30 березня 2026 року Справа № 280/11259/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник Ювченко Андрій Васильович ( АДРЕСА_2 , для листування: АДРЕСА_3 ), РНОКПП НОМЕР_2 ) до Вознесенівського Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя в особі Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бульв. Центральний, 27; ЄДРПОУ 37573508), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
22 грудня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вознесенівського Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя в особі Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої (в редакції уточненої позовної заяви) позивач просить суд:
визнати протиправними дії Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ: 37573508, щодо відмови у прийнятті, реєстрації/формуванні та направленні на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 заяви від 24.11.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ: 37573508 прийняти, зареєструвати/сформувати та передати на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 заяву від 24.11.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, разом із доданими до неї документами;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 розглянути заяву від 24.11.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти вмотивоване рішення за результатами її розгляду, про що повідомити позивача у встановленому законом порядку;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ: 37573508 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звернувшись 24.11.2025 до Вознесенівського Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя, в особі Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання (продовження) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, шляхом направлення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», рекомендованим листом з описом вкладення позивач отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_5 №7013 від 12.12.2025 про ненадходження його заяви. Також, 14.12.2025 позивачем отримано лист №Г-302 від 05.12.2025 Вознесенівського Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя в якому останнім повідомлено про те, що для формування заяви про надання відстрочки військовозобов'язаний має бути присутній особисто. Окрім того, повідомлено про те, що послуга надається за принципом екстериторіальності та рекомендовано звернутися особисто до будь-якого ЦНАП, який є до територіально доступним. Позивач не згоден з такими висновками відповідача, вважає вимоги про особисту присутність під час формування заяви помилковими. Позивач наполягає на тому, що разом із заявою ним були надані належним чином засвідчені копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння РНОКПП та військово-обліковий документ. Наявність у заяві всіх передбачених законодавством реквізитів у сукупності з доданими копіями документів, що посвідчують особу, дозволяла відповідачу здійснити ідентифікацію позивача без необхідності його фізичної присутності у приміщенні Відповідача. У зв'язку із викладеним позивач звернувся з даним позовом до суду та просить задовольнити позов.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судного збору на суму 968,96 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2026 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду витребувано у відповідача докази по справі.
Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради 02.02.2026 надано до суду відзив на позовну заяву. Ознайомившись із позовною заявою, Департамент заперечує проти її задоволення в повному обсязі та звертає увагу суду на те, що у позовній заяві відповідачем 1 зазначено Вознесенівський центр надання адміністративних послуг м. Запоріжжя в особі департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради. Разом з тим Вознесенівський центр надання адміністративних послуг м. Запоріжжя є структурним підрозділом (місцем надання адміністративних послуг) департаменту адміністративних послуг та не має статусу юридичної особи, а тому належним відповідачем у справі може бути лише відповідний орган місцевого самоврядування або його виконавчий орган, наділений статусом юридичної особи. На департамент покладено функції робочого органу з організації забезпечення надання адміністративних послуг, діяльності ЦНАП та його територіальних підрозділів. Доводи позивача щодо можливості подання документів без особистої присутності не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки вимога особистого звернення та присутності прямо зазначена в пункті 58 Порядку. Заява на відстрочку формується адміністратором ЦНАП у присутності суб'єкта звернення засобами Порталу «Дія». Таким чином, твердження позивача про протиправність дій Департаменту є безпідставними. Вимога «особисто подати» має імперативний характер і за своїм правовим змістом передбачає обов'язкову особисту присутність суб'єкта звернення під час подання документів, що виключає будь-яке подання через представника або направлення документів засобами поштового зв'язку. Подача документів поштою не може замінити особисту присутність та не забезпечує належної ідентифікації особи, перевірки її волевиявлення і достовірності документів. Застосування Департаментом цієї вимоги повністю відповідає законодавству, Порядку та статті 19 Конституції України і є безумовно правомірним. Крім того, адміністративна послуга надається за принципом екстериторіальності, у зв'язку з чим позивач не позбавлений можливості звернутися до будь-якого центру надання адміністративних послуг на території Україні, а отже його право на отримання послуги не порушено. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача 16.02.2026 подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач вважає викладені у відзиві заперечення необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та базуються на вибірковому і хибному тлумаченні норм чинного законодавства.
Станом на час розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_3 правом на надання відзиву не скористався, жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву суду не надавав.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі «Електронний суд» 19.01.2026 о 13:58 год.
Враховуючи наведене, наявні підстави вважати, що відповідач повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки № НОМЕР_4 , виданим 24.01.2024 Виноградівським відділом Головного управління ДМС у Закарпатській області.
За даними електронного військово-облікового документу ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
24 листопада 2025 року ОСОБА_1 направлено на адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 та Вознесенівського ЦНАП м. Запоріжжя заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви додано: копію паспорту та РНОКПП заявника, витяг з електронного військово-облікового документу з попередньою відстрочкою, копії паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 , копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , копія довідки МСЕК № 632544, відповідь № Ю/7991 від 27.06.2025 на адвокатський запит від 18.06.2025, повноваження представника. Заяву підписано особисто ОСОБА_1 та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням з описом вкладення.
На адвокатські запити представника позивача адвоката Ювченка А.В. від 28.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 листом від 12.12.2025 за №7013 повідомлено про те, що порядок подачі заяв військовозобов'язаними про надання для отримання відстрочки визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. В період часу з 24.11.2025 по дату надання відповіді заява про отримання відстрочки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 у встановленому порядку не отримувалася.
Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради листами від 05.12.2025 № Г-302 та від 09.12.2025 № 01-18/01/3193 повідомлено позивачу та його представнику про те, що надання відстрочок військовозобов'язаним під час мобілізації в України регламентується Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, п. 58 якого передбачено особисте звернення заявника. Департаментом запропоновано заявнику звернутися особисто до будь-якого ЦНАП, який є для нього територіально доступним.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Позивач не згоден з необхідністю особистої присутності в ЦНАП для формування заяви про надання відстрочки у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
За приписами частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини першої-п'ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами частин першої п'ятої статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Персонально-якісний облік військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України. Персонально-первинний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Нормативно-правовим актом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543).
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Поряд із цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п. 11 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно із ч. 8 ст. 23 Закону №3543-ХІІ відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Так, пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов'язкові відомості про військовозобов'язаного: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.
Військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів подають заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації за формою згідно з додатком 4 особисто на ім'я голови комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі за місцем перебування на військовому обліку.
До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу). До відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями надсилаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відомості про таку відстрочку вносяться відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів протягом трьох робочих днів з дня отримання документів, зазначених у переліку згідно з додатком 5.
Зарахування заброньованих на спеціальний облік в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) здійснюється згідно з Порядком бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 12 та від 07.06.2024 № 674, або відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76.
Відповідно до пункту 59 Порядку №560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов'язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів).
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов'язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (військовозобов'язаним СБУ та розвідувальних органів - видачі нової довідки за формою згідно з додатком 6) за наявності законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов'язаним документів для оформлення відстрочки або відомостей, отриманих за допомогою застосування електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та іншими державними реєстрами або базами (банками) даних) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пункту 59 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується за допомогою застосування електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких військовозобов'язаний втрачає законні підстави для відстрочки.
Механізм надання громадянам України електронної публічної послуги щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - послуга) шляхом подання заяв в електронній формі через центри надання адміністративних послуг (далі - центри) із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) та отримання результатів розгляду таких заяв в установленому законодавством порядку визначає Порядок подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Постанова №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 5 Постанови №560 для отримання послуги суб'єкт звернення подає через адміністратора центру заяву в електронній формі (у разі технічної реалізації такої можливості засобами Порталу Дія) на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування суб'єкта звернення на військовому обліку (далі - суб'єкт надання послуги), у якій зазначаються відомості, передбачені Порядком призову.
До заяви додаються електронні копії паперових документів (скановані копії), що підтверджують право на відстрочку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 до Порядку призову.
Пунктом 6 Постанови №560 визначено, що заява подається суб'єктом звернення через центр особисто. Подання заяви представником суб'єкта звернення не допускається.
Заява може бути подана через адміністратора центру після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації на Порталі Дія з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити його особу, а також після здійснення ідентифікації суб'єкта звернення на підставі документа, що посвідчує його особу, та документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картки платника податків) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку або інформацію в паспорті громадянина України) (п. 7 Постанови №560).
Згідно з 8 Постанови №560 подальше формування заяви припиняється після ідентифікації суб'єкта звернення, якщо засобами Порталу Дія автоматично отримано відомості про те, що суб'єкт звернення уже має подану засобами Порталу Дія заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, щодо якої не прийняте остаточне рішення в порядку, передбаченому Порядком призову.
У випадку, передбаченому цим пунктом, засобами Порталу Дія формується інформаційне повідомлення у форматі, придатному для його завантаження та друку, із зазначенням підстав для припинення подальшого формування заяви та рекомендаціями щодо подальших дій суб'єкта звернення. Таке інформаційне повідомлення відображається в особистому кабінеті адміністратора центру на Порталі Дія, роздруковується ним без використання спеціальних бланків та/або додаткового засвідчення підписом чи скріплення гербовою печаткою та видається суб'єкту звернення (на вимогу).
