко О.В.,
за участю
представника позивача Блізнецова М.Є.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -
Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі відповідної ліцензії та рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
Надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». Оскільки у будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири. У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послуги здійснюється згідно із п.п. 40-49 вказаних Правил, а саме, - у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги пропорційно опалювальній площі квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища.
Лічильник обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_2 відсутній, тому відповідно до п. 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалювальній площі (об'єму) приміщення споживача, відповідно до Методики розподілу, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
Лічильник обліку гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 не встановлено, тому відповідно до п. 21 Правил за надані послуги плата справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу.
Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згаданої вище.
Типові договори приєднання на надання відповідних послуг, згідно із зазначеними вище постановами № 830 та № 1182, опубліковані на офіційному веб-порталі підприємства.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та між опалювальний період пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 458212308 ОСОБА_2 власник вказаної квартири протягом всього спірного періоду. Одночасно за інформацією Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» ЧМР № 25572/37079-01-10 від 16.12.2025 відповідач ОСОБА_1 з 12.05.2017 зареєстрований за даною адресою.
Разом з тим, відповідачі, фактично споживши зазначені вище послуги, не надсилали товариству жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг, з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 та ст. ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
До того ж, зазначена вище квартира не від'єднана від мереж централізованого опалення з додержанням вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом № 4 від 22.11.2005 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом № 169 від 26.07.2019 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України).
Таким чином, відповідно до зазначених вище норм закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Як зазначено у позові, відповідач ОСОБА_2 своєчасно та не в повному обсязі з листопада 2014 року не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), а також не здійснювали оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.06.2017 складає 5 365,65 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 30789088.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своєчасно та не в повному обсязі з червня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), а також не здійснювали оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.01.2026 року складає 10 892,40 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 30789088.
Крім того, на указану заборгованість позивачем нарахована інфляційна складова боргу за період з 01.11.2014. по 01.06.2017, яка становить 882,96 грн. та за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 - 2605,53 грн, а також розмір 3% річних за період з 01.11.2014 по 01.06.2017 з простроченої суми - 175,50 грн. та за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 з простроченої суми становить 1041,99 грн.
При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі викладеного вище, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 5 365,65 грн., інфляційну складова боргу у розмірі 882,96 грн. та три відсотки річних у розмірі 175,50 грн., а всього 6424,11 грн., а також солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внески у розмірі 10 892,40 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2 605,53 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 041,99 грн., а всього 14539,92 грн. Крім того, просить стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп.
Від відповідачів 11.03.2026 засобами поштового зв'язку подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій указують, що позивач 04.02.2026 звернувся до суду з позовом про стягнення з них заборгованості за послуги гарячого водопостачання та теплопостачання у розмірі 20964,03 грн., строк позовної давності щодо боргу 2014-2021 років, протягом якого постачальник має право звернутись до суду минув 5 років тому. Тож просять відмовити позивачу у позові у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.02.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
У судовому засіданні представник позивача Блізнецов М.Є. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково зауважив, що відповідач ОСОБА_2 , хоча й не зареєстрована за даною адресою, проте з 22.10.2008 є власником квартири, а отже є споживачем наданих позивачем послуг та має здійснювати оплату за їх надання. При цьому, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у цій квартирі з 12.05.2017року, також є споживачем послуг, які має оплачувати. Разом з тим, протягом всього строку заборгованості за спірною адресою систематично здійснювались проплати, здебільшого у більшому розмірі ніж щомісячні нарахування, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено. При здійсненні проплати у більшому розмірі, кошти спочатку йдуть на погашення поточних нарахувань, а залишок - на погашення заборгованості.
У судовому засідання відповідач ОСОБА_1 визнав заборгованість станом на 01.01.2026, а також нараховані інфляційні втрати та 3 % річних. При цьому, просив скорегувати заборгованість, оскільки у січні та лютому 2026 року він сплачував кошти, однак будь - яких підтверджень такої сплати надати не може. Водночас просив суд при ухваленні рішення врахувати, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі, а тому заборгованість стягувати лише з нього одного.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, причин неявки суду не повідомила, хоча судом повідомлялася у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позовну заяву не подано.
Згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи.
Заслухавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини .
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
У судовому засіданні встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444) та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000, № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно з наведеним вище, ПрАТ «Черкаське хімволокно», як суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 458212308 від 24.12.2025, ОСОБА_2 з 22.10.2008 є власницею квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування № 5430 від 15.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Вінніченко Ж.В.
Водночас, з повідомлення департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, отриманого на запит суду 11.02.2026, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , з 12.05.2017 зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що до квартири АДРЕСА_2 надаються послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання від ВП «Черкаська ТЕЦ», відповідачі отримують відповідні послуги, відкрито о/р № НОМЕР_1 , за яким, відповідно до листа-розрахунку, станом на 01.01.2026 наявна заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 16258,05 грн., а саме: за період з 01.11.2014 по 01.06.2017 у розмірі - 5365,65 грн. та за період з 01.01.2017 по 01.01.2026 - 10892,40 грн., оскільки відповідачі ухиляються від перерахування щомісячної оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання у повному розмірі, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідно до дослідженого розрахунку, який наданий позивачем, вбачається, що відповідачі систематично, але не у повному обсязі сплачували комунальні послуги, починаючи з листопада 2014 року.
Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які були чинними на час спірних правовідносин, але з 01.05.2022 втратили чинність, враховуючи постанову КМУ від 02.02.2022 №85), споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною, особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які на час розгляду справи по суті хоч і втратили чинність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022, проте період, за який виникла заборгованість у відповідачів, підпадає під їх регулювання.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вказаного вище Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (у першій редакції, яка була чинною з 10.12.2017, зокрема і на час виниклих правовідносин), комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1021 від 17.09.2019 встановлені розміри внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», зокрема щодо будинку АДРЕСА_4 .
Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875-ІV) визначено права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Аналогічні положення закріплені і у нині чинному Законі України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VІІІ), зокрема, статтями 7, 8 визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.
До того ж, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які були чинними на час спірних правовідносин, але з 01.05.2022 втратили чинність, враховуючи постанову КМУ від 02.02.2022 №85).
Встановлено, що у будинку АДРЕСА_4 встановлено будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, тому, відповідно до п. 12 Правил, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послуги здійснюється згідно із п.п. 40-49 вказаних Правил, а саме, - у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги пропорційно опалювальній площі квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках, зокрема, - у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до п. 18 цих Правил. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
Крім того, встановлено, що лічильник обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_2 відсутній, тому відповідно до п. 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалювальній площі (об'єму) приміщення споживача, відповідно до Методики розподілу, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
Також судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_5 указаного будинку не встановлений лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно з п. 21 Правил, плата за надані послуги вноситься справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу.
Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно постанов КМУ № 830 та № 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідачі, ОСОБА_2 , яка є власником квартири протягом усього спірного періоду, та ОСОБА_1 , який на момент виникнення заборгованості був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , мають право на проживання, були споживачами послуг, які надаються до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за надані послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків, тож згідно з розрахунком ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», повинні сплатити заборгованість по оплаті вказаних послуг.
Разом з тим, відповідачами не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також свого розрахунку заборгованості, або ж доказів про повне/часткове погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням ними зобов'язань з оплати за отримані послуги. Також відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або будь-хто з відповідачів відмовились від отримання вказаних послуг.
Разом з тим, правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності.
Обов'язок по утриманню майна, включаючи обов'язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача, як на власника квартири, незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні. Частиною 3 статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.
За змістом ст.ст. 67-68, 162 ЖК України наймач чи власник житла зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.
Той факт, на який посилається ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою є безпідставним, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства споживачі повинні повідомляти позивача про настання певних обставин, в тому числі про своє непроживання за адресою помешкання, куди надавались певні послуги, що виконано не було, до того ж, з огляду на вказане вище, власність зобов'язує утримувати своє майно.
Що стосується застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду, позовна заява надійшла до суду 03.02.2026.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з розрахунку заборгованості за О/Р № 30789088 до стягнення з відповідачів підлягає борг, який станом на 01.01.2026 складає 20964,03 грн. З вказаного розрахунку також вбачається, протягом всього строку виникнення заборгованості відповідачі систематично вчиняли дії, що свідчать про визнання ними заборгованості перед підприємством, а саме, з 01.01.2014 року по 01.01.2026 відповідачами вносилась оплата за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання систематично та переважно у більших обсягах ніж нарахування. Таким чином, як вбачається із розрахунку заборгованості по О/Р № 30789088, відповідачі частково, але не у повному обсязі здійснював оплату наданих позивачем послуг за теплопостачання та гаряче водопостачання. Слід також зазначити, що свого розрахунку заборгованості на спростування того, який наданий позивачем, відповідачами надано не було, як і не доведено, що оплата відповідачами загальної заборгованості була в більшому розмірі, ніж зарахована позивачем здійснена в рахунок погашення заборгованості чи сплачена як аванс за послуги позивача за наступний місяць.
Отже, з огляду на вказане, своїми діями відповідачі перервали строк позовної давності, а відтак підстав для задоволення заяви про застосування строків позовної давності про стягнення заборгованості за централізоване опалення та гаряче водопостачання суд не вбачає, оскільки відповідачі, хоч і не у достатній мірі, але здійснювали часткову оплату за спожиті ним послуги, а тому відбулося переривання цих строків сплатами, здійсненими відповідачами.
Крім того, оскільки правовідносин, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, то на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зауважити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, однак вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 через агресію російської федерації проти України введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за період з 01.11.2014. по 01.06.2017 у розмірі 882,96 грн. та за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 - 2605,53 грн., а також розрахунок щодо 3% річних за період з 01.11.2014 по 01.06.2017 з простроченої суми, що становить - 175,50 грн. та за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 з простроченої суми у розмірі 1041,99 грн.
При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на викладене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, враховуючи доводи та докази, на які послався відповідач, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог Черкаської ТЕЦ у повному обсязі; до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає заборгованість за послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) за період з 01.11.2014 по 01.06.2017 у розмірі 5 365,65 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 882,96 грн. та три відсотки річних у розмірі 175,50 грн., а всього 6424,11 грн., а також до солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та Внески за період з 01.06.2017 по 01.01.2026 у розмірі 10 892,40 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 2 605,53 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 041,99 грн., а всього 14539,92 грн.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у сумі 3328 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 50 від 22.01.2026.
Так як позовні вимоги задоволені у повному обсязі, до стягнення із відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп. у рівних частках по 1664,00 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження та РНОКПП у матеріалах справи відсутні, адреса зареєстрованого місця проживання згідно позову: АДРЕСА_6 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість за послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 5 365,65 грн., інфляційну складова боргу у розмірі 882,96 грн. та три відсотки річних у розмірі 175,50 грн., а всього 6424,11 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (дата народження та РНОКПП у матеріалах справи відсутні, адреса зареєстрованого місця проживання згідно позову: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП у матеріалах справи відсутній) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та Внески у розмірі 10 892,40 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2 605,53 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 041,99 грн., а всього 14539,92 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження та РНОКПП у матеріалах справи відсутні, адреса зареєстрованого місця проживання згідно позову: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП у матеріалах справи відсутній) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (місцезнаходження за адресою: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) у рівних частках судовий збір у розмірі 3 328,00 грн., по 1664,00 грн. з кожного.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 26.03.2026.
Головуючий: Н. М. Кондрацька