Справа № 539/670/26
Провадження № 2-а/539/19/2026
30 березня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з врахуванням вимог спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (юридична адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок №3, код ЄДРПОУ 40108646) та Управління патрульної поліції в Полтавській області (юридична адреса: 38751, Полтавська область, Полтавський район, село Розсошенці, вулиця Кременчуцька, будинок №2В) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій просить суд:
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капітана поліції Симоненка Віталія Анатолійовича серії ЕНА № 6674255 від 17 лютого 2026 року, якою його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 121 КУпАП, оскільки відповідач помилково кваліфікував керування автомобілем із несправним заднім стоп-сигналом як порушення правил пункту 31.4.3 Правил дорожнього руху, не врахував приписи пунктів 31.5, 31.6 Правил дорожнього руху, а також можливість руху транспортного засобу до місця стоянки або ремонту із дотриманням запобіжних заходів згідно з пунктами 9.9 і 9.11 цих Правил.
Також у вищевказаній постанові зазначено, що він не мав при собі чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 г Правил дорожнього руху.
В силу статті 36 КУпАП вказані порушення були об'єднані та стягнення було накладено за тяжче порушення, а саме за частиною першою статті 126 КУпАП.
03 березня 2026 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що дійсно, 16 лютого 2026 року о 9 год. 55 хв. у місті Лубни по вулиці Олександрівській, будинок №74/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на якому не працювали сигнали гальмування, та ОСОБА_1 , не мав при собі чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 31.4.3.А та п.п. 2.1. Ґ ПДР України.
На відео з реєстратора чітко зафіксовано, що на автомобілі яким керував позивач, не працювали сигнали гальмування.
Слід також зазначити, що за результатами перевірки поліцейським патрульної поліції було складено Акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання від 16 лютого 2026 року.
Крім того, на нагрудну камеру було зафіксовано, як поліцейський повідомляє водія ОСОБА_1 про подальшу заборону руху транспортного засобу до усунення технічних несправностей, на підставі яких було винесено постанову відносно позивача.
Що стосується порушення водієм ОСОБА_1 частини першої статті 126 КУпАП, то з відеофіксації правопорушення також вбачається, що на вимогу поліцейського водій не пред'явив чинний страховий поліс. Крім того, відповідно до скріну з відкритої бази даних МТСБУ - страховий поліс на транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_2 станом на 16 лютого 2026 року відсутній.
Також відповідач зазначив, що на місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими статею 63 Конституції України та статею 268 КУпАП, що підтверджується на відео з бодікамери о 09:41 год.
Крім того, було дотримано порядок розгляду справи, передбачений статею 279 КУпАП. Позивач відповідно до статті 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу в межах скороченого провадження, що також зафіксовано на відео з бодікамери.
На відео зафіксовано, що позивач в телефонному режимі консультувався з адвокатом, тому твердження ОСОБА_1 про те, що було порушено його права та він не зміг реалізувати своє право на юридичну допомогу не відповідає реальним обставинам справи.
Відповідач вважає, що, виносячи постанову, інспектор законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення, не порушив жодних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та своїми діями під час розгляду справи сприяв реалізації прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в повній мірі.
Після винесення постанови поліцейський вголос ознайомив позивача зі змістом постанови, роз'яснив положення статей 307, 308, 289 КУпАП, а також повідомив, що подальший рух транспортного засобу заборонено до усунення технічних несправностей.
Позивач у відповідних графах особисто поставив підпис про те, що його ознайомлено зі змістом статей 268, 289 КУпАП.
З урахуванням наведено відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Заяви та клопотання сторін
03 березня 2026 року у відзиві на позов представник Департаменту патрульної поліції просив розгляд справи провести без участі представника відповідача.
Від позивача до суду надійшло клопотання паро залучення до участі у справі у якості співвідповідача Управління Патрульної поліції в Полтавській області, яку суд задовольнив.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 23 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання на 02 березня 2026 року, витребувавши у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої 16 лютого 2026 року було винесено постанову серії ЕНА №6674255 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, включаючи відео з бодікамери (у разі наявності).
02 березня 2026 року судом було винесено ухвалу про залучення до участі в справі як відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області.
Розгляд справи відкладався на 23 березня 2026 року.
В судове засідання 23 березня 2026 року сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Відповідно до вимог статті 227 КАС України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено на 30 березня 2026 року.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 .
