Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2044/26
Номер провадження 1-кс/711/698/26
25 березня 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №62025100140003056, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Киликиїв Славутського району Хмельницької області, який не є особою з інвалідністю, військовослужбовця за призовом за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Старший слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , поданим в рамках кримінального провадження №62025100140003056, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62025100140003056 від 01.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19.05.2025 не пізніше 20 год. 00 хв., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , направився у невідомому напрямку, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини за наявності реальної можливості до цього.
19.02.2026 встановивши наявність достатніх доказів для підозри, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Киликиїв Славутського району Хмельницької області, українцю, громадянину України, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а враховуючи те, що місцезнаходження підозрюваного не встановлено, що позбавило орган досудового розслідування та прокуратуру можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру, у день його складання таке повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, місцезнаходження підозрюваного на даний час не встановлено, на письмові виклики слідчого останній не з'являється.
При цьому, у кримінальному провадженні виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного.
У зв'язку з цим, постановою від 20.02.2026 досудове розслідування кримінального провадження зупинене з одночасним оголошенням підозрюваного у розшук.
24.02.2026 за адресою проживання підозрюваного скеровано повістки про виклик на 10 год. 00 хв. 28.02.2026 та 01.03.2026 для проведення за його участю слідчих та процесуальних дій, однак у визначені дату та час, підозрюваний не прибув, про причини, які перешкоджають його прибуттю, слідчого не повідомив, таким чином продовжуючи переховуватися від органу досудового розслідування.
Дії підозрюваного кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Положеннями ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до від п'яти до десяти років. Згідно ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини, надали покази, якими підтверджено факт ухилення вищевказаного підозрюваного від проходження військової служби, а також факт його відсутності на військовій служби по теперішній час та невстановлення його місцезнаходження.
Вказані обставини також підтверджуються актом та матеріалами проведеного за даним фактом службового розслідування у військовій частині, копіями наказів тощо.
Дані обставини вказують на те, що підозрюваний, на час звернення з даним клопотанням, переховується від органу досудового розслідування та прокуратури, місце знаходження останнього невідоме.
Враховуючи те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, одночасно з цим клопотанням до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси подано клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу до залу судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси, для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його особу та інші обставини існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому від підозрюється.
Згідно вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Висновок про наявність вказаних ризиків зроблено виходячи з наступних обставин:
- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за його вчинення санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'яти до десяти років. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства;
- перебуваючи на волі, підозрюваний зможе вільно спілкуватися зі співслужбовцями військової частини, в якій проходив військову службу, у зв'язку з чим, останній незаконними засобами (вмовлянням, підкупом чи погрозами тощо) зможе впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження;
- на повістки про виклик до слідчого і телефонні виклики останній не з'явився;
- підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи викладене, спроби підозрюваного будь-яким чином ухилитися від суду у подальшому мають високу ймовірність.
Враховуючи те, що місцеперебування підозрюваного не відоме, оскільки останній продовжує переховуватися від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, до військової частини не повернувся, таким чином продовжує уникати від проходження військової служби, у зв'язку з чином він продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ним покладених на нього визначених процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та припинення вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання останнім процесуальних рішень та унеможливить продовжувати ухилятися від органів слідства та суду, а також продовжувати вчиняти злочин, у якому він підозрюється або вчинити нове кримінальне правопорушення, перешкоджати проведенню досудового розслідування у розумні строки, незаконно впливати на свідків.
Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Оцінюючи в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, запобігання спробам останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від органів слідства та суду, а також припинити вчинення злочину у якому він підозрюється, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що на даний час є необхідним застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою на підставі вже зібраних органом досудового розслідування доказів. Крім того зауважив на реальності та обґрунтованості існуванні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України. Так підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, в разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Також, для уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни раніше наданих показань чи відмови від надання показань, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме на військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку прокурора, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій. Крім того, підозрюваний може ухилятись від явки до слідчого, прокурора чи суду, чим перешкоджатиме досудовому розслідуванню. Ризик продовжити вчинення кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється, полягає в тому, що ОСОБА_4 може в подальшому знову не з'являтися на службу до військової частини з метою ухилення від військової служби. З урахуванням викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 176, 183 КПК України, прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування без визначення застави.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони обвинувачення в силу його необґрунтованості та просив суд відмовити в його задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_4 відмовився відповідати на запитання слідчого судді.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62025100140003056 від 01.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби вчиненому в умовах воєнного стану.
Згідно положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років), відноситься до категорії тяжких злочинів.
Так, 19.02.2026, встановивши наявність достатніх доказів для підозри, враховуючи, що ОСОБА_4 на виклики слідчого не з'являвся та його місцезнаходження його не було встановлено, в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, останньому вручено (надіслано) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Постановою старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 від 20.02.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025100140003056 від 01.09.2025 зупинене з одночасним оголошенням підозрюваного ОСОБА_4 у розшук.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2026 (справа №711/2044/26) надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою його приводу до Придніпровського районного суду м. Черкаси для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
25.03.2026, на виконання ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2026 (справа №711/2044/26), органом досудового розслідування було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 від 25.03.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025100140003056 від 01.09.2025 відновлено.
25.03.2026 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби вчиненому в умовах воєнного стану
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, а саме: матеріалами службового розслідування військової частини; показаннями свідків; даними протоколу затримання; іншими матеріалами кримінального провадження.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокат дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним. Крім того, позиція сторони захисту, фактично не виключає можливість застосування до ОСОБА_4 , який є підозрюваним, запобіжного заходу, відповідно до ст. 176 КПК України.
Також, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_4 злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, отже у разі засудження останнього за ч. 5 ст. 407 КК України до нього не може бути застосовано ст.ст. 69, 75 КК України та призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, чи звільнено від відбування покарання з випробуванням, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.
Про обґрунтованість вказаного ризику свідчить і те, що підозрюваний самовільно залишив місце дислокації військової частини, в якій проходив військову службу за мобілізацією, та переховувався від правоохоронних органів.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_4 підозрюється, оскільки є підстави вважати, що останній може знову не з'явитись на службу до військової частини з метою ухилення від військової служби.
В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначений в клопотанні є неконкретизованим, будь-які обґрунтування існування вказаних обставин відсутні, що на думку слідчого судді носить лише формальний характер.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Крім того, враховуючи ч. 8 ст. 176 КПК України, до підозрюваного не може бути застосовано інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Також, при визначенні запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого в провину ОСОБА_4 , а саме нехтування конституційним обов'язком кожного громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби через особисту недисциплінованість.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та обирає підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.05.2026.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Слідчий суддя, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №62025100140003056, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовільнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.05.2026 включно з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 25.03.2026.
Строк дії ухвали визначити до 22 травня 2026 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ для виконання.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1