вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/823/26
381/217/26
30 березня 2026 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10780267, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.01.2024 ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 00-10780267 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Позивач зазначає, що кредитор виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Позивач стверджує, що на підставі укладених з первісним кредитором договорів факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.
Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 28 січня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ухвалу судді від 28 січня 2026 року про відкриття провадження не отримав, оскільки надіслана судом на її адресу кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подала.
Позивачу копія ухвали судді про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи доставлена до його електронного кабінету. Від позивача будь-яких клопотань, заяв до суду не надходило. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.
Згідно з п. 2 ч. 7, п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд справи судом.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Оскільки суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду судове засідання не проводиться.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справа, суд встановив таке.
01.01.2024 ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 00- 10780267 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до п. 1.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредитного ліміту складає 7000,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії - 240 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю 28 серпня 2024 року.
Тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процентна ставка - 3,00% від суми кредиту.
Знижена процентна ставка - 1,2% від суми кредиту.
За надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що становить 350,00 грн.
22.01.2024 між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит» укладено Договір факторингу № 22-01/2024.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги Б/Н від 22.01.2024 до Договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024», згідно з відомостями якого від ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «Макс кредит» перейшло право вимоги до відповідача.
16.08.2024 ТОВ «Макс кредит» та позивач уклали Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги Б/Н від 16.08.2024 до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024», згідно з відомостями якого від ТОВ «Макс кредитс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 32130,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7350,00 грн; заборгованість за процентами становить 24780,00 грн.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 00-10780267 від 01.01.2024», згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 32130,00 грн.
Також надав документ з назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором № 00-10780267, за період з 16.08.2024 по 25.12.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 32130,00 грн.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало відповідь № 20.1.0.0.0/7-260216/-57108-БТ від 19.02.2026, згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_1 емітована картка на ім'я ОСОБА_1 . Також надано інформацію про фінансовий номер телефону та підтверджуючий документ про зарахування 7000,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку, за вказаний період.
Крім того, надано виписку про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2024 по 06.01.2024 з відображенням часу зарахування коштів.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості суд зазначає таке.
З матеріалів справи суд встановив, що між сторонами існують кредитні правовідносини.
Спір у цій справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем обов'язків з повернення коштів у кредитних правовідносинах.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, суд вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин.
Матеріали справи не містять доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору.
Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення із рухом справи, забезпечивши дотримання принципів гласності та відкритості судового процесу, а також надав сторонам строк для подачі заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.
Отже, відповідач мав процесуальну можливість, але не скористалась своїм правом подання до суду відзиву на позов, не заперечила і не спростувала вимоги та доводи позивача, зокрема та не виключно не заперечила та не спростувала із наданням відповідних доказів факт укладення ним цього договору, належність йому банківської картки з відповідним номером і зарахування на цю картку коштів, які надані на виконання вказаного договору кредиту.
Водночас позивач подав до суду належні та достатні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором».
Крім цього, суд враховує надану банком інформацію на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відомостями якої підтверджено зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Цей розрахунок є чітким, зрозумілим, а тому суд приймає його як належний і достатній доказ щодо розміру заборгованості відповідача у спірних правовідносинах, оскільки його відомості узгоджуються з умовами договору споживчого кредиту.
Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.
Стосовно розміру процентів суд зазначає, таке.
Зі змісту позову суд встановив, що позивач просить стягнути з відповідача проценти, які нараховані попередніми кредиторами та відступлені йому на підставі договору факторингу.
Проте, відповідно до матеріалів справи перше відступлення права вимоги у цих правовідносинах відбулося 22.01.2024, коли первісний кредитор уклав договір факторингу з ТОВ «Макс кредит».
Суд наголошує, що саме з цього часу припинилося право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом, оскільки новий кредитор не набув право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, а лише набув право вимагати виконання зобов'язання у розмірі та обсязі, що існувало на момент його відступлення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).
Отже, фактичний строк кредитування становить 21 день, тобто по дату укладення першого договору факторингу.
Саме у межах цього строку можуть бути нараховані проценти у спірних правовідносинах.
Крім цього, суд бере до уваги таке.
22.11.2023 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Водночас згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, починаючи з 24.12.2023 денна процентна ставка не може перевищувати 2,5%, з 22.04.2024 ? 1,5%, з 20.08.2024 ? 1%.
Керуючись вимогами цього Закону суд, здійснивши власний розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом у спірних правовідносинах зазначає про наступне.
З матеріалів справи суд встановив, що договір укладений та відповідач отримав кредитні кошти 01.01.2024 року.
Отже, встановлена у договорі денна процентна ставка у розмірі 3% на день у цей період не відповідає правовому регулюванню, яке діяло на час укладення цього договору, оскільки не повинна перевищувати 2,5%.
За період з 01.01.2024 року по 21.04.2024 року розмір процентів становить 3675,00 грн (21 день х 2,5% від суми кредиту 7000,00 грн).
Крім цього, відомості наданого позивачем розрахунку заборгованості свідчать, що за договором факторингу йому переданий у розмірі 9198,00 грн.
Вказане свідчить про те, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за цим договором до дати укладення факторингу.
Враховуючи, що відповідачу безпідставно нараховувались проценти у розмірі 3%за день користування кредитними коштами, суд здійснив власний розрахунок та встановив, що відповідач сплатив у рахунок виконання кредитних зобов'язань 4527,25 грн ( 6725,25 сума процентів нарахована за ставкою 3% на день + 7000,00 тіло кредиту = 13725,25 грн боргу станом на 21.01.2024 - 9198,00 грн відступленого боргу за договором факторингу).
Розрахувавши дійсну суму боргу за ставкою 2,5% на день, суд встановив, що станом на день укладення договору факторингу борг відповідача міг становити не більше 6147,75 грн (3675,00 процентів за ставкою 2,5% на день + 7000,00 грн тіло кредиту - 4527,25 грн сплачених відповідачем коштів).
Також суд зауважує, що вказана сума могла бути і меншою, оскільки проценти підлягають нарахуванню на залишок суми кредитних коштів, а позивач не надав суду докази, на підставі який суд мав би можливість перевірити точно суми сплат та порядок їх зарахування.
Крім цього, з наданого позивачем розрахунку суд встановив, що 29.01.2024 відповідач сплатив за призначенням «погашення кредиту» 1848,00 грн, 02.02.2024 сплатив за призначенням «повернення в графік» 7350,00 грн.
Вказане свідчить, що відповідач повністю виконав свій обов'язок у цьому кредитному зобов'язанні, сплативши борг з надлишком та переплатою на 3050,25 грн.
Отже, заборгованість з боку відповідача у цих правовідносинах відсутня.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.
Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
На відповідача покладено обов'язок спростувати заявлені у позові вимоги.
Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.
Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
За умови доведення як факту отримання відповідачем коштів, так і користування ними, саме на останньому лежить процесуальний обов'язок спростувати наявність решти заборгованості за тілом кредиту.
За наслідком розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості.
Натомість суд встановив повне погашення боргу відповідачем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням результату вирішення цієї справи судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №600-10780267.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 30.03.2026.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК