30 березня 2026 рокусправа № 380/3884/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнтів пониження, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №l «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
визнати протиправними дії щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнтів пониження, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;
зобов?язати провести з 06.09.2025 нарахування та виплату пенсії без застосування коефіцієнтів пониження, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат;
зобов?язати провести з 01.03.2026 нарахування та виплату пенсії без застосування коефіцієнтів пониження, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В обгрунтування позову зазначає, що застосовуючи у 2025 та 2026 роках обмеження розміру його пенсії у вигляді коефіцієнтів пониження, відповідач користувався не спеціальним пенсійним Законом №2262, який таких обмежень не містить, а загальними Законами №4059, №4695 та підзаконними актами - Постановами №1, №1778, застосувавши найбільш несприятливий підхід і порушив його право на отримання пенсійної виплати у повному розмірі. Стверджує, що ні Постанова №209, ні Постанова №236 жодних приписів щодо проведення індексації пенсій у межах їх максимального розміру не містять.
Відповідач у відзиві вказав, що його діяльність здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, а тому він зобов'язаний виконувати чинна акти Уряду, дотримуватись встановлених норм законодавства.
11.03.2026 року судом ухвалою відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази судом, встановлено такі обставини справи.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року, індексація базового ОСНП 2022 (24198,63*0,1400), індексація базового ОСНП 2023 (27586,44*0,1970), індексація базового ОСНП 2024 (29086,44*0,0796), індексація базового ОСНП 2025 (30586,44*0,1150), підсумок пенсії (з надбавками) - 34086,44, з урахуванням максимального розміру пенсії - 31086, 44, з урахуванням максимального розміру пенсії - 26797,33 (пониження суми згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025).
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.05.2025 року, індексація базового ОСНП 2022 (24198,63*0,1400), індексація базового ОСНП 2023 (27586,44*0,1970), індексація базового ОСНП 2024 (29086,44*0,0796), індексація базового ОСНП 2025 (30586,44*0,1150), підсумок пенсії (з надбавками) - 34086,44, з урахуванням максимального розміру пенсії - 32586,44, з урахуванням максимального розміру пенсії -27247,33 (пониження суми згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025).
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 року, індексація базового ОСНП 2022 (24198,63*0,1400), індексація базового ОСНП 2023 (27586,44*0,1970), індексація базового ОСНП 2024 (29086,44*0,0796), індексація базового ОСНП 2025 (30586,44*0,1150), індексація базового ОСНП 2026 (32086,44*0,1210), підсумок пенсії (з надбавками) - 36681,44, з урахуванням максимального розміру пенсії - 32586,44, з урахуванням максимального розміру пенсії - 28864,08 (пониження суми згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025).
Змістом спірних правовідносин є відповідність дій відповідача щодо застосування під час обрахунку пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, передбачених Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України «від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», обмеження пенсії максимальним розміром критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам судом враховано таке.
У відповідності до положень частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 3 цієї ж статті пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В силу положень частини 2 статті 19 Основного Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2262-XII).
Згідно із положеннями ч.1 ст.1-1 Закон України № 2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1778) встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України “Про Державний бюджету України на 2026 рік» та Постановою № 1779 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ.
У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Таким чином, оскільки Законом № 2262-ХІІ не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Окрім того, варто наголосити на тому, що у 2025 році Кабінетом Міністрів України також було прийнято постанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03 січня 2025 року № 1 (далі - Постанова №1), якою встановлювались відповідні коефіцієнти зменшення пенсії.
Іншими словами, правовідносини, врегульовані Постановами №1 та №1778 є ідентичними. Відмінними є лише роки її застосування.
У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У п.91 постанови Верховного Суду від 13 червня 2023 року, справа №560/8064/22, спірними правовідносинами у якій були обмеження державою соціальних гарантій, зроблено такі правові висновки:
"...
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
(2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ
(3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
(4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
..."
Крім того, слід зазначити, що Верховним Судом ухвалою від 06 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження за поданням судді Харківського окружного адміністративного суду про розгляд як зразкової справи за №520/909/25.
У даній ухвалі зазначено: "З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 оскаржує дії ГУ ПФУ щодо здійснення на виконання рішення суду перерахунку його пенсії з 01.12.2024, під час якого відповідачем було обмежено пенсію позивача максимальним розміром. При цьому, постанова №1, на яку посилається суддя першої інстанції як на обставину, що обумовлює зміну правового регулювання, була прийнята 03.01.2025 і як зазначено в її пункті 3 набирає законної сили з дня опублікування та застосовується з 01.01.2025, тобто зазначений підзаконний нормативно-правовий акт не регулює правовідносини, що склалися в цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.
Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Враховуючи, що правовідносини, які склались в цій справі не є новими у судовій практиці, а також зважаючи на помилковість висновків щодо правового регулювання спірних правовідносин у справі №520/909/25, наведених суддею Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А. у поданні про розгляд цієї справи як зразкової, доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової відсутня.".
Окрім того, у постанові від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25 Верховний Суд зазначив наступне: «Застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
Застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, ГУ ПФУ у Вінницькій області вийшло за межі наданих повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправними його дій щодо перерахунку пенсії позивача.
Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, пославшись на відповідні висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України дійшли правильного висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача.
Верховний Суд критично ставиться до доводу пенсійного органу про те, що реалізація на практиці статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови № 1 забезпечить скорочення дисбалансу в розмірах пенсій (мінімальний розмір пенсії на 01 січня 2025 року - 2 361 грн, розмір пенсій, перерахованих на виконання рішень судів, - від 23 610 грн до понад 200 тис. грн), що дасть змогу забезпечити соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Застосування такого підходу знівелює одну з основних конституційних засад судочинства - обов'язковість судового рішення (пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України), яка є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактично це дасть змогу не виконувати на законних підставах судові рішення щодо перерахунку пенсії, при цьому виправдовуючись захистом найбільш вразливих верств населення.
Відповідач, обґрунтовуючи використання коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, до певних категорій пенсій, зазначає про справедливий та неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами із забезпеченням збалансованості бюджету. Разом з цим, така мета не повинна досягатись у спосіб, який обмежує соціальні стандарти та гарантії інших категорій пенсіонерів, та шляхом надання пріоритетності нормативно-правовим актам, які не є спеціальним у регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення».
Беручи до уваги згадані висновки Верховного Суду у наведених справах, а також встановлені раніше обставини, суд уважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в силу положень ч.3 ст.7 КАС України, оскільки не відповідає актам вищої юридичної сили - Конституції України та спеціальному Закон України № 2262-XII, а пенсія не може бути обмежена максимальним розміром у спірних правовідносинах.
За таких обставин, відповідач, виконуючи вимоги згаданої постанови Уряду України та обмеживши пенсію максимальним розміром, не дотримався критерію правомірності, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, тобто діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Як наслідок дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу шляхом застосування при виплаті коефіцієнтів передбачених Постановами №1, №1778 та обмеження її максимальним розміром є протиправними, а тому позов у цій частині є обгрунтований.
Також, обгрунтованими є вимоги спонукального характеру, які є похідними та спрямовані на повний захист порушеного права позивача.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
У відповідності до ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років з підстав, на умовах та у розмірі встановлених Законом № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).
Статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Так, ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Проте при здійсненні перерахунку пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обмежило перераховану пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, які встановлюють обмеження виплати пенсії позивачу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягають у наступному:
“Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .
Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами при здійсненні її перерахунку.».
Крім того, відповідно до ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч.5 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відтак, відповідач не застосувавши наведені норми у спірних правовідносинах діяв не у відповідності та не у спосіб передбачений Законом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при перерахунку позивачу пенсії відповідач здійснив нарахування пенсії з урахуванням індексації, передбаченої Постановами №118, №168, №185, №209, №236, проте безпідставно обмежив розмір пенсії до виплати.
Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано критерію, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, такі дії не можуть вважатись правомірними.
Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з урахуванням індексації, передбаченої Постановами №209, №236, як просить позивач, суд вважає, що така індексація проведена відповідачем (перерахунки пенсії, які наявні в матеріалах справи), що свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині, а відтак і безпідставність позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування при її перерахунку коефіцієнтів пониження, установлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №l «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) провести з 06.09.2025 та з 01.03.2026 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування коефіцієнтів пониження, установлених відповідно постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» і без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович