Справа № 539/188/26
Провадження № 6/539/70/2026
30.03.2026
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Гуменюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Ануфрієвої Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -
Представник стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до суду з заявою про визнання судового наказу від 20.01.2026 року по справі №539/188/26 таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що 20.01.2026 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області винесено судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стягнуто заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 27077 (двадцять сім тисяч сімдесят сім) гривень 30 (тридцять) копійок за період з 01.01.2023 по 30.11.2025 року та судовий збір у сумі 332,80грн.
Заявником при написанні заяви про видачу судового наказу було допущено помилку. Представник заявника у заяві просив видати судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за спожитий газ по особовому рахунку НОМЕР_1 та адресою: АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою відкрито два особових рахунки, за особовим рахунком що дійсно належить ОСОБА_1 заборгованість відсутня, тому і її обов'язок виконати судовий наказ відсутній.
ОСОБА_1 подано заяву у якій зазначає, що за її особовим рахунком заборгованості немає, просить здійснювати розгляд заяви у її відсутності.
Дослідивши заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, перевіривши матеріали справи, встановлено наступне.
Судом встановлено, що 20.01.2026 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області винесено судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стягнуто заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 27077 (двадцять сім тисяч сімдесят сім) гривень 30 (тридцять) копійок за період з 01.01.2023 по 30.11.2025 року та судовий збір у сумі 332,80грн.
Після видачу судового наказу, заявником встановлено, що при подачі заяви про видачу судового наказу було допущено помилку та виявлено, що у боржника ОСОБА_1 за її особовим рахунком заборгованість відсутня.
Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч.3 ст.431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Статтею 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до змісту частин 1, 2 статті 432 ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Враховуючи викладене, виходячи з того, що саме стягувач звернувся до суду з указаною вище заявою та заявив про помилковість вимог до боржника щодо стягнення заборгованості за спожитий природній газ, тобто обов'язок боржника відсутній повністю, то суд вважає за необхідне визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 81, 89, 173, 259, 260, 261, 353, 432 ЦПК України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати судовий наказ, що виданий Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 20.01.2026 року, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стягнуто заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 27077 (двадцять сім тисяч сімдесят сім) гривень 30 (тридцять) копійок за період з 01.01.2023 по 30.11.2025 року та судовий збір у сумі 332,80грн., таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуюча суддя Г.М. Гуменюк