Справа № 120/6778/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
30 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000121/2 від 29.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000343.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
07.01.2025 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі - Покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH, Німеччина (далі - Продавець) укладено контракт № 01/01/25 від 07.01.2025, за яким Продавець здійснює продаж Покупцеві транспортних засобів на загальну суму 2 000 000 євро.
Згідно з п. 1.2. та п. 3.2. контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі, а відповідно до п. 4.3. контракту строк оплати - 180 днів з моменту поставки.
На виконання даного контракту виставлено інвойс № AR.2025.86 від 24.04.2025 на суму 8 200,00 євро, товар: сідельний тягач для перевезення напівпричепів, марка: MAN; модель: TGS 18.480; VIN ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2013. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подано митна декларація № 25UA401020018545U5, з додатками (контракт; рахунок-фактура (інвойс); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; митна декларація країни відправлення).
Своєю чергою, відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Однак декларант повідомив, що митному органу надані усі наявні у товариства на цей час документи та будь-які додаткові документи для розмитнення товару не можуть бути надані.
За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно ЕМД № 25UA401020018545U5 прийнято рішення № UA401000/2025/000121/2 від 29.04.2025 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000343.
Причиною для відмови у врахуванні заявленої митної вартості за вказаною митною декларацією стало те, що подані документи не дозволяють підтвердити достовірність задекларованих даних. Митний орган дійшов висновку, що відсутні належні підтвердження фактичної оплати товару згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та інвойсу. Довідка про транспортні витрати, подана декларантом, не містить необхідних реквізитів, зокрема акту виконаних робіт, доказів оплати або обґрунтованого розрахунку вартості перевезення, а також містить застереження про відсутність страхування, що суперечить законодавству ЄС, де таке страхування є обов'язковим.
Окрім того, декларантом не доведено, що взаємозв'язок між продавцем і покупцем не вплинув на ціну товару. Інформація з відкритих джерел свідчить про те, що вартість ідентичних транспортних засобів на ринку ЄС є значно вищою за заявлену. Це викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості. Подані документи не дозволили застосувати перший метод визначення митної вартості відповідно до статті 57 МК України, а через відсутність необхідної інформації застосування другорядних методів також виявилось неможливим. У зв'язку з цим митна вартість була визначена митницею за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, із використанням митної вартості ідентичного товару, раніше задекларованого тим самим суб'єктом.
За результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості, митна вартість товару була визначена за резервним методом.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини п'ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як встановлено з матеріалів справи, 07.01.2025 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі - Покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH, Німеччина (далі - Продавець) укладено контракт № 01/01/25 від 07.01.2025 з купівлі-продажу транспортних засобів на загальну суму 2 000 000 євро.
За умовами контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі, строк оплати - 180 днів з моменту поставки.
На виконання контракту виставлено інвойс № AR.2025.86 від 24.04.2025 на суму 8 200,00 євро, товар: сідельний тягач для перевезення напівпричепів, марка: MAN; модель: TGS 18.480; VIN ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2013. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Вінницької митниці ЕМД 25UA401020018545U5, в якій митна вартість товару визначена за основним методом, з наданням усіх обов'язкових підтверджуючих документів.
Аналізуючи зміст таких документів, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.
Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв'язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні № UA401000/2025/000121/2 від 29.04.2025.
Надаючи оцінку відповідним зауваженням та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Щодо відсутності належного підтвердження фактичної оплати товару згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, судова колегія зазначає наступне.
Так, згідно з п. 4.3. контракту № 01/01/25 від 07.01.2025, укладеного між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" та VICTORIA PKW/LKW GmbH, строк здійснення оплати за товар встановлено в межах 180 днів з моменту поставки. Тобто, згідно з умовами договору, оплата товару може бути здійснена після його ввезення на митну територію України, а тому на момент подання митної декларації вимога митного органу щодо подання документів, які підтверджують фактичну оплату, є передчасною та суперечить договірним умовам сторін.
Митний кодекс України не містить обов'язку декларанта надавати платіжні документи у момент подання митної декларації, якщо умовами договору передбачено відстрочення платежу.
Більше того, факт укладення зовнішньоекономічного контракту, виписаний інвойс, подана митна декларація та інші документи (зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та декларація митної вартості) є належним підтвердженням дійсності операції та задекларованої митної вартості товару.
Відповідач також не навів обставин, які могли б свідчити про фіктивність договору або нереальність поставки товару. Отже, відсутність на момент оформлення митної декларації підтвердження фактичної оплати не може розцінюватися як підстава для невизнання митної вартості, задекларованої за основним методом - за ціною договору.
Щодо відсутності необхідних реквізитів у довідці про транспортні витрати, поданій декларантом, зокрема акту виконаних робіт, доказів оплати або обґрунтованого розрахунку вартості перевезення, а також наявності застереження про відсутність страхування, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Подана декларантом довідка про транспортні витрати містить відомості про вартість перевезення саме того транспортного засобу, що зазначений у рахунку-фактурі (інвойсі) та в митній декларації, що відповідає вимогам зазначеної норми.
Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, на який посилається відповідач, не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують транспортні витрати, а містить рекомендаційний список. Водночас у самому цьому нормативному акті передбачено, що у разі відсутності документів про фактичні витрати, для розрахунку можуть застосовуватись тарифи перевізників, які діяли на дату транспортування товару. Таким чином, навіть за відсутності окремих первинних документів (як-от актів чи платіжних доручень), подані декларантом відомості про вартість перевезення можуть бути враховані при визначенні митної вартості.
Щодо вказівки у довідці про відсутність страхування, то згідно з умовами постачання FCA Leipzig, зазначеними у контракті між сторонами, страхування товару здійснюється продавцем до моменту передачі товару покупцеві. Таке страхування дійсно було оформлено до моменту придбання товару, що підтверджується наявним полісом. Відповідно, витрати на страхування не були понесені покупцем, а тому обґрунтовано не включались до складу митної вартості товару.
Окремо слід зауважити, що згідно з положеннями наказу № 599, у разі відсутності документів, що підтверджують витрати на транспортування, митний орган зобов'язаний використовувати тарифи, що діяли на дату транспортування, але при цьому не має підстав коригувати митну вартість у разі, якщо такі витрати не перевищують сум, заявлених декларантом.
Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував, що позивачем були надані належні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування, і твердження відповідача про їх відсутність є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства.
Щодо недоведеності декларантом відсутності впливу на ціну товару існуючого взаємозв'язку між продавцем і покупцем, судова колегія відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції) застосовується, зокрема, у разі, якщо покупець і продавець не є пов'язаними особами, або хоча й пов'язані, однак ці відносини не вплинули на ціну товару. Водночас згідно з частиною дванадцятою цієї ж статті, сам по собі факт існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем не є підставою для визнання митної вартості неприйнятною.
Проте такі доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство не забороняє відповідних взаємозв'язків між покупцем та продавцем товару. Більше того, твердження про вплив зазначеної обставини на визначення митної вартості товару ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, без наведення належних та допустимих доказів, які б свідчили про штучне заниження ціни чи інше спотворення вартості товару у зв'язку з таким взаємозв'язком.
Зі свого боку, декларантом подано повний пакет підтверджуючих документів, включно з інвойсом, зовнішньоекономічним контрактом, декларацією митної вартості та супровідними документами. Крім того, експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати № 0031 від 05.05.2025 підтверджено, що ціна поставки товару відповідає ціні продавця і ринковій вартості товару.
Отже, відсутні підстави для висновку про неправомірність застосування декларантом основного методу визначення митної вартості за ціною договору на підставі взаємозв'язку сторін.
Щодо наявності розбіжності між задекларованою митною вартістю та інформацією про ціни на аналогічні товари, яка є у розпорядженні митного органу та отримана шляхом аналізу митних декларацій інших імпортерів, а також з відкритих джерел, що може свідчити про можливе заниження митної вартості товару та за результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або аналогічних товарів, які вже були оформлені в Україні, встановлено, що вона є нижчою за наявні цінові орієнтири, то судова колегія зазначає наступне.
Так, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є МД від 19.12.2004 № UA209180/2024/073319 за якою оформлено тим самим суб'єктом ЗЕД ідентичний товар за резервним методом: "Сідловий тягач; марка: МАN; модель: TGX; календарний рік виготовлення: 2013; дата першої реєстрації: 08.01.2014; номер шасі: НОМЕР_2 ; тип двигуна: дизельний; об'єм двигуна: 10518 см3; отужність двигуна: 294 KW; номер двигуна: немає даних; загальна кількість місць: 2" з рівнем митної вартості 14000 євро.
Разом з тим, митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України.
До того ж вищезазначена декларація, на яку посилається відповідач, не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17. Вона полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Щодо використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються на продажу транспортних засобів на території ЄС, то судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що у спірному рішенні відповідач не вказує, який саме інтернет-ресурс (якої країни) ним використовувався задля перевірки вартості "схожих" транспортних засобів, що закономірно ставить під сумнів дану позицію суб'єкта владних повноважень.
Наразі, відомості з інтернет-ресурсу є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем, апелянтом у справі, не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичним (в тому числі по його комплектності та технічному стану) тому транспортному засобу, який ввозився позивачем. Водночас ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів, навіть в межах однієї категорії та марки, може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.
Крім того, можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Слід наголосити, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами.
Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.
При цьому, суд першої інстанції доцільно звернув увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Водночас, позивачем було надано експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № 0031 від 05.05.2025, яким підтверджено, що ціна поставки товару відповідає ціні продавця і ринковій вартості товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Наразі, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.