Житомирський апеляційний суд
Справа №278/4567/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Номер провадження №33/4805/702/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
30 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі захисника Харчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 28.08.2025 року о 21:04 годині поблизу с. Василівка на автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп» 162 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Сітроен Джампер» з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння; на місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», яким зафіксовано результат у 1,71 проміле, з яким водій не погодився, також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що направлення на огляд до медичного закладу не вручалося, відсутня обґрунтована підстава для зупинки транспортного засобу, ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніння не доведені. Вважає, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд мав пройти на стан сп'яніння, а також не зазначено про відмову водія від проходження огляду у закладі охорони здоров'я. Посилається, що згідно з протоколом йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, що суперечить п.2.5 ПДР України. Вбачає в діях працівників поліції «провокацію» щодо його відмови від проходження огляду.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст отримав лише 25 лютого 2026 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, дату отримання повного тексту постанови суду першої інстанції 25 лютого 2026 року, про що свідчить копія конверту, і подачу апеляційної скарги 26 лютого 2026 року, тобто вкрай незначний пропуск строку апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Харчука В.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №437015 від 28.08.2025 вбачається, що 28.08.2025 року о 21:04 годині поблизу с. Василівка на автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп» 162 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Сітроен Джампер» з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння; на місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», яким зафіксовано результат у 1,71 проміле, з яким водій не погодився, також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1-3).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5595300 від 28.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.4); тестом №5053 від 28.08.2025 технічного засобу «Drager Alcotest 6810», результат огляду 1,17% проміле (а.с.5-6); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.7); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.08.2025 (а.с.5); рапортом інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Житомирській області Котенка О. (а.с.9); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.12).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
З приводу доводів захисту про безпідставність зупинки, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції.
Так, з матеріалів відеозаписів вбачається, що працівники поліції слідують та зупиняють транспортний засіб «Сітроен Джампер» з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , особу якого було встановлено пізніше. Працівники поліції одразу повідомили причину зупинки - не працюючі габаритні вогні (час на відео 21 год. 06 хв.), яка була усунута водієм. Також в ході перевірки документів було виявлено відсутність у водія страхового полісу обов'язкового цивільно-правової відповідальності. Водій погодився із оголошеними порушеннями. В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер», результат огляду склав 1,17%проміле. Після незгоди із отриманими результатами, водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога.
Таким чином, доводи апелянта про відсутність підстав для зупинки автомобіля під його керуванням, спростовуються відеозаписом, на якому працівники поліції вказують про причину зупинки - не працюючі габаритні вогні, а в подальшому виявили відсутність чинного страхового полісу, що стало основою для складення відносно водія ОСОБА_1 постанови серії ЕНА №5595300 від 28.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Доказів оскарження вказаної постанови апеляційному суду не надано.
Стосовно висловлених заперечень ознак алкогольного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до вищезазначеної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП повинен містити ознаки сп'яніння, які поліцейський виявив у водія транспортного засобу, які стали підставою вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння. При відсутності вказаних ознак сп'яніння відсутні правові підстави для огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння.
На виконання вказаних вимог Інструкції працівником поліції були виявлені у водія ОСОБА_1 та відображені в протоколі ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. При цьому, посилання апелянта на не доведення у водія ознак сп'яніння є недоречним. Так, спочатку озвучені та в подальшому відображені поліцейським в протоколі ознаки сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп'яніння у водія та пред'являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР - пройти огляд.
Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп'яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп'яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та діючий КУпАП не передбачають. Натомість пасивна відмова водія або ухилення від проходження медичного огляду з посиланням на відсутність ознак сп'яніння, буде становити невиконання пункту 2.5 ПДР та утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції не вручив ОСОБА_1 письмове направлення на огляд водія транспортного засобу, адже відповідно до вимог пунктів 8, 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015р. № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто саме працівники поліції мають доставити водія до закладу охорони здоров'я та передати направлення уповноваженому працівнику такого закладу, який в подальшому його заповнює відповідно до вимог Інструкції. При цьому видача письмового направлення особисто водію для самостійного проходження огляду чинним порядком не передбачена.
Доводи апелянта про провокацію правопорушення з боку працівників поліції не знайшли свого підтвердження та спростовуються ретельно дослідженим відеозаписом, на якому чітко зафіксовано, що працівники поліції запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, після висловлення незгоди з результатами огляду (1,17%проміле), категорично відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Після проведення огляду, незгоди водія з його результатами, будь-яких провокативних або дій, які б свідчили про тиск або схиляння водія до відмови від проходження огляду в медичному закладі, з боку поліцейських судом не встановлено. Навпаки, дії поліцейських були послідовними, законними, спокійними, розсудливими, та максимально забезпечили водію самостійну та зважену реалізацію ним прав, передбачених статтями 266 та 268 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення формулювання щодо виду огляду, який він повинен був пройти та його відмова від проходження огляду, спростовується протоколом серії протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №437015 від 28.08.2025 відносно ОСОБА_1 , в якому в повній мірі розкрито об'єктивну сторону правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, та зазначено що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я.
Доводи апелянта про те, що йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, що на його думку, суперечить п.2.5 ПДР України, не приймаються апеляційний судом, оскільки згідно матеріалів справи та відеозапису ОСОБА_1 пропонували пройти огляд виключно на стан алкогольного сп'яніння.
Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: