Справа № 524/5105/25 Номер провадження 22-ц/814/694/26Головуючий у 1-й інстанції Алексашина Н. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
24 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Лобова О.А., Триголова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення -
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Комунальне підприємство «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП «Кременчукводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
В обґрунтування позову зазначено, що КП «Кременчукводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення споживачу ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку № НОМЕР_1 .
Відповідач приєдналася до індивідуального договору про надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що є публічним договором приєднання.
В результаті невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року виникла заборгованість, яка станом на 30 квітня 2025 року становить 10000,48 грн, в тому числі плата за абонентське обслуговування в сумі 1540,87 грн.
Крім того, позивачем нараховані на суму заборгованості 3 % річних в сумі 41,40 грн, інфляційні втрати в сумі 220,75 грн та пеня в сумі 36,33 грн.
У зв'язку з вказаним, позивач прохав стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги в сумі 10000,48 грн, вказану суму 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн та адміністративний збір за отримання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно в сумі 80,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року позовні вимоги КП «Кременчукводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 березня 2022 року до 31 березня 2025 року в сумі 10000,48 грн, нараховані на суму заборгованості 3 % річних в сумі 41,40 грн, інфляційні втрати в сумі 220,75 грн, пеню в сумі 36,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» витрати на адміністративний збір за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у сумі 80,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, висновки місцевого суду, які висловлені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення порушеного питання у справі.
Відповідач зазначає, що у неї з позивачем відсутні договірні відносини, оскільки доказів його підписання сторонами справи до суду першої інстанції подано не було.
Також ОСОБА_1 вказує, що вона не зареєстрована та не споживає комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, довідка КП «Кременчукводоканал» від 30 квітня 2025 року про часткові оплати відповідачем комунальних послуг є фіктивною та такою, що не відповідає дійсності, складеною позивачем з метою уникнення переривання строку позовної давності в межах самої позовної давності і включення більш ширшого періоду нарахування боргу.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Натомість до суду апеляційної інстанції надійшли від КП «Кременчукводоканал» додаткові пояснення у справі, в яких позивач прохав суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 10298,96 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалам справи, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 24).
Крім того, згідно наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).
Відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і вважається такою, що приєдналася до умов індивідуального договору, який опублікований на офіційному веб-сайті КП «Кременчукводоканал» (а.с. 09-11).
Згідно наданої КП «Кременчукводоканал» довідки від 30 квітня 2025 року абонент ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , має заборгованість за надані комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2025 року у розмірі 10000,48 грн (а.с. 05-07).
Також КП «Кременчукводоканал» надав до місцевого суду розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , згідно якого: 3 % річних становить 41,40 грн, інфляційні втрати - 220,75 грн, пеня - 36,33 грн (а.с. 08).
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо поданих до суду апеляційної інстанції доказів
06 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення від ОСОБА_1 , до яких остання долучила ксерокопію довідки на особовий рахунок.
Згідно частин третьої-четвертої статті 83 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно принципу змагальності сторін, що закріплений статтями 2, 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Також, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що подана до суду апеляційної інстанції відповідачем ксерокопія довідки на особовий рахунок, з огляду на відсутність доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників справи, не береться судом до уваги під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду.
Щодо поданої заяви про відмову від позову
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов'язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Учасники справи є відповідальними за вчинення або невчинення ними процесуальних дій. Водночас роль суду зводиться до керування ходом судового процесу, роз'яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов'язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (пункти 1, 3, 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Подання заяви про відмову від позову є реалізацією позивачем його диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України.
02 лютого 2026 року до Полтавського апеляційного суду від імені директора КП «Кременчукводоканал» Міхєєва Р.В. засобами поштового зв'язку надійшла заява про відмову від позову (в порядку статті 255 ЦПК України), в якому адресат прохав суд прийняти відмову від позову та закрити провадження по справі № 524/5105/25 за позовом КП «Кременчукводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що мотивовано відсутністю предмета спору у зв'язку зі сплатою відповідачем спірної заборгованості.
Водночас, 20 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник КП «Кременчукводоканал» направив клопотання, в якому прохав суд не приймати до уваги та не долучати до матеріалів справи № 524/5105/25 заяву про відмову від позову та додані до неї документи, що не містять підпису представника позивача, підготовлену та подану невстановленою особою (особами), та не враховувати викладені у заяві обставини при ухвалені постанови за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
До поданого клопотання долучено, зокрема, відповідь ПАТ «Кристалбанк» щодо ненадходження на рахунок позивача вказаних у заяві про відмову від позову грошових коштів, а також повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, подане у порядку статті 214 КПК України.
Враховуючи відсутність волевиявлення позивача на подання заяви про відмову від позову, а також порушення хронологічних подій у поданій заяві, яка датується 29 січня 2026 року, натомість має вихідну дату 29 листопада 2025 року, колегія суддів вважає, що при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 подану до суду апеляційної інстанції заяву про відмову від позову не слід брати до уваги, а подану відповідачем апеляційну скаргу варто розглядати за наявними в матеріалах справи доказами у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах № 750/12850/16-ц від 26 вересня 2018 року, № 642/2858/16 від 06 листопада 2019 року, № 643/17352/20 від 07 листопада 2023 року, № 134/243/24 від 22 жовтня 2025 року споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованої у справі № 913/618/21 від 08 червня 2022 року.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували належність виконання зобов'язання та відсутність заборгованості відповідача за спожитими послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, нарахованої за період з 01 березня 2022 року до 31 березня 2025 року.
З огляду на доводи апеляційної скарги, слід наголосити, що відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Повторно слід наголосити, що пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Оскільки, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , то вона, як власник вказаного вище помешкання, несе тягар його утримання, у тому числі й щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Доказів щодо спростування факту надання та отримання комунальних послуг, які б в свою чергу спростували суму заборгованості за спожиті послуги, відповідачем до суду не надано, а також відсутні й заперечення щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Що ж стосується доводів відповідача щодо фіктивності наданої позивачем довідки від 30 квітня 2025 року, то вказане не підтверджується будь-якими доказами, а згідно частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, під час розгляду справи місцевим судом, відповідач не подавала заяви про застосування строків позовної давності, а лише в апеляційній скарзі вказала про надання позивачем, на її думку, фіктивної довідки з метою уникнення переривання строку позовної давності в межах самої позовної давності і включення більш широкого періоду нарахування боргу.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання, як власник квартири, належним чином не виконувала, за спожиті послуги не сплачувала.
Щодо стягнення судового збору судом першої інстанції
Судом першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 3028,00 грн.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ № 114268, а тому у силу наведеної норми законодавства вона звільнена від сплати судового збору.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується також випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно стягнув судовий збір із відповідача, яка є інвалідом ІІ групи і відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати.
Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги скаржником зазначено, що вона на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю) звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви слід компенсувати останньому за рахунок держави.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 20 листопада 2019 року по справі №357/11181/17 та від 07 лютого 2024 року по справі № 750/3249/23.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з тим, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, колегія суддів вважає за необхідне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким компенсувати КП «Кременчукводоканал» за рахунок держави судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд лише скасовує рішення місцевого суду в частині стягнення судового збору за подачу позовної заяви, то розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року в частині стягнення судового збору - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким компенсувати Комунальному підприємству «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за рахунок держави судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 березня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.А. Лобов
В.М. Триголов