У відповідності до п. 9 Постанови №560 за відсутності підстави для припинення подальшого формування заяви, передбаченої пунктом 8 цього Порядку, заява в електронній формі формується адміністратором центру на підставі відомостей та документів, наданих суб'єктом звернення, засобами Порталу Дія автоматично у формі, придатній для сприйняття її змісту, роздруковується та надається суб'єкту звернення для перевірки та підписання, після чого на неї накладається кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, адміністратора центру.
Сформована та підписана адміністратором центру заява блокується для редагування з накладенням на неї кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Порталу Дія.
Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в заяві та доданих до неї документах, несуть суб'єкти звернень.
Формування заяви в електронній формі засобами Порталу Дія припиняється у разі, коли зазначені в заяві відомості надані не в повному обсязі та/або не пройшли арифметичний та/або формато-логічний контроль (п. 10 Постанови №560).
Згідно п. 11 Постанови №560 відомості про суб'єкта звернення (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), що містяться в заяві, невідкладно надсилаються засобами Порталу Дія з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта» до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) для отримання/підтвердження відомостей, передбачених абзацом другим цього пункту.
У порядку електронної інформаційної взаємодії з Реєстром автоматично отримуються/підтверджуються відомості про факт перебування/неперебування суб'єкта звернення на військовому обліку громадян України (внесення/невнесення відомостей про нього до Реєстру).
Пункт 12 Постанови №560 передбачає, що подальший рух заяви припиняється, якщо у порядку електронної інформаційної взаємодії, передбаченої пунктом 11 цього Порядку, отримано/підтверджено відомості про те, що суб'єкт звернення не перебуває на військовому обліку громадян України (відомості про нього не внесено до Реєстру).
У випадку, передбаченому цим пунктом, засобами Порталу Дія формується інформаційне повідомлення у форматі, придатному для його завантаження та друку, із зазначенням підстав для припинення подальшого руху заяви та рекомендаціями щодо подальших дій суб'єкта звернення. Таке інформаційне повідомлення відображається в особистому кабінеті адміністратора центру на Порталі Дія, роздруковується ним без використання спеціальних бланків та/або додаткового засвідчення підписом чи скріплення гербовою печаткою та видається суб'єкту звернення (на вимогу).
У відповідності до п. 13 Постанови №560 за відсутності підстави для припинення подальшого руху заяви, передбаченої пунктом 12 цього Порядку, заява та додані до неї документи автоматично засобами Порталу Дія з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта» надсилаються до захищеної системи електронного документообігу Міноборони для наступної передачі суб'єкту надання послуги.
У випадку, передбаченому цим пунктом, засобами Порталу Дія формується інформаційне повідомлення про успішне надсилання заяви суб'єкту надання послуги. Таке інформаційне повідомлення відображається в особистому кабінеті адміністратора центру, використовується для інформування суб'єкта звернення та не підлягає завантаженню, друку та/або видачі. При цьому адміністратором центру надається суб'єкту звернення опис вхідного пакета документів.
Пункт 14 Постанови №560 передбачає, що суб'єкт надання послуги опрацьовує заяву, після чого надсилає засобами Реєстру в порядку електронної інформаційної взаємодії до центру, через який була подана заява, повідомлення про результат такого опрацювання (позитивне рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період або рішення про відмову у її наданні). Інформування суб'єкта звернення здійснюється у порядку та строки, передбачені пунктом 60 Порядку призову.
У разі позитивного рішення:
(оновлений) військово-обліковий документ автоматично формується відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, та надсилається до особистого кабінету адміністратора центру на Порталі Дія у порядку електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та Порталом Дія;
адміністратор центру не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня надходження повідомлення про позитивний результат надання послуги та (оновленого) військово-облікового документа повідомляє про це суб'єкту звернення, роздруковує такий документ без використання спеціальних бланків та/або додаткового засвідчення підписом чи скріплення гербовою печаткою та видає його суб'єкту звернення.
У разі прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки адміністратор центру роздруковує відповідне повідомлення про відмову у наданні відстрочки без використання спеціальних бланків та/або додаткового засвідчення підписом чи скріплення гербовою печаткою та видає його суб'єкту звернення (на вимогу).
Повідомлення про відмову за формою згідно з додатком 7 до Порядку призову з накладеною кваліфікованою електронною печаткою суб'єкта надання послуги також окремо підлягає надсиланню суб'єктом надання послуги технічним засобом електронної комунікації (електронною поштою) безпосередньо на адресу електронної пошти суб'єкта звернення, зазначену в заяві.
Згідно з п. 15 Постанови №560 електронна інформаційна взаємодія, передбачена цим Порядком, здійснюється з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта» з дотриманням вимог Законів України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», “Про захист персональних даних», “Про публічні електронні реєстри», “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
Обсяг і структура даних, якими обмінюються суб'єкти електронної взаємодії через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси), визначаються договорами про інформаційну взаємодію, укладеними відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 606.
У разі відсутності технічної можливості передачі даних засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта» електронна інформаційна взаємодія може здійснюватися з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із дотриманням вимог щодо захисту інформації відповідно до Закону України “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що визначений Кабінетом Міністрів України порядок оформлення відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації встановлює, передбачає два шляхи надсилання документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме:
автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
особисто через центр надання адміністративних послуг подання заяви про відстрочку.
У другому випадку заяву формує та передає адміністратор центру із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг і така заява може бути подано:
після проходження адміністратором центру електронної ідентифікації та автентифікації на Порталі Дія з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити його особу, та
після здійснення ідентифікації суб'єкта звернення на підставі документа, що посвідчує його особу, та документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картки платника податків) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відмітку або інформацію в паспорті громадянина України).
Формування заяви припиняється у разі отримано відомості про те, що суб'єкт звернення уже має подану засобами Порталу Дія заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, щодо якої не прийняте остаточне рішення в порядку, передбаченому Порядком призову. У такому випадку формується інформаційне повідомлення, яке видається суб'єкту звернення (на вимогу).
За відсутності підстави для припинення подальшого формування заяви, заява в електронній формі формується адміністратором центру, роздруковується та надається суб'єкту звернення для перевірки та підписання, після чого на неї накладається кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис.
Подальший рух заяви припиняється, якщо отримано/підтверджено відомості про те, що суб'єкт звернення не перебуває на військовому обліку громадян України (відомості про нього не внесено до Реєстру). У такому випадку формується інформаційне повідомлення та видається суб'єкту звернення (на вимогу).
За відсутності підстави для припинення подальшого руху заяви, заява та додані до неї документи автоматично надсилаються до захищеної системи електронного документообігу Міноборони для наступної передачі суб'єкту надання послуги. При цьому формується інформаційне повідомлення про успішне надсилання заяви суб'єкту надання послуги. Таке інформаційне повідомлення відображається в особистому кабінеті адміністратора центру, використовується для інформування суб'єкта звернення та не підлягає завантаженню, друку та/або видачі. Проте адміністратором центру надається суб'єкту звернення опис вхідного пакета документів.
Отже, Порядком №560 та Постановою №560 визначений чіткий порядок подання документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і цей порядок передбачає, або створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або через центр адміністративних послуг. Подання документів засобами поштового зв'язку або особистого відвідування ТЦК та СП не передбачено.
Тобто, центр надання адміністративних послуг має можливість сформувати та направити заяву про надання відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації лише у за особистої присутності військовозобов'язаного.
Посилання позивача на тлумачення обов'язку «особисто подати» та «особисто прибути» в контексті застосування Порядку №560 суд відхиляє як такі, що не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки редакція пункту 58 Порядку №560 зазначала змін, які внесені Постановою КМУ № 1364 від 24.10.2025 та застосовуються з 01.11.2025.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що подав вказану заяву у спосіб, який унеможливив його ідентифікацію (встановлення його особи) працівниками ЦНАПу або шляхом пред'явлення їм оригіналу військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі), або шляхом електронної ідентифікації та автентифікації на Порталі Дія з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити його особу.
За наведених обстави, оскільки позивачем заяву на відстрочку від призову на військову службу подано до центру надання адміністративних послуг засобами поштового зв'язку, натомість пункт 58 Порядку №560 передбачає лише особисте подання такої заяви через центр надання адміністративних послуг, суд дійшов висновку про недотримання позивачем порядку подання такої заяви.
З огляду на викладене, відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством.
Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Оскаржувані у цій справі дії відповідача є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Тому з наведених підстав у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Суд наголошує на тому, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (ст. 2 КАС України).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Адже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція аналогічного змісту неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 31.01.2024 № 640/6129/22, від 20.12.2024 у справі № 815/5751/16, від 18.02.2025 у справі №260/5061/22, від 07.02.2025 у справі №990/54/24.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема у постановах 30.10.2019 у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11.11.2020 у справі №640/19903/19, від 26.07.2021 у справі № 420/2068/19.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник Ювченко Андрій Васильович ( АДРЕСА_2 , для листування: АДРЕСА_3 ), РНОКПП НОМЕР_2 ) до Вознесенівського Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя в особі Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бульв. Центральний, 27; ЄДРПОУ 37573508), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат - не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30 березня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз