Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
30 березня 2026 року Справа №200/1949/26
Донецький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до дільничного офіцера поліції, капітана поліції Опанасенка Богдана Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, дільничного офіцера поліції, старшого лейтенанта поліції Суворова Артема Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до дільничного офіцера поліції, капітана поліції Опанасенка Богдана Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - відповідач-1), дільничного офіцера поліції, старшого лейтенанта поліції Суворова Артема Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - відповідач-2), Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - ГУ НП у м. Києві, відповідач-3), про:
- визнання протиправними дій дільничного офіцера поліції, капітана поліції Опанасенка Богдана Олександровича (жетон № 0175039) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, які виявились у застосуванні 21 грудня 2025 року до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнання протиправними дії дільничного офіцера поліції, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (жетон № 0196988) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, які виявились у застосуванні 21 грудня 2025 року до гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відшкодування моральної шкоди 53 000 (п'ятдесят три тисячі) гривень;
- стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Ухвалою суду від 24 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Як вбачається з заявленого адміністративного позову, його предметом є визнання протиправним застосування до позивача превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно частини другої статті 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.
Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 12 КПК України кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Так, статтею 146 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а статтею 371 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
Поряд з цим, відповідно до пунктів 47, 54 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Постанова №560):
- у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
- у разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється поліцейським та відноситься до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення (глава 20 КУпАП).
Відповідно до статті 267 КУпАП адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
При цьому, частиною першою статті 286 КАС України, яка встановлює особливості провадження окремих категорій адміністративних справ, передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, вирішується місцевими загальними судами, як адміністративними судами.
Таким чином, дії та рішення уповноважених осіб, щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, та можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду, як адміністративного суду.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що незаконне затримання, а також позбавлення особи свободи, в тому числі якщо затримання здійснено не уповноваженими особами, є кримінально караними діяннями та підлягають розслідуванню та розгляду в порядку кримінального судочинства.
Крім цього, дії та рішення уповноважених осіб щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду, як адміністративного суду.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання протиправним застосування до позивача превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає розгляду Донецьким окружним адміністративним судом.
На підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, зважаючи на те, що спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі № 200/1949/26 підлягає закриттю.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Закрити провадження у справі №200/1949/26 за позовом ОСОБА_1 до дільничного офіцера поліції, капітана поліції Опанасенка Богдана Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, дільничного офіцера поліції, старшого лейтенанта поліції Суворова Артема Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди.
2. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
На підставі ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Чучко