Справа № 548/1963/25 Номер провадження 22-ц/814/1498/26Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
17 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року, постановлене суддею Миркушіною Н.С. (повний текст складено 25 листопада 2025 року),
у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29.08.2025 АТ «Сенс Банк» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 30.12.2015 ОСОБА_1 , шляхом підписання оферти, запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладення указаної угоди. Акцепт пропозиції на укладення угоди отримано відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.
Сторонами зобов'язання погоджено: тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія; найменування продукту: «Фокс Клуб»; мета кредиту: споживчі потреби; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту): 75000,00 грн; сума встановлювальної кредитної лінії на дату укладення договору: 7000,00 грн; процентна ставка: 55% річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки: фіксована; тип картки: MasterCard World; порядок повернення кредиту: щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Для ідентифікації в обліковій системі банку Угоді було присвоєно №592036894.
Власним підписом позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, у тому числі суттєвих характеристиках запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором.
Банк взяті відповідно до угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими останній активно користувався. Проте позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 84235,32 грн, із яких: 48879,19 грн - прострочене тіло кредиту; 35356,13 грн - відсотки за користування кредитом.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30.11.2022 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.
Зазначає, що банк вжив заходи досудового врегулювання спору - направив позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості , яка залишена ним без належного реагування. Відтак, з метою захисту порушеного права, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 84235,32 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7212,47 грн.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 21.11.2025 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії «Фокс Клуб» №592036894 від 30.12.2015 у розмірі 84235,32 грн, із яких: 48879,19 грн - прострочене тіло кредиту; 35356,13 грн - відсотки за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7212,47 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що із підстав неналежного виконання позичальником кредитного зобов'язання, з останнього на користь банку підлягає стягненню заборгованість згідно розрахунку, не спростованого відповідачем.
Відповідач оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення районного суду, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором із 84235,32 грн до 18159,47 грн, а також відмовити у стягненні правничих витрат.
Звертає увагу, що строк дії кредитного договору становив 36 місяців, тобто 3 роки і на момент звернення позивача в суд із цим позовом, строк позовної давності за ним сплив, тоді як позивачем не заявлялося клопотання про його поновлення.
Із урахуванням вчинених ним платежів, визнає позов на суму 18159,47 грн. Такий розмір стягнення, на думку відповідача, узгоджується зі строком позовної давності та не охоплює період дії карантину та запровадженого військового стану, упродовж яких заборонено нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Заперечує проти стягнення з нього, відповідача, правничих витрат, оскільки позивачем не надано розрахунку розміру стягнення, а відтак, незрозуміло із чого складається гонорар адвоката. Тоді як сама лише наявність договору про надання правничої допомоги є недостатньою підставою для покладення на нього обов'язку відшкодування послуг адвоката.
Звертає увагу, що у цей же період часу в провадженні суду перебувала аналогічна цивільна справа №548/1962/25 між тими ж сторонами про той же спір, але розмір стягнення становив 63170,32 грн. Проте із урахуванням заперечень відповідача, суд постановив до стягнення лише 19861,39 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.01.2026 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 6.01.2026
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.12.2015 ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», Заяву на відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» та картку із зразками підписів, а також Довідку про умови кредитування з використанням «Фокс Клуб» та здійснив акцепт на укладеня./а.с.8-9/
30.12.2015 ОСОБА_1 запропонував банку укласти Угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах, викладених у оферті на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; ПАТ «Альфа-Банк» здійснив акцепт пропозиції на укладення відповідної угоди, погодивши такі умови кредитування:
Найменування продукту: «Фокс Клуб»; відкрити клієнту рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку MasterCard World строком дії 3 роки з моменту її виписку; надати клієнту кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку ЕПЦ: ліміт відновлювальної кредитної лінії встановити у розмірі 75000,00 грн; сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-який час протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії та Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з встановленого договором та вказаного в цій оферті на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ліміту відновлювальної кредитної лінії, повідомляється банком клієнту у порядку та спосіб, визначений умовами договору. Сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-якому випадку не може перевищувати ліміт відновлювальної кредитної лінії, який становить 75 000,00 грн.
Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою складає 55% річних. Розмір обов'язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією. При цьому сторони погоджують, що розмір обов'язкового мінімального платежу не може бути меншим 50 грн. Дата сплати обов'язкового мінімального платежу за кредитом - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду./а.с.10/
Клієнт ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням «Фокс Клуб» (з прикладом використання користування кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту), за змістом якої:
- валюта рахунку: гривня;
- строк дії картки: 3 роки з можливістю перевипуску картки за умов дотримання клієнтом умов договору;
- строк дії кредитної лінії: 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору;
- максимальна сума кредиту: 75 000,00 грн;
- мета кредиту: споживчі потреби;
- форма кредитування: відновлювальна кредитна лінія;
- тип процентної ставки: фіксована;
- орієнтовна реальна процентна ставка: 57,48% при щомісячні сплаті платежу в розмірі 165,76 грн у строк до 19 числа кожного місяця; максимальна орієнтовна реальна процентна ставка: 57,58% при щомісячній сплаті платежу в розмірі 165,91 грн в строк до 19 числа кожного місяця в касі банку з урахуванням, що сума платежу менша за 1500 грн;
- абсолютне значення подорожчення кредиту грн/в місяць 40,42, при щомісячній сплаті платежу в розмірі 167,76 грн у строк до 19 числа кожного місяця./а.с.18/
30.12.2015 між ТзДВ «СК «Арсенал Лайф» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Альфа-Банк» №592036894.111/АКБ./а.с.11-13/
30.12.2015 між ПАТ «СК «Альфа страхування» та ОСОБА_1 укладено договір про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів; а також договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток №248.592036894.111./а.с.14-15/
18.08.2022 відбулась зміна найменування позивача з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» відповідно до Протоколу №2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК», без зміни організаційно-правової форми./а.с.47-50/
До позовної заяви додано виписку з рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 за період із 30.12.2015 по 15.06.2025 та розрахунок заборгованості, якими підтверджено, що останній платіж на виконання умов зобов'язання вчинено позичальником 29.01.2022; всього знято коштів з рахунку: 75 578,95 грн; внесено коштів на рахунок: 112 416,40 грн; із урахуванням комісії РКО, неустойки (списано усього 23548,05 грн), тіла кредиту та процентів, загальна сума заборгованості склала 84235,32 грн./а.с.7, 17-42/
18.06.2025 АТ «Сенс Банк» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, за змістом якої вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити усі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 83909,46 грн./а.с.43,44/
Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 84235,32 грн.
При цьому, перебування відповідача у скрутному матеріальному стані, що слідує з його письмової заяви, районний суд відхилив, як такі, що не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, районний суд також не вбачає, оскільки строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023. Натомість, позивач звернувся до суду упродовж трирічного строку з дня відміни карантину, тоді як а останній платіж по кредиту позичальник здійснив 30.01.2022.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, в повній мірі погодитися не може з таких підстав.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Із матеріалів справи убачається, що відповідач, підписавши 30.12.2015 оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкету-заяву і довідку про умови кредитування, підтвердив свою обізнаність із істотними умовами кредитного договору, зокрема строком кредитування, розміром кредитного ліміту та відсотковою ставкою.
Первинними бухгалтерськими документами, зокрема, випискою по рахунку підтверджується, що позичальник, отримавши кредитну картку, активно користувався кредитними коштами, а саме розраховувався за товари та послуги, частково погасивши заборгованість за кредитом. Проте не виконав належним чином своїх зобов'язань зі сплати обов'язкового щомісячного платежу та не повернув кредитні кошти на досудову вимогу банку.
Відтак, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідача за таким договором у зв'язку з невиконанням ним, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
При цьому спростування підставності стягнення заборгованості є предметом доказування і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.12 ЦПК України). Принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню згідно вимог ст.ст.77-80 ЦПК України, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не спростовано отримання ним банківської картки, погодження умов кредитування в частині визначення кредитного ліміту та базової відсоткової ставки, фактичне використання кредитних коштів, а також неналежне виконання зобов'язання за таким договором.
Стосовно підставності нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ) та комісій, колегія суддів ураховує наступне
За змістом пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
Апеляційним судом при дослідженні наданої банком виписки по рахунку установлено, що із позичальника щомісячно було списано комісію за обслуговування основної картки, комісію за РКО та за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ) 23 548,05 грн, розмір яких зараховано як заборгованість за тілом кредиту та відсотками.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення позичальником плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісіями, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які Банком списано 23 548,05 грн, які є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із огляду на викладене, враховуючи, що умови договору оферти не містять чітко обумовлених підстав нарахування та розміру неустойки, які б були погоджені позичальником, а також період її нарахування згідно із розрахунком за період з 30.12.2015 по 15.06.2025, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав нарахування та подальшого стягнення комісій, у тому числі за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Згідно із положеннями частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі (частина п'ята наведеної норми).
Із огляду на викладені норми права, установивши безпідставність нарахування та подальшого стягнення комісій, у тому числі за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі вимог апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції, постановивши нове рішенням, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 687,27 грн.
Такий розмір заборгованості узгоджується із умовами зобов'язання та первинними бухгалтерськими документами, наявними у справі, і доказів на його спростування сторонами не надано.
Стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів ураховує наступне
За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
За змістом частин першої та третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Натомість, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно зі сталою позицією Верховного Суду, зокрема, сформованою у справі №920/724/21 від 22.09.2022, продовження строків позовної давності в період дії воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону.
Із матеріалів справи убачається, що сторонами зобов'язання було погоджено строк дії кредитної лінії - 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії, яке фактично мало місце до 29.01.2022, коли позичальник вчинив останній платіж на виконання умов зобов'язання за кредитним договором.
Отже, починаючи із 30.01.2022 кредитор набув право вимоги до позичальника та після вжиття заходів досудового врегулювання спору, 29.08.2025 звернувся в суд із позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, нарахованими за період 31.12.2015 по 15.06.2025.
Відтак, станом на 29.08.2025 позивачем не пропущено позовну давність щодо заявлених позовних вимог.
Стосовно стягнення понесених позивачем правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи представництво інтересів АТ «Сенс Банк» в суді першої інстанції забезпечувалося АО «СмартЛекс» на підставі договору про надання фінансових послуг №1006 від 28.01.2026, яким визначено, що замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у такому розмірі: за підготовку та подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%./а.с.51-54/
Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в суді першої інстанцій становить 7212,47 грн, колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №127/9918/14.
Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4763,95 грн правничих витрат (7,85%) понесених в суді першої інстанцій. В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід скасувати, постановивши нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 60 687,27 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставності.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам, які склали 72%, шляхом взаємозаліку, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 726,72 грн (1744,12 грн (судовий збір позивача) - 1017,40 грн (судовий збір відповідача).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 687,27 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 726,72 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4763,95 грн, а всього 5490,67 грн
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак