печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10005/26-к
18 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи означене клопотання слідчий вказує наступне.
Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, добровільно обійняв посаду працівника правоохоронного органу в одному з підрозділів незаконного правоохоронного органу -так званого «министерства внутренних дел по луганской народной республике» (МВД ЛНР) (мовою країни-агресора), що розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області: «г. Луганск, ул. Луначарского, 126» (мовою країни-агресора), за наступних обставин.
Встановлено, що ОСОБА_6 не пізніше 03.10.2025 (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), перебуваючи на території міста Луганськ, маючи умисел на зайняття посади в одному з територіальних підрозділів незаконного правоохоронного органу - так званого «МВД ЛНР» створеному на тимчасово окупованій території України, та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «ЛНР», та отримавши від них пропозицію про зайняття посади у вищевказаному незаконному правоохоронному органі влади, в порушення вимог Конституції України та Законів України, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, добровільно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та надавши добровільну згоду на виконання функцій працівника одного з територіальних підрозділів у незаконно створеному на тимчасово окупованій території України правоохоронному органі - у так званому «МВД ЛНР», розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання працювати у незаконному правоохоронному органі, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР» у невстановлений час, але не пізніше 03.10.2025, перебуваючи на території міста Луганськ, ОСОБА_6 вступив на службу до незаконного правоохоронного органу, що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації, створеного на тимчасово окупованій території Луганської області та добровільно зайняв посаду «заместителя начальника - начальника отделения технического надзора Центра дорожного и технического надзора, пропаганды безопасносты дорожного движения ГИБДД МВД по ЛНР» (мовою країни-агресора), що розташоване за адресою: «г. Луганск, ул. Андрея Линева, 150» (мовою країни-агресора).
В подальшому діючи умисно, після свого призначення на відповідну посаду, присягнувши на вірність так званій «ЛНР» та її народу, приступив до виконання покладених на нього представниками окупаційних військ російської федерації, так званої «ЛНР» обов'язків, а також у зв'язку з цим почав брати участь в офіційних заходах та надавати коментарі для місцевих засобів масової інформації, в інформаційних відеороликах яких публічно висловлювати свою підтримку державі-агресору та діям її збройних формувань, які в подальшому розповсюджено через інформаційні канали так званого «МВД ЛНР», чим поширював інформацію щодо діяльності незаконно створеного правоохоронного органу так званої ЛНР, та таким чином зайнявши відповідну посаду добровільно приймає участь у діяльності незаконного правоохоронного органу - так званого «Центра дорожного и технического надзора, пропаганды безопасносты дорожного движения ГИБДД МВД по ЛНР» (мовою країни-агресора).
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме - у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
13.01.2026 у кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянину України, уродженцю міста Луганськ Луганської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому.
У зв'язку з тим, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України та переховується від органу досудового розслідування, вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України, а саме - опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку ст. ст. 276-269 КПК України, повідомлено про підозру.
Обставини, які дають підстави підозрювати вказану особу у вчинені інкримінованого йому злочину:
-повідомленням (рапортом) про вчинення кримінального правопорушення;
-протоколами оглядів матеріалів публікацій;
-протоколом огляду сайту;
-протоколами допитів свідків;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками;
-іншими матеріалами провадження.
Підозрюваний неодноразово викликалася прокурором для особистого отримання повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного та участі в інших процесуальних діях, однак остання на виклик прокурора 17.01.2026, 18.01.2026 та 19.01.2026 не з'явився.
У зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'явився (17.01.2026, 18.01.2026 та 19.01.2026) без поважних причин на виклик прокурора, останній органом досудового розслідування оголошений в розшук.
Розшук в рамках кримінального провадження доручено працівникам Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
У відповідності до положень ст. ст. 176-178, 183 КПК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Метою обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик є реальним зважаючи на те, що усвідомивши невідворотність покарання, а також що у разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, у якому підозрюється останній, йому загрожує безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
На даний час у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'явився без поважних причин на виклик прокурора, органом досудового розслідування останнього оголошено у розшук.
2) Незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик існує у зв'язку з тим, що з метою уникнення кримінальної відповідальності може як особисто так і опосередковано за допомогою інших осіб здійснювати на свідків (які вже допитані по кримінальному провадженні та які можуть бути встановлені в ході досудового розслідування) протиправний вплив та узгодити з ними позицію захисту, приймаючи до уваги те, що деякі зі свідків є колишніми колегами по роботі підозрюваного.
3) Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_6 є колишнім працівником поліції, та користуючись своїми зв'язками, останній може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного злочину, передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків як особисто так і через своїх родичів та інших осіб, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином виникла необхідність у обранні відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити так як, воно є необґрунтованим та безпідставним.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення захисника, вивчивши клопотання з доданими до нього документами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
13.01.2026 у кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянину України, уродженцю міста Луганськ Луганської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому.
В ході розслідування встановлено, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України та переховується від органу досудового розслідування, вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України, а саме - опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку ст. ст. 276-269 КПК України, повідомлено про підозру.
Обставини, які дають підстави підозрювати вказану особу у вчинені інкримінованого йому злочину:
-повідомленням (рапортом) про вчинення кримінального правопорушення;
-протоколами оглядів матеріалів публікацій;
-протоколом огляду сайту;
-протоколами допитів свідків;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками;
-іншими матеріалами провадження.
Підозрюваний неодноразово викликалася прокурором для особистого отримання повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного та участі
в інших процесуальних діях, однак остання на виклик прокурора 17.01.2026, 18.01.2026 та 19.01.2026 не з'явився.
У зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'явився (17.01.2026, 18.01.2026 та 19.01.2026) без поважних причин на виклик прокурора, останній органом досудового розслідування оголошений в розшук.
Розшук в рамках кримінального провадження доручено працівникам Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, є серед іншого забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. При чому застосування концепції належної правової процедури являє собою складну багатоелементну систему. Він включає в себе якісне законодавство з вичерпним переліком випадків обмеження прав людини та чіткими умовами таких обмежень; компетентнісну складову - діяльність суб'єктів процесуальної діяльності, яка має відповідати нормам кримінального процесуального кодексу; процедури, спрямовані на вирівняння викривлень процесу, пов'язаних з недобросовісним виконанням процедурних приписів.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_6 слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказів.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_6 буде продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме статтею 575 КПК України передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з цим, зазначена вимога міститься і у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Так, згідно Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону, Державної митної служби України від 09.01.1997 року №3/1/2/5/2/2, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статей Конвенції випадків до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжких злочинів, та наявність ризиків, а саме, те що підозрюваний має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства; може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; має можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; схильний вчинити інше кримінальне правопорушення, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою обрання більш м'якого запобіжного заходу та наряду з вказаним доведено, що підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1