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6674255 від 17 лютого 2026 року (оскаржувана постанова) на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн за порушення частини першої статті 126 КУпАП.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач як водій керував транспортним засобом, в якому не працювали сигнали гальмування, чим порушив вимоги пункту 31.4.3.в Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП та позивач мав при собі чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги підпункту 2.1. Ґ Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП.
На підставі статті 36 КУпАП позивача ОСОБА_1 за вищевказані правопорушення було притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн 00 коп. (а.с.7).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини щодо винесення оскаржуваної постанови.
Не погоджуючись із діями відповідачів щодо винесення оскаржуваної постанови позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Згідно із нормами статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Частина перша статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Згідно з пунктом 31.4.3а Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (частина четверта статті 242 КАС України).
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.
З аналізу змісту статей 9 та 280 КУпАП вбачається, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим, а фактичні обставини чітко узгоджуватись із правовою кваліфікацією та сформульованим обвинуваченням, оскільки в іншому випадку право обвинуваченого знати, в чому він обвинувачується реалізується ним не у повній мірі.
Згідно з частинами другою та третьою статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (стаття 77 КАС України).
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Системний аналіз та юридичний зміст положень частини другої статті 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Згідно зі статтею 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Також, відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як підтверджується матеріалами справи та зазначено вище, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом, у якого не працювали сигнали гальмування, чим порушив вимоги пункту 31.4.3.а Правил дорожнього руху - керував транспортним засобом, в якому кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Крім того водій (позивач по справі) не мав при собі чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. п. 2.1. Ґ Правил дорожнього руху.
При цьому, відповідачем Департаментом патрульної поліції Національної поліції України надано суду відео з бодікамери 470045 та відео з реєстратора. Даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксовано на технічний засіб, що має функції відеозапису і використовується органами Національної поліції для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку. Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення Правил дорожнього руху з боку водія автомобіля.
На відеозапису чітко зафіксовано, що на автомобілі яким керував позивач, не всі сигнали гальмування працювали, працював лише центральний, розміщений на задньому склі автомобіля.
Крім того, відповідачем до відзиву додано Акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання від 16 лютого 2026 року, складений за результатами перевірки, поліцейським патрульної поліції, що також підтверджує несправність транспортного засобу на момент зупинки, яким керував позивач (а.с.41).
Щодо порушення позивачем ОСОБА_1 частини першої статті 126 КУпАП, а саме: відсутності у нього на момент зупинки транспортного засобу страхового поліса про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то з наданого суду відеофіксації зазначеного правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 дійсно на неодноразову вимогу поліцейського не пред'явив страховий поліс, а зазначив, що він «розмовляє по телефону». Також на підтвердження факту відсутності у позивача станом на 16 лютого 2026 року страхового поліса, відповідачем надано суду прінт скрін з відкритої бази даних МТСБУ щодо відсутності страхового поліса на транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_3 (а.с.42). Документів, що підтверджують наявність у позивача страхового полісу, суду до матеріалів справи ні позивачем, ні відповідачами не надано.
Твердження позивача щодо неналежного проведення розгляду справи та не ознайомлення його з правами особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з наданого суду відео з бодікамери, на місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими статею 63 Конституції України, було дотримано порядок розгляду справи, передбачений статею 279 КУпАП. Позивач відповідно до статті 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу в межах скороченого провадження. Крім того, оскаржувана постанова містить особистий підпис позивача про його ознайомлення із правами та обов'язками, передбаченими статею 268 КУпАП (пункт 8 оскаржуваної постанови).
Також на відео зафіксовано, що позивач ОСОБА_1 в телефонному режимі консультувався з адвокатом, тому його доводи про те, що було порушено його права та він не зміг реалізувати своє право на юридичну допомогу, не відповідає реальним обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи досліджені докази в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення позивачем ОСОБА_1 пункту 31.4.3.а та п. п. 2.1. Ґ Правил дорожнього руху, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
При цьому, з урахуванням вимог статті 139 КАС України, у зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, а у відповідача відсутні витрати, пов'язані із розглядом справи, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2-10, 72-77, 139, 229, 243-246, 250, 268, 271, 286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Інформація про учасників справи відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 1: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок № 3.
Відповідач 2: Управління патрульної поліції у Полтавській області, юридична адреса: 38751, Полтавська область, Полтавський район, село Розсошенці, вулиця Кременчуцька, будинок №2Б.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва