30 березня 2026 рокусправа № 380/25200/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областіта зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1159/12/13418 від 04.08.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1159/12/13418 від 04.08.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунку 90% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 року по день проведення перерахунку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Пенсія була первинно призначена йому з 04.11.2010 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач наголошує, що у зв'язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 (якою було визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), відновила свою дію первинна редакція пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704. Це об'єктивно надало йому беззаперечне право на перерахунок пенсії з урахуванням оновленого розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, які мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (зокрема, 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовив та направив до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення Позивача станом на 01.01.2023. Проте Відповідач листом відмовив у проведенні такого перерахунку. Позивач переконаний, що така відмова є порушенням його прав на належний та достатній соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України.
Крім того, Позивач не погоджується з діями органу ПФУ щодо намірів зменшення основного розміру його пенсії з 90% до 70% та подальшого застосування штучного обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром. Він зазначає, що такі обмеження були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно до статті 58 Конституції України.
Ухвалою від 30 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі документами та матеріалами.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду розгорнутий відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи його безпідставним.
Свою правову позицію ГУ ПФУ у Львівській області мотивує тим, що після скасування судом пунктів 1, 2 постанови КМУ № 103 Уряд України не приймав жодних нових урядових рішень про зміну розмірів грошового забезпечення військовослужбовців або умов проведення масового перерахунку пенсій. Відповідач стверджує, що сама по собі зміна розміру прожиткового мінімуму законом про Державний бюджет на відповідний рік не є самостійною підставою для автоматичного перерахунку пенсії.
Окрім того, щодо відсоткового розміру та обмежень, Відповідач вказує, що відповідно до Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII максимальний розмір пенсії за вислугу років з 01.05.2014 не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Також Відповідач посилається на чинні, на його переконання, норми пенсійного законодавства щодо законності обмеження загального розміру виплачуваної пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність), трактуючи Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 виключно як таке, що діяло лише в чітко визначений часовий період і не поширюється на поточні правовідносини.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Позивача та заперечення Відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення публічно-правового спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та, починаючи з 04 листопада 2010 року, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з наявним у матеріалах справи Протоколом за пенсійною справою № 1301005861 від 24.11.2010, пенсію Позивачу первинно призначено за вислугу років (що складає 32 календарні роки) у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення за посадою «заступник начальника кафедри фізичного виховання».
Судом встановлено, що у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, ІНФОРМАЦІЯ_2 (як уповноваженим органом) складено та видано довідку № 1159/12/13418 від 04.08.2025 про розмір грошового забезпечення Позивача за відповідною (аналогічною) посадою станом на 01.01.2023.
У вказаній довідці розміри посадового окладу та окладу за військовим званням обчислені з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, що склав 2684,00 грн. Загальна сума грошового забезпечення, визначена у цій довідці для перерахунку пенсії, склала 56 766,75 грн.
21 листопада 2025 року представник Позивача звернувся до Відповідача із письмовою заявою, до якої долучив оригінал вказаної оновленої довідки, та просив здійснити перерахунок і виплату пенсії починаючи з 01.02.2023. При цьому Позивач окремо наголошував на необхідності збереження основного розміру пенсії на рівні 90% сум грошового забезпечення та здійснення виплати без застосування штучних обмежень максимальним розміром.
Проте листом від 08.12.2025 за вих. № 30561-32800/А-52/8-1300/25 Головне управління ПФУ у Львівській області відмовило Позивачу у проведенні такого перерахунку. Свою відмову пенсійний орган мотивував тим, що Кабінет Міністрів України не приймав жодних нових рішень про підвищення грошового забезпечення або перерахунок пенсій після скасування судами норм постанови № 103, а відтак законні підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Окрім того, у листі-відповіді орган ПФУ вказав на безумовну, на його думку, правомірність зменшення відсотка пенсії до 70% та подальшого застосування обмеження виплати пенсії максимальним розміром відповідно до чинного законодавства.
Надаючи комплексну правову оцінку спірним правовідносинам у розрізі кожної з позовних вимог та аргументів сторін, суд виходить із наступного розширеного нормативно-правового обґрунтування.
Щодо права на перерахунок пенсії на підставі довідки станом на 01.01.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Зокрема, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Правові засади та гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII. Відповідно до частини четвертої вказаної статті усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704). Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) було імперативно встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Надалі постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 пункт 4 Постанови № 704 було змінено, а саме: розрахункову величину жорстко зафіксовано на рівні прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 (яка набрала законної сили з моменту проголошення) пункт 6 постанови КМУ № 103, яким вносились вказані обмежувальні зміни до пункту 4 Постанови № 704, було визнано протиправним та скасовано.
Відповідно до загальної теорії права та усталеної судової практики, скасування нормативно-правового акта (або його частини), яким вносилися зміни до іншого акта, має наслідком відновлення дії попередньої редакції такого акта.
З дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704. Отже, з цієї дати розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців знову повинні визначатися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня відповідного календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684,00 грн.
Таким чином, у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму у 2023 році порівняно з попередніми роками, автоматично відбулося підвищення розміру грошового забезпечення діючих військовослужбовців (зокрема, зріс посадовий оклад та оклад за військовим званням). Це, в силу вимог частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, є безумовною та достатньою підставою для виникнення у Позивача права на перерахунок його пенсії.
Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що Кабінет Міністрів України не приймав нових постанов щодо зміни розмірів грошового забезпечення або умов проведення перерахунку пенсій. Зміна розрахункової величини (прожиткового мінімуму) є законодавчим фактом, який безпосередньо впливає на розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Право Позивача на перерахунок пенсії гарантоване законом і не може ставитися в залежність від факту прийняття чи неприйняття Урядом додаткових індивідуальних рішень.
Суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи у межах своїх компетенцій, правомірно склав і видав Позивачу довідку від 04.08.2025 № 1159/12/13418 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, обчисливши його за належним прожитковим мінімумом (2684,00 грн).
Згідно з Порядком № 45, органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати або коригувати складові та розміри грошового забезпечення осіб, зазначені в довідках уповноважених органів, а також ставити під сумнів їхню правомірність. Відповідна довідка є чинною, ніким не скасованою та є обов'язковою для органу ПФУ як підстава для перерахунку. Відмова Відповідача здійснити перерахунок на підставі дійсної довідки є перевищенням повноважень та протиправною бездіяльністю.
Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Оскільки обставини, що спричинили збільшення розміру грошового забезпечення (встановлення нового прожиткового мінімуму), настали 01 січня 2023 року, Позивач обґрунтовано вимагає зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року.
Щодо права на обчислення пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Як підтверджується матеріалами пенсійної справи Позивача (зокрема, Протоколом за пенсійною справою № 1301005861 від 24.11.2010), при первинному призначенні пенсії у 2010 році її основний розмір обчислено з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, виходячи з наявної у нього вислуги років (32 роки). Такий відсотковий розмір повністю відповідав вимогам статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, що була чинною на момент виникнення у Позивача права на пенсійне забезпечення та її призначення.
Відмовляючи у збереженні цього відсотка при перерахунку, Відповідач посилається на подальші зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ. Зокрема, Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI максимальний розмір пенсії було зменшено з 90% до 80%, а згодом Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII цей показник було додатково знижено, і встановлено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років з 01.05.2014 не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку застосуванню вказаних змін до Позивача, суд наголошує на фундаментальних засадах дії закону в часі, закріплених у Конституції України.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний принцип незворотності дії закону в часі означає, що дія закону або іншого нормативно-правового акта поширюється лише на ті правовідносини, які виникли після його набуття чинності.
Більше того, згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд акцентує увагу на тому, що процедура призначення пенсії та процедура перерахунку вже призначеної пенсії є абсолютно різними за своїм змістом, підставами та правовим механізмом застосування. Зміни, внесені до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70%, стосуються виключно порядку призначення нових пенсій тим особам, які набули право на пенсію після набрання чинності цими нормативними змінами (тобто після 01.05.2014). Вказані обмежувальні норми не можуть застосовуватися заднім числом при проведенні перерахунку пенсій, які були законно призначені до цієї дати.
При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення. Натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначено та обчислювалося при її первинному призначенні відповідно до наявної у пенсіонера вислуги років, є величиною незмінною і не підлягає перегляду в бік зменшення.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. У справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру пенсії або її скасування може становити втручання у право на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлений Позивачу при призначенні пенсії відсоток (90%) є його законним сподіванням і майновим правом, яке не може бути свавільно відібране чи зменшене державою через подальші зміни в законодавстві.
Отже, при проведенні перерахунку пенсії Позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, Відповідач зобов'язаний застосувати первинний, законодавчо закріплений за Позивачем показник - 90% від сум грошового забезпечення.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що обмеження пенсії максимальним розміром (на рівні 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) було вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими було безпосередньо передбачено таке обмеження для військовослужбовців, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, з 20 грудня 2016 року норма, яка дозволяла обмежувати пенсії військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність.
Суд критично оцінює посилання Відповідача на те, що Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ вносилися зміни (щодо заміни слів і цифр про період застосування обмежень). Законодавець лише вніс технічні правки до норми, яка вже була визнана неконституційною, що не відновлює її юридичної сили та не робить її знову конституційною.
Також суд вважає за необхідне особливо відзначити, що жодні постанови Кабінету Міністрів України або внутрішні програмні алгоритми Пенсійного фонду (у тому числі посилання в протоколах на «пониження» у різних діапазонах, згідно з ПКМУ тощо) не можуть обмежувати розмір пенсійної виплати.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати обсяг прав, гарантованих законом та підтверджених рішенням органу конституційної юрисдикції.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивача з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення та без обмежень її максимальним розміром.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання здійснити виплату різниці між "максимально нарахованим та фактично виплаченим" розміром пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Як встановлено судом, Головне управління ПФУ у Львівській області ще взагалі не проводило перерахунок пенсії Позивача на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.08.2025 № 1159/12/13418 (оскільки оскаржуваним листом повністю відмовило у такому перерахунку). Відтак, на даному етапі відсутні об'єктивні, документально підтверджені підстави стверджувати, що Відповідач при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду порушить права Позивача шляхом неправомірного утримання різниці «між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром».
Таким чином, позовна вимога у цій конкретній редакції спрямована на захист прав Позивача від ймовірного, гіпотетичного порушення у майбутньому, тобто є передчасною, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
При обранні належного та ефективного способу відновлення порушеного права, суд керується положеннями статті 245 КАС України та приходить до висновку, що достатнім на даному етапі є зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі вказаної довідки (виходячи з 90% сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром), з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність його відмови у проведенні перерахунку пенсії Позивача на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Оцінивши наявні матеріали, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач є особою з інвалідністю (ветераном війни), а отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Оскільки судовий збір Позивачем не сплачувався, а доказів понесення інших судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу) до суду не подано та вимог щодо їх відшкодування не заявлялося, розподіл судових витрат у цій справі судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1159/12/13418 від 04 серпня 2025 року, виданої станом на 01 січня 2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) починаючи з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1159/12/13418 від 04 серпня 2025 року (станом на 01.01.2023), виходячи з основного розміру пенсії 90% від сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні інших вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 березня 2026 року.
Суддя Коморний О.